Не будь байдужим. Табачник шулерськими методами протягує антидержавну мовну концепцію
Представників влади громадськість вкотре спіймала «за руку» під час спроби шулерськими методами \"провести\" обговорення ініційованої Дмитром Табачником Концепції мовної освіти в Україні
\"Очолюване Табачником міністерство оголосило 27 грудня 2010 р. її обговорення – а вже 20 січня заявило, що обговорення, виявляється, йшло з серпня 2010 р. і \"успішно завершилось\", - повідомляє прес-служба НУ.
\"Загалом проект \"Концепції мовної освіти в Україні\" не передбачає врегулювання мовного питання, а поглиблює поділ у суспільстві. Більше того, він концептуально суперечить ідеї соборності української нації.
Оприлюдненням цієї \"концепції\" скидається на певне ритуальне дійство, яке має засвідчити готовність місцевих українофобів реалізовувати в Україні російські геополітичні сценарії. По суті цей документ є не стільки концепцією, скільки декларацією намірів русифікаторів освіти. Адже в \"концепції\" відсутнє визначення державної мови як базової в системі освіти. Не знайшла в концепції відображення і роль української мови як головного чинника консолідації громадян у межах своєї держави\", - зазначають у прес-службі.
\"Реанімується таке поняття часів СРСР, як \"мова міжнаціонального спілкування\", не тотожна українській мові.
Це – не європейська практика, це \"совкова\" практика, яка в Україні використовувалась з метою денаціоналізації українців та нав’язування їм російських мовних стандартів.
\"Концепція\" Табачника свідомо і цинічно ігнорує і Конституцію України, яка зобов’язує державу забезпечувати всебічний розвиток та функціонування української мови на всій території України в усіх сферах суспільного життя, і Європейську Хартію регіональних та міноритарних мов, яка передбачає, що ці мови мають розвиватися без шкоди для викладання офіційної мови держави\", - йдеться у заяві.
Стаття повністю http://vidgolos.com/67673-obgovorennya-movnoyi-koncepciyi-tabachnika.html
- Перегляди
- 4890
- Подобається
- 0
- Не подобається
- 0
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 77
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
1. Единый для всего государства учредительный нормативный правовой акт (или совокупность таких актов), нормы которого имеют верховенство на всей территории страны;
2. Единые для всей страны высшие органы власти;
3. Единая система законодательства;
4. Единое гражданство;
5. Единая денежная единица;
6. Составные части унитарного государства не обладают признаками суверенитета.
А тато изначально сюда еще влепил "Єдина державна мова" а потом съехал на конституцию!!!
Який факт ти констатуєш? Ти хоча б в руках тримав ту Конституцію? Де там, коли ти й мови не знаєш.
Ось почитай! Тут про мову та про мови.
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
Стаття 10.
Державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Що не зрозуміло? Може тепер нарешті вгамуєшся, ЯНИЧАРЕ?!
а почему ты меня оскорбляешь?
я разговариваю с ТАТО, у нас с ним своя тема - остальных это не касается или читайте все комментарии а не только последний!!!
Я согласен что конституция это высший закон страны но она не регламентирует колличество допустимых государственных языков - вот что я хочу сказать!
Я вас не ображаю. Я просто, за вашими словами, КОНСТАТУЮ ФАКТ.
Но если конкретнее - большинство жителей канадских провинций ни разу не выезжали за ее пределы.
Если нужно решить какой-то вопрос, то в любой более-менее крупной компании, не говоря уже о государственных учреждениях, сидят двуязычные сотрудники.
Все товары маркированы двумя языками.
Дети изучают два языка в школе, некоторые предпочитают отдавать своих детей во французкую школу в англоязычных провинциях и наоборот. Квебекская молодежь знает два языка, кто лучше, кто хуже, также и владельцы бизнесов. Пролетариату это не надо.
Если брать в общем, то 90% англоязычных провинций не знают французкого, а только 40% квебеколов не знают английского. Это так, навскидку.
А утискання мови корінного населення призвело до її занепаду
26/01/2011, 15:49
У п?ятницю 28 січня, об 11:00 тижневик «Коментарі» та портал Comments.UА провели «круглий стіл», в рамках якого представили результати дослідження «Коли помре українська мова?»
детям нужно давать несколько вариантов что бы размышляли и находили правду!!! Я бы и сейчас недоверил школе ребенка на 100%!!!
30 січня 2011, 21:27
«Росія маніпулюючи значною кількістю громадян України для яких рідною є російська мова розхитує цілісність і міць держави України. То в Севастополі російські паспорти роздає…»
Шановний Vuyko! Зараз маніпулюєте Ви, бо Росія ніякі паспорти російські в Севастополі не роздає. Їх мають військовослужбовці, які служать в російських частинах (громадяни Росії) та члени їх родин. Але ці військовослужбовці, що мають квартири в Севастополі, збудовані Лужковим, реєструючись за місцем проживання, отримують українські паспорти. То хто, як не українська влада роздає паспорти громадянам іншої держави? А потім вчиняє облави з вилучення українських паспортів.
Не треба маніпулювати фактами, якщо не знаєте суті справи.
Чути тільки галас: «Вивчайте мову!».
Я вже раніше говорила, що в Каневі (наприклад) не створено ні попередньою владою, ні нинішньою ніяких спеціальних курсів для вивчення мови. Тобто українська мова (за Конституцією) проголошена державною, але механізму реалізації цього пункту Конституції не розроблено.
До речі, в тому ж Севастополі державним службовцям кожного року пропонують покращити свої знання ділового мовлення на спеціальних курсах підвищення кваліфікації (курс – 64 години). Але тільки державним службовцям і всього 23 особам (у цьому році).
Таким чином, наші можновладці лише декларувати вміють. І це стосується не лише нинішньої влади – минула влада так само не докладала ніяких зусиль у цьому питанні.
Звичайна маніпуляція - бо треба щось казати.
Проблему з російськими паспортами я знаю зсередини,і Ваші маніпулювання тут зайві.
та що там я... навіть діти про те відають -
А що до російських військовослужбовців …
Российские войска освобождают Феодосию. Наташа Н., 8 лет.
"На картинке я фантазирую как нас будут освобождать от хахлов. Тут нарисована я и сосед Гена как мы вышли встречать освободителей. А мой брат Сашка плохо себя вел и его оставили в доме"
"Що означає словосполука "друга державна мова"?
Воно означає, що ніби існує на цьому терені друга держава, - і не менше.
Паралельна держава. Російськомовна держава. Тіньова держава, якій ніби належить левова частка економіки, мови, культури, історії, території, віри, сумління і нещастя корінної нації.
Проте таке явище в історії має більш виразну і бездоганну дефініцію - окупація"
Вівторок, 01 лютого 2011, 20:20
Про це сказано в заяві міськради, за яке проголосували 76 депутатів при 46 мінімально необхідних.
У заяві міськрада звинувачує Табачника в цілеспрямованому руйнуванні освітньої системи.
"Перший напрямок знищення освіти спрямовано на демонстративне усунення української гуманітарної складової з навчального процесу", - цитують заяву "Українські новини".
Мова йде про зменшення прохідного балу з української мови при вступі до вузів, скасування іспиту з української мови при завершенні бакалаврату і під час вступу до аспірантури, можливості проходити тестування мовами національних меншин, переведення на навчання іноземців з української мови на російську.
Другим напрямком знищення української освіти, на думку депутатів, є повернення його в корупційне русло, що пов\'язано з руйнуванням системи зовнішнього незалежного тестування.
Також депутати виступили проти прив\'язки класифікації ВНЗ до чисельності студентів і введення індексації плати за навчання.
Як відомо, у вівторок Верховна Рада відхилила так званий "законопроект Табачника" про вищу освіту.
http://www.pravda.com.ua/news/2011/02/1/5869341/view_print/
Парламент решил отказаться от квотирования музыкальных произведений украинских авторов в теле- и радиоэфире. Соответствующий законопроект Елены Бондаренко (Партия регионов) в первом чтении поддержали 240 народных депутатов. Представители музыкальных медиа считают, что отмена квот активизирует развитие отечественного шоу-бизнеса, однако продюсеры опасаются вытеснения из эфира национального продукта.
За принятие в первом чтении законопроекта #6342, отменяющего обязательную 50-процентную квоту на трансляцию музыкальных произведений украинских авторов в эфире теле- и радиостанций, вчера проголосовали 240 народных депутатов. Напомним, этот документ был зарегистрирован народным депутатом Еленой Бондаренко (Партия регионов) весной прошлого года (см. Ъ от 28 апреля 2010 года). По мнению автора, музыкальные произведения украинских авторов или исполнителей принадлежат к категории "Европейские произведения", а значит, в их отношении не могут быть установлены отдельные квоты.
Это не первая попытка оспорить 50-процентную квоту на национальный аудиовизуальный контент. В 2006 году владелец радиокомпании "Гала" Джозеф Лемир подал в Арбитражный трибунал при Международном центре по решению инвестиционных споров (ICSID) иск к правительству Украины (см. Ъ от 31 января 2007 года). Господин Лемир, в частности, хотел оспорить нормы закона "О телевидении и радиовещании", квотирующие музыкальные произведения украинских исполнителей. Но своим решением от 14 января 2010 года трибунал отказал ему в удовлетворении этой части иска, признав право государства на поддержку национальной культуры.
На вчерашнем заседании парламента у народных депутатов не сразу получилось поддержать законопроект госпожи Бондаренко. Председатель Верховной рады Владимир Литвин предложил принять его "за основу", но информационная система "Рада" зафиксировала всего 225 голосов при необходимых 226. "Не сработали карточки голосования! Коллеги, прошу вернуться. Если есть голоса, то они есть, а если нет, то их нет",– заявил господин Литвин и поставил документ на повторное голосование, показавшее поддержку 240 депутатов.
В Индустриальном телевизионном комитете (ИТК) вчера одобрили решение народных депутатов. "С отменой квот в теле- и радиоэфирах будет звучать только качественный продукт, на который есть спрос",– считает исполнительный директор ИТК Катерина Котенко. По мнению представителей отечественных музыкальных медиа, принятие такого закона активизирует развитие отечественного шоу-бизнеса. "Артисты вынуждены будут создавать конкурентоспособный украинский продукт, чтобы попасть в эфир. Украинский зритель хочет видеть качественный национальный продукт, а это значит, что наши хиты никогда не исчезнут из эфира",– убежден директор музыкального канала Enter Music Юрий Молчанов.
Специалисты признают, что существовавшее ранее 50-процентное ограничение не всегда удавалось выполнить без ущерба для действующего формата. "В погоне за 50-процентной квотой нам приходится ставить в эфир практически всех исполнителей, а наша отечественная эстрада, к сожалению, не пестрит разнообразием. С отменой квот мы будем ротировать только ту украинскую музыку, которая интересна нашим слушателям",– заявил Ъ программный директор радиостанции "Хит FM" Леонид Сенкевич.
Вместе с тем продюсер и телеведущий Игорь Кондратюк считает, что после отмены квот зарубежные и российские исполнители вытеснят из эфира украинский национальный контент. "Квотирование – одно из немногих примеров государственной поддержки национальных исполнителей. Украинские музыкальные медиа без национального продукта – это нонсенс! И это понимают все, кроме представителей Партии регионов. Наверное потому, что шансона на украинском не бывает,– отметил господин Кондратюк.– Думаю, закон пролоббирован российскими авторскими агентствами, которые хотят полностью и безраздельно собирать роялти в Украине".
По мнению певицы Русланы Лыжичко, государственное регулирование программного продукта радио- и телеэфиров должно быть минимальным. "Чем меньше будет государство вмешиваться, тем быстрее у нас стабилизируется общество. Никто не может указывать артисту, на каком языке ему творить. Это очень тонкие материи: почему авторы пишут песни, будучи голодными, и не могут ничего создать, почивая на лаврах? Никаким законом нельзя стимулировать или запретить творчество",– заключила певица.
Юлия Рябчун
http://www.kommersant.ua/doc.html?docId=1577924
Версія для друкуКоментарі0
31.01.2011
Міністерство освіти й науки, молоді та спорту України затвердило концепцію літературної освіти у середніх школах.
Документ, підписаний міністром освіти Дмитром Табачником, змінює структуру викладання літератури в середній школі, пише "Комерсант-Україна".
Відповідно до концепції, у шкільній програмі на 30-40% збільшиться вивчення творів сучасних авторів, а російська література буде викладатися окремо від курсу зарубіжної літератури.
Як відомо, у 2000 році постановою Кабінету міністрів №1717 "Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру й 12-річний термін навчання" російська література була інтегрована в курс зарубіжної літератури.
Концепція ж, затверджена в Міносвіти, навпаки, допускає інтеграцію української та світової літератури.
Крім того, вчителям пропонується приділяти особливу увагу творам із золотого фонду, перевіреного, на думку авторів концепції, "часом і багатьма поколіннями".
Член парламентського комітету з питань культури й духовності, письменник Павло Мовчан ("БЮТ-Батьківщина") вважає: "Золотий фонд літератури повинен формуватися не міністром освіти, а народом. Повертати в шкільні програми письменників, які пропагували радянську ідеологію, уже неактуально".
У раціональності запропонованих змін сумніваються і вчителі-практики.
"Концепції не повинні одноосібно вводитися рішенням міністра. Як мінімум слід провести громадське обговорення, залучити наукових фахівців", - зазначила голова Української світової спадки професійних учителів, педагог Наталя Мацко.
На її думку, в Україні необхідно посилювати не гуманітарний, а природно-математичний освітній напрямок, який є світовим трендом.
Володимир Гонський,
У гуманітарних дискусіях і політичних "прєніях" про мову зациклилися тільки на єдиній її функції — комунікативній (мова як засіб спілкування).
Мовляв, говори "как удобнєє", лише б тебе розуміли. Якби це було так просто, то, напевне, за десятки тисяч років своєї еволюції людство давно вже перейшло б на якусь "общепонятну", "удобну" мову.
Наприклад, есперанто чи, ідеально, — мову Морзе (не треба навіть голосові зв\'язки напружувати).
Це жарт. Але такій дійсно смішній побутовій методологічній доктрині байдужих до мови свого народу обивателів штатні агітатори змогли протиставити, по суті, ще менш переконливу — про вищевказані багатство та "солов\'їність" української мови.
Чому аргументи не спрацювали і російськомовні українці масово не повернулися до мови своїх батьків (дідів)?
По-перше, тому, що російська мова — також не бідна і по-своєму мелодійна.
По-друге, тому, що з комунікативної точки зору, російськомовний українець не бачить помітної різниці в обміні інформацією тією чи іншою мовами.
Тож чому кожній успішній нації і кожній нормальній людині зокрема дано так свято берегти свою мову, — на рівні свідомості і підсвідомості, на рівні особистої та колективної моралі, на рівні звичаєвого і державного права, на інстинктивно-рефлекторному рівні тощо?
Які причини? І, головне, — доцільність?
Відповідь на ці запитання є складовою, а, можливо, й основою відповіді на інше, напевно, найуніверсальніше: про доцільність існування людини і людства, про їхнє призначення.
Геніально коротко і точно на нього відповів Микола Реріх: "Людина та людство існують у світі для того, щоб співпрацювати з еволюцією".
І роль мови в житті людини та спільноти, а отже, і в цьому глобальному співробітництві людей і націй визначається дуже конкретними функціями.
По-перше, крім комунікативної, мова виконує ще: гносеологічну (пізнавальну); експресивну (енергетично-почуттєво-емоційну); творчу, зокрема мислетворчу; номінативну (називну); ідентифікаційну (націєтвірну), культурогенеративну, естетичну функції.
А по-друге, в названих функціях мови, власне, і втілені найважливіші психоемоційні, когнітивні (пов’язані зі свідомістю) механізми розвитку людини та нації.
Уявімо собі вірменина, який вирішив, що йому "удобнєє" розмовляти в\'єтнамською мовою, і на рідній землі, серед рідного народу — "в\'єтнамізувати" своїх дітей. Чи може така, чужонаціональна, мова повноцінно виконувати свою пізнавальну функцію?
Ні. Бо пізнання нового завжди ґрунтується на вже пізнаному. А воно повноцінно може конденсуватися саме в національних традиціях (зокрема, освітніх), культурі, народному досвіді і знаннях тощо, які, власне, відображені в національній мові.
Доктор Пархонюк дійшла висновку, що вплив постійного оперування людини нерідною національною мовою несприятливий у пізнавальному, а найбільше — в морально-етичному плані як на народ, так і на особистість.
Така мова не може повністю виконувати і експресивну функцію. Бо національний характер, біоенергетика, темперамент, психоемоційний спектр є унікальними для кожного народу і, знову ж, втілені в його — і тільки його — мові.
Будь-яка інша мова, крім ріднонаціональної, навіть найспорідненіша, дисбалансує зі вказаними сферами людської сутності, що так чи інакше негативно позначається на індивідуальному розвиткові людини.
Творча і культурогенеративна функції. Мови — "суть засоби перетворення початкових домовних елементів думки і тому можуть бути названі засобами створення думки", — визначив видатний мовознавець Потебня ("Мова і народність").
Але мова творить не тільки думку. Вона творить культуру народу і сам народ. Наш народ дуже талановитий, — люблять пафосно прорікати наші політики. Але талант, як і розум, — тільки передумова творчості.
Шлях від таланту, розуму, духовних сил людини до цілісного акту творення веде через дуже складну систему факторів свідомості та підсвідомості, мислення, емоцій, почуттів, волі тощо.
Системоутворюючим чинником і тим універсальним психокодом, який приводить в дію цю складну систему, є мова.
Якщо мова, якою розмовляє і творить людина, відповідає її етногенетичній, етнопсихологічній, етноекспресивній сутності, тобто, простіше кажучи, якщо це мова її народу, то така людина (і такий народ!) є повноцінною творчою та культурогенеративною одиницею.
А якщо ні? "Кожна особа є національна, — дуже жорстко висловився з цього приводу Джілас, — інакше вона ущербна. Кожен національний рух є національним, інакше він наслідуваний".
Отже, та частина будь-якого народу, якій не все одно і не "какая разніца", є і буде культуротворчою базою суспільства.
Які докази? – Чинна реальність! Найкращі вчені, композитори, письменники та інші творчі особистості? Це, як правило, люди, сформовані в органічному для них рідномовному середовищі.
Тому ми, українці, будемо завжди цікаві (і потрібні!) людству (та й самі собі) саме як українці, а не "недороссіянє", як люблять нас називати деякі російські шовіністи.
Ідентифікаційна (націєтвірна) функція. Втрачаючи мову свого народу, людина значною мірою втрачає для себе і свій народ, а її народ втрачає таку людину. І не тільки з точки зору ідентифікації. Втрата ріднонаціональної мови – суть денаціоналізації, тобто – розідентифікації особи.
Булаховській стверджував: "Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову" Що, окрім своєї мови, втрачає така людина?
Денаціоналізація суттєво послаблює і розбалансовує цілісну систему ціннісних орієнтирів, стимулів та мотивів діяльності, потреб та інтересів, емоцій та почуттів, прагнень та інших психологічних механізмів розвитку людини, органічно пов’язаних з її національністю.
Денаціоналізована людина втрачає зовсім або послаблює одну з базових рушійних сил розвитку особистості – національну свідомість і гідність, а також пов’язаний з ними патріотизм.
Втрачаючи національну гідність, така людина позбавляє основи гідність особисту, дестабілізуючи її, роблячи більш вразливою до негативу. Тому то в донаціоналізованої людини часто, з одного боку, відсутні моральні дороговкази, а з іншого – моральні табу.
Тепер зрозуміло, чому в нас поголовна корупція стала основним механізмом управління державою?! Звідси, до речі, і наші передові позиції по СНІДУ, наркоманії, бандитизму: небезпечні насолоди майже не мають інших альтернатив для духовно і мотиваційно обкраденої денаціоналізованої людини.
Денаціоналізація "зводиться до поганого виховання, до моральної недуги: на неповне використання наявних засобів сприймання, засвоєння чи ослаблення енергії думки, на гидоту запустіння на місці витіснених але нічим не замінених форм свідомості, на ослаблення зв’язку підростаючих поколінь з дорослими, що замінюються лише кволим зв’язком із чужими; на дезорганізацію суспільства, аморальність, спідлення", — писав 100 років тому Потебня.
Чи зможе національно розідентифікована людина стати членом того народу, мову якого перейняла? Якоюсь мірою — так. Але процес даного переходу навіть теоретично не досягне 100%-го результату, є вельми енергоємним і містить чимало перепон для індивідуального становлення.
Естетична функція. Чи є російська мова Петренка (Петросяна, Петраускаса) з неминучими домішками, інтонаціями, акцентом, експресією тощо такою ж естетично цілісною, довершено-органічною власне російською мовою автентичного росіянина Петрова? Ні і ніколи не буде.
Мовчан чітко сформулював взаємозалежність між естетичною та творчою функціями мови: "Слово творить світ, спотворене слово спотворює його".
Ще одна прикра помилка в тому, що надто прискіпливі охоронці чистоти української мови та борці з суржиком розлякали і фактично підштовхнули до русифікації відразу дві категорії людей:
Перша — частина суржикомовних українців центру та сходу України, які вирішили, що їм простіше не виправляти рідну, а перейти на російську мову.
І їхня поганенька російська буде менш помітною (бо справжню російську в Україні знайти нелегко), ніж поганенька українська (яка все ж є)! Цей мотив-аргумент сьогодні є чи не найпоширеніший.
Друга група — російськомовні громадяни, які б, можливо, і заговорили українською, але не захотіли "ковєркать язик" та бути об\'єктом втручань щирих і нещирих "доброзичливців".
У зв\'язку з цим повернемося до комунікативної функції мови, поставивши ще одне запитання:
Чи є російська мова наших Петренка, Петросяна, Петраускаса тією ж лексично, фонетично, синтаксично, синонімічно, фразеологічно тощо багатющою власне російською мовою автентичного Петрова?
І ще одне просте і суттєве запитання: а який словесний запас у середньостатистичного російськомовного українця порівняно з пересічними рідномовними росіянином та українцем? Наші дослідження показали словесний арсенал російськомовного українця у порівнянні з ними у кращому разі сягає 75%!
Звідкіля тому арсеналу взятися, якщо переважна більшість російськомовних українців свою російську мову змушені на різних нейромовленнєвих рівнях перекодовувати з рідної української.
Номінативна функція. "Різні мови — це не різні позначення одного й того самого предмета, а різні бачення його", — писав фон Гумбольдт. Тому, українське "ліжко" це не зовсім те ж, що й російська "кровать", "олівець" — не абсолютно те саме, що й "карандаш", а "дружина" — не зовсім їхня "жена".
Часто ж слово позначає цілу історичну епоху чи подію даного народу, його питомі культурні, побутові, звичаєві чи інші ознаки. Дійсно, в мові кожного народу відображені властиві лише йому особливості культурно-історичної долі, світобачення, світовідчуття, світосприйняття і — світотворення.
Чим різноманітніша ця палітра вселюдського світотворення і взаємозбагачення, реріхівського "співробітництва з еволюцією", тим успішніші загальний вселюдський прогрес та еволюція
Мова — явище космічне. Але вона — явище ще й генетичне.
Генофонди кожного народу формувалися одночасно з особливостями його питомої ментальності, темпераменту, вищої нервової діяльності. І — мови.
Ці особливості закладалися в генах, а психоемоційно, біоенергетично втілювалися в мові та визначалися в тому числі й унікальними для даного ареалу хімічними, фізичними властивостями довкілля.
Особливо — характером взаємодії космічної енергії з рельєфом даної місцевості, знову ж таки, неповторним для кожного етносу (географічний детермінізм).
Англійські та польські вчені дослідили, наприклад, що плач немовлят різних національностей різний і має національні особливості.
Втрата ріднонаціональної мови, денаціоналізація (русифікація, американізація чи інше) є передумовою і механізмом деградації людини і народу.
Не обтяжуймо денаціоналізацією себе і своїх дітей, бо це суперечить самій природі людини і закономірностям її розвитку!
Людина і нація тільки тоді можуть бути повністю функціональні, якщо їх базова функціональна сфера — мова — виконує усі належні їй функції. Нею може бути тільки національна мова. В іншому випадку, людина і нація створюють собі штучні перепони до прогресу і ніколи не реалізують себе повністю.
http://www.pravda.com.ua/articles/2007/05/7/3236105/
Та що ви таке кажете, дядьку!
Це дивлячись, який українець – деякi i на рiднiй мовi трьох слiв не зв’яжуть. Те ж саме i про росiян, нiмцiв чи китайцiв можна сказати.
«Мова — явище космічне. Але вона — явище ще й генетичне.»
Ще одне «вiдкриття». Навiдь не хочу коментувати вiдкриту божевiльню.
«Втрата ріднонаціональної мови, денаціоналізація (русифікація, американізація чи інше) є передумовою і механізмом деградації людини і народу.»
А не пробували розказати цей жарт «деградованим» американцям чи канадцям? Певно, їм би сподобалось...)