стихи
Вітала в небі мала пушинка, С крила пухнастого частинка. Як янгол впала на долоні, Так опинилася в полоні. Може полон, а може Воля, Та й все одна єдина доля, Тягнути в небо від тяжіння, Частку земного лагодіння. Але ж на місті не сидиться, Душа сумує, мало місця, Ночами птаха кличуть зорі, Доле твоя, у даль прозору. Як не кохай, вже білогрива, Не буде твоїй, не буде мила. Птах у полоні не бу…