Молитва за гетьмана Мазепу, або «…а все могло бы быть иначе…»
Як і анонсувалося, 22 січня 2011 року у Канівському міському будинку культури компанія \"Іллєнко Фільм\" за підтримки Державної служби кінематографії України та Національної кіностудії художніх фільмів ім. О.Довженка розпочала \"Тиждень кіно Юрія Іллєнка\" фільмом «Молитва за гетьмана Мазепу. Нова версія». Проте у цей день не все так сталося як гадалося.
Слід визнати, що чинна міська влада і безпосередньо мер Віктор Ніколенко суттєво підставили плече цьому заходу, адже показ є комерційним і забезпечити наповнюваність залу у 730 місць без владної допомоги було б неможливо. Міські очільники взяли на себе реалізацію квитків серед міських установ, підприємств і організацій, брали активну участь у популяризації та рекламі акції. Спершу міський голова зібрав весь гуманітарний блок міста, переконавши їх у необхідності забезпечення відвідуваності заходу учнями, студентами та працівниками цих установ. Згодом у понеділок на новоствореній Раді директорів міста те саме повторилося і з керівниками міських підприємств. В результаті 22 січня – майже вщент заповнений зал.
Міські очільники з’явилися на захід із прекрасним настроєм і не менш прекрасним букетом червоних троянд. Проте їх майже одразу чекало розчарування. Виступаючі перед показом фільму син, брат і вдова Юрія Іллєнка швидко перевели розмову на політичну тематику, адже покійний метр був членом ВО «Свобода». Слід нагадати, що міська влада, що так чемно прийняла цю акцію представляє в основному Партію регіонів.
Брат Юрія Іллєнка висловив велику вдячність за організацію тижня кіно тільки… голові Канівської міської організації ВО «Свобода» Юрію Гамалію. І ні словом не прохопився про дійсних організаторів.
Після показу фільму «контрольний постріл у потилицю» міській владі здійснила своїм виступом відома політик Ірина Фаріон, яка на відміну від свого парітйного колеги Гамалія, виявилася прекрасною трибуншою. Шановна пані виступила із нищівною критикою теперішньої «антинаціональної» влади. Вільна енциклопедія Вікіпедія приводить таку інформацію про неї (мовою оригіналу): «в феврале 2010 года Ирина Фарион попала в заголовки СМИ, после того как было опубликовано видео, в котором она выступает в детском саду, призывая детей не использовать русские уменьшительно-ласкательные имена (например, не Миша, а только Михайлик, не Наташа, а Наталочка). «Если станешь Алёной, то нужно паковать чемоданы и выезжать в Московию», — заявила Фарион дошкольнице, назвавшейся Аленкой . Потом Фарион сказала, что не хотела обидеть детей: «Неправильно, когда кто-то пытается приспособить наши имена к российской фонетической системе» http://www.youtube.com/watch?v=-6IgWwSs1kg&NR=1 . Действия Фарион вызвали негодование у родителей, психологов, СМИ и политиков Украины. Родители детей которые посчитали что их детей оскорбили, подали на Ирину Фарион в суд.
В июне 2010 года Фарион призвала посадить в тюрьмы 5 миллионов ДЕГЕНЕРАТОВ, которые не говорят на украинском языке».
Здається, що після цього пропозиція брата Юрія Іллєнка про проведення у Каневі кінофестивалю залишиться без розгляду місцевою владою, а шкода - все ж мало бути інакше! Саме так нерозумна політика негативно впливає на розвиток міста, причому на вже зачовганий до дірок язиками цих самих політиків туристичний розвиток…
- Перегляди
- 11002
- Подобається
- 2
- Не подобається
- 7
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 92
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
Але чому Вас так дратує моя думка відносно Фаріон? Своїми висловлюваннями в дитячому садку вона щонайменше травмувала психіку 5-річних діток. Це правда.
"Головний інструмент геноциду проти мене - дезінформація" (Із книги "Афорзми та сеннтенції Юрія Іллєнка. Криниця для спраглих)
"...герметично бездонним і надчасовим є останній фільм "Молитва за гетьмана Мазепу". Після перегляду я почувала незрівняний наплив сил і жагу творити. Це фільм про БЕЗСМЕРТЯ ДУХУ. Мін не лише про МАзепу, але і про Бандуру, Шухевича, Шевченка, Донцова та Іллєнка передусім. А скільки у нас таких безсмертних? Тому для смертних цей фільм закритий!"
Є лише різний світогляд, різне сприйняття речей, різний рівень знання історії…
Тож хто як не ви маєте розуміти, що саме учні мають право на достовірне вивчення історії, як воно, зокрема, подається у творах Іллєнка… щоб потім у зрілому віці не мати ось таких от потрясінь, як ми спостерігаємо у деяких невігласів…
Той хто пропонує обговорювати вади "Свободи" та принади ПР знає чого він хоче.
Здивування викликав підхід режисера до висвітлення такого тяжкого та неоднозначного відрізку історії.
і про це знав Майстер...)
Фромм виділив декілька видів "соціального характеру" і зараз актуально який з них в нашій країні має чисельну перевагу. Бо саме від цього буде залежати кількість тих хто почує, і автора "Молитви ..." також.
Шановний пане Сергію, при всьому вашому авторитеті та при всій повазі до вас, знову дозволю собі не те що з вами не погодитись, а внести деякі корективи до вашого монолога…
по-перше на перегляд “Молитви…” зібралися лише дорослі, не рахуючи хіба що невеличкої групи старшокласників… то ж певно вчителі потурбувалися про те, які фільми їхні учні спроможні вмістити…
достеменно знаю, що масово школярі йтимуть на перегляд таких фільмів як - Тіні забутих предків, Вечір на Івана Купала, Лісова мавка, Легенда про княгиню Ольгу – тематика яких проходить по шкільній програмі…
Щодо зрілості наших дітей, то ми як завжди їх недооцінюємо… вони насправді знають більше нашого… от тільки дійсно досвіду їм бракує… тому й потрапляють під вплив різних новомодніх рухів, течій, культур, субкультур, що не завжди йде їм на користь…
Школа зараз не справляється з багатьма проблемами виховання з різних причин…
Тож вважаю не слід нехтувати подібними фестивалями, а як раніше , так би мовити - в давнину, брати їх за руку і приводити на подібні заходи…
Інакше багато втратимо, та й вже втратили, але ще не все…)
Давайте називати речi своїми iменами – фiльм нiкудишнiй, просто нiщо. Тому й провалився всюди, де тiльки мiг – i в прокатi, i на Берлiнському фестивалi.
Генiальнiсть митця, шановнi, полягає в тому, щоб донести складнi речi до публiки просто й дохiдливо.
А вишукувати у вiдвертiй маячнi зерно рацiональностi залиште психiатрам.
Чи порекомендуєш оцiнити мiзки цього пана, в свою чергу?))
Скай, і де це фільм провалився? Як фільм міг провалитись якщо він не вийшов у прокат за виключенням декількох демонстрацій? І як взагалі незавершений фільм міг сприйматись? Саме тому у Берліні він не приймав участь у конкурсній програмі, адже без звуку фільм ну ніяк не міг приймати участь у конкурсі. То де він провалився, коли він не брав участь у конкурсі, а лише демонструвався?
Скай, тільки люди які дуже вузько мислять можуть вважати, що складні речі потрібно доносити просто або навпаки. Це хіба мистецтво? Скільки є складних фільмів які здобували велику популярність і у яких якраз доносились складні речі ще складніше.
В даному фільмі якраз автор хотів донести просту річ, якою є окупація України Московською державою через призму жахливого терору, який чинив Петро 1. Саме через певні емоції через певні образи, саме так як він це бачив, а не так як того хочуть ваші мізки. Якби він знімав як йому кажуть, не було б Тіней, Білого птаха та інших шедеврів, а якби йому давали знімати все що він хотів і як він хотів - були б і десятки інших фільмів-шедеврів. В такому випадку Іллєнко би займався кіно і не йшов у політику.
По-перше, дітей потрібно так підготовити, щоб цей фільм став їм цікавий. Провести якусь бесіду про тогосамого Мазепу. Говорю ще раз - ну не змусищ ти коня пити. Може ті діти і подивляться кіно, але вони не побачать його. Ось така моя особиста думка.
Героїв лiплять або iсторики, або полiтики – в залежностi вiд тимчасової вигоди. На мою думку, найкраще ще продемонстровано в фiльмi «Wag the dog».
Але моя суб’єктивна думка, звичайно, не може слугувати як доказ провалу...)
Давай зробимо так – нижче я навожу кiлька суб’єктивних думок, що пiдтверджують моє враження, а ти, в свою чергу, наведи цитати на користь свого враження.))
Отже, поїхали:
«Всесвітню славу Іллєнкові принесла операторська робота у фільмі «Тіні забутих предків». А остання його режисерська робота набула скандальної слави. Стрічка «Молитва за гетьмана Мазепу» не знайшла розуміння не в Україні, не за кордоном. Фільм фактично поклали на полицю. Кінопочерк Іллєнка називають унікальним. І наскрізь українським. На прощанні із кіномитцем було багато польових квітів, української музики і відвертої туги.»
«...идеология картины выражена в красочной географической карте Европы, которая представлена в виде распахнутой женщины, где Украине отводилось то самое место, которое „все хотят поиметь“. Столь смелое художественное осмысление места нашей страны в Европе вызвало шок даже у затятых русофобов. Люди понимали, что Украина — не Россия, но и отнюдь не то, что подразумевают авторы картины. Несмотря на многомесячную бурную пиар-кампанию, „великий фильм“ с треском провалился. Картину отправили на Берлинский кинофестиваль, однако там ее показали лишь в категории фильмов для людей нетрадиционной сексуальной ориентации.»
2. Своє враження кще обгрунтовувати конкретними аргументами і критикою - що саме вам не сподобалось у фільмі, що сподобалось, чому, тощо. Інакше можна цілком впевнено стверджувати, що Вам, як і багатьом іншим так званим "критикам" не сподобалась не естетика фільму, а саме те, як подається в ньому трактування історичних персонажів.
2. Наводячи цитати, необхідно давати джерела, тим більше коли ці цитати містять відверту дезінформацію, зокрема щодо "несприйняття фільму в Україні", чи про якусь категорію програми Берлінале для людей нетрадиційної орієнтації."
Для довідки, 2002 року фільм було продемонстровано на Берлінському фестивалі в категорії спеціальна подія поза-конкуренцією, в цій номінації були ще представлені всього 5 фільмів режисерів Рона Говарда, Віма Вендерса, Юрія Іллєнка, Чжана Імоу, Іштвана Сабо та Чарлі Чаппліна (відреставрована копія "Вогнів великого міста"). Сподіваюся, вам ці імена щось говорять.
а тепер щодо провалу в Україні. До 2010 року фільм фактично ніде не демонструвався, оскільки де-факто бу покладений на полицю. В жовтні 2010 року відбулася премєра нової версії фільму. В кінотеатрі Київ всі покази фільму пройшли з аншлагами, довелося навіть влаштовувати додаткові сеанси. Успішно фільм пройшов і у Івано-Франківську. На Канівському показі фільм демонструвався при практично повному залі, майже ніхто не вийшов. Якщо для Вас це ознаки провалу і того, що фільм нікому не цікавий, тоді у вас явно упереджений підхід до оцінки картини.
Зрозуміла і так би мовити " критика" Ілієнка з боку великоросійського шовінізму адже образ московіта татарської зовнішності що вдирається до церкви не знімаючи того що в нього на голові та пряме твердження режисера що Петра на царство поставив Мазепа ставлять дуже незручні для них запитання та шкрябають їх зарозумілість.
А спроби послатись на заморські авторитети нагадують використання милиць людиною що за природною вадою чи каліцтвом не здатна ходити самотужки.
Навіть якщо реакція цих авторитетів була саме такою як нам розповіли вищезгадані критики то вона варта рівно скільки на скільки відома тим авторитетам наша історія та зрозуміла наша ментальність.
Обгрунтовують враження в старших класах середньоосвiтньої школи. Вибачте, вже вийшов з того вiку.
Для визначення цитат iснує гугл та копiпаст.
Казочку про те, що «до 2010 року фільм фактично ніде не демонструвався» залиште своїм дiтям на нiч. Певно, що в тiй пiсочницi, де ви грались вiсiм рокiв тому, банери з «шедевром всiх часiв та народiв» не висiли...
Це дійсно потворне кіно, дивитися яке нема аж ніякого сенсу.
Я досить терплячий.
Примусив себе додивитися цю маячню.
Щоб не ображати рідних покійного, навіть залишився послухати так би мовити післямову.
Але брутальний виступ Фаріон увірвав мій терпець.
Слухати її лайку на “патріотичні” теми — себе не поважати.
Вважаю, що розпочинати захід потрібно було будь-яким іншим фільмом.
Майже впевнений, що людина, яка мала нещастя познайомитись з творчістю Іллєнка саме через “Молитву...”, не буде мати бажання подивитися, наприклад, “Білого птаха...”
А то вже зовсім інше кіно...
Це дійсно потворне кіно, дивитися яке нема аж ніякого сенсу.
Я досить терплячий.
Примусив себе додивитися цю маячню.
Щоб не ображати рідних покійного, навіть залишився послухати так би мовити післямову.
Але брутальний виступ Фаріон увірвав мій терпець.
Слухати її лайку на “патріотичні” теми — себе не поважати.
Вважаю, що розпочинати захід потрібно було будь-яким іншим фільмом.
Майже впевнений, що людина, яка мала нещастя познайомитись з творчістю Іллєнка саме через “Молитву...”, не буде мати бажання подивитися, наприклад, “Білого птаха...”
А то вже зовсім інше кіно...
"Фромм полагал, что «социальный характер» играет важную роль «фильтра», то есть те, кому «социальный характер» уже навязан, в принципе не способны воспринять такие идеи и идеалы, которые не соответствуют этому «социальному характеру». И не потому, что они понимают (то есть сознательно, аргументированно рассматривают) эти идеалы как чуждые себе, а потому, что они эти идеалы не могут понять, у них совершенно иное мышление, у них другой внутренний язык. То есть ты можешь обращаться к этим людям с пропагандой, но они не поймут тебя – «социальный характер» уже создал барьер, который запрещает им понимать тебя, воспринимать предлагаемые тобой образы, идеи и аргументы. Если же ты пробился сквозь этот барьер, то ты тем самым создал для носителя «социального характера» невыносимые условия, поскольку ты ему объяснил, что на самом деле он – скотина. Очень тяжело жить, осознав себя скотиной. Защитные механизмы для того и существуют, чтобы не допускать таких вещей, не подвергать конкретную особь такому стрессу, – не потому, что это её невротизирует (она и так неизбежно невротизирована в современном обществе), а потому, что это загоняет её уже на уровень психоза, то есть полностью выбивает из нормального состояния."
http://hvylya.org
"Я хочу знімати кіно, а не липучу стрічку для мух-глядачів". (З книги "Афоризми та сентенції Юрія Іллєнка. Криниця для спраглих")
Наприклад, чудовий фiльм "Тіні забутих предків".
Але не все завжди вдається... а признати невдачу не кожен може...
Дуже допитливим повідомляємо що автор вердикту дуже освідчена людина твори якої відомі не тільки в Україні а і за її межами. Якщо ця людина настільки безапеляційно таке про Ілієнка каже, навіть ніяким чином не аргументуючи свої слова, то так воно звісно і є.
Схиляючись під вагою такого "авторитету" вмиваю руки визнаючи марність суперечок з "босом". :)
"Після перегляду фільму мені гидко стало спілкуватися російською, хоча до цього я і вдома розмовляв як українською, так і російською"
Тому дуже цікаво з якої точки зору Фаріон критикує лібералізм.
Про те тут мова не про те.
Пропоную бажаючим згадати останні хвилини "Молитви..." коли Мазепа перепливає Дніпро на смерть( бо перепливає в труні) а Україна руками вбитих в Батурині та пливучих по річці трупів намагається його зупинити. Згідно образності фільму Мазепа врешті став безсмертним. От і цікаво - чи був би він таким коли б послухав той німий заклик країни та загинув би зі зброєю в руках на її теренах?
Не знаєш, чи плакати, чи смiятись.
А бiльше в нього нi до чого огиди не виникло? Ну, там, до горiлки, тютюну або жiнок?
Але ж проблема, як же їх визначити, тих виродкiв? Самi ж не признаються, та й думка бiльшостi, як показує iсторiя, також не завжди буває iстиною.
От скажи менi для початку - сам себе виродком не вважаєш?
Хто є виродком?
- Іван Ніс- зрада якого документально засвідчена в царській жалуваній грамоті;
-Чи може тисячі людей Батуринців які обороняли свою землю?
Для початку скажу - вважаю.
А не для початку навіть розтлумачу з якої причини.Ось кажуть людина відмовилась використовувати російську мову після перегляду "Молитви ..." а мені з того смішно. Роками, ба навіть десятками років, мені втирали що фашизм то зло а комунізм - добро, а я тихенько гиготів. Та навіщо далеко ходити? Ось зовсім недавнечко з одного боку - "Янукович - це ляля!" з другого "Тимошенко - єдина надія України!" а я тоді ледь не луснув від реготу. Ну скажи хто я після цього? 100% - виродок.
Людина облита лайном та викачана в пір\'ї що мчить на коні до своєї мети, ну з того ж фільму про який ми балакаємо, також виродок - бо не така як Ніс чи там Петро, чи інші - хто навіть не дозволяє собі думати бо боїться це робити або не має чим.