Московський патріархат звинувачує українців у Голокості
Архиєпіскоп Тульчинський і Брацлавський Іонафан (Єлецьких) Української православної церкви Московського патріархату звинувачує Українське козацьке військо Зіновія-Богдана Хмельницького в етнічних чистках і навмисному вбивстві тисяч євреїв на Правобережній Україні.
Свою точку зору на події середини XVII ст. ієрарх виклав у авторській статті \"Про єврейський Голокост при гетьмані України Богдані Хмельницькому\", опублікованій на його офіційному сайті.
Владика пише, що Хмельницький нібито про страшні погроми єврейського населення \"прекрасно знав і анітрохи не противився\". \"Їм був висланий 10 тис. загін під командуванням М. Кривоноса, який допомагав повстанцям і діяв нібито не від імені Хмельницького\", - сказано в матеріалі.
До жертв спецзагону Кривоноса священик зараховує 100-300 тисяч євреїв.
\"Наслідки геноциду євреїв від рук козаків Хмельницького були катастрофічні, цілком порівнянні за своїми масштабами з Голокостом. Євреї польського походження відзначають геноцид Богдана Хмельницького особливим днем жалоби - постом місяця Сиван\", - стверджує епіскоп.
Також він закликав свою паству до \"покаяння за масовий геноцид євреїв часів гетьмана України Богдана Хмельницького\".
\"І нам, нащадкам і спадкоємцям українських козаків, прийшла пора розкрити гнійники антисемітизму в своїй далекій тяжкої історії і попросити прощення за масовий геноцид перед єврейським народом - нащадками тих, хто був незаконно позбавлений життя на нашій землі, просити вибачення для нашого ж Очищення, щоб подібне ніколи більше не повторилося \", - заявив архієпископ Іонафан.
Архієпископ Іонафан (в миру Єлецьких Анатолій Іванович) народився в 1949 році в селі Шаталовка Старооскольського району Воронезької (нині Бєлгородської) області Росії.
Називає себе \"ієрархом Руської Православної Церкви\".
В Україні служить з 1988 року.
У 2009 році президентом Російської Федерації Дмитром Медведєвим нагороджений орденом Дружби за \"внесок у розвиток взаємовідносин між Росією і Україною\". Одночасно з ним аналогічну нагороду отримав народний депутат Вадим Колесніченко.
Відзначимо, що звернення Колесніченка до голови СБУ Валерія Хорошковського з вимогою заборонити проведення Фестивалю української пісні \"Гайдамакі.UA\" (місто Ірпінь Київської області, 24-26 вересня) підписав також президент Єврейського форуму України Аркадій Монастирський.
http://gazeta.ua/
- Перегляди
- 7981
- Подобається
- 2
- Не подобається
- 1
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 82
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
Пора навчити їх слухняності та смиренню.
Геть московського попа!!!
Все не как у людей, лишь бы отличалось от российского...))
1. якщо проголошує архиепископ він проголошує від імені Церкви яку представляє.
2. якщо Церква яку представляє архиепископ мовчить, це є думка церкви.
Грудных младенцев резали на руках матерей, а многих рубили на куски, как рыбу.
Беременным женщинам распарывали животы, вынимали плод и хлестали им по лицу матери, а иным в распоротый живот зашивали живую кошку и обрубали несчастным руки, чтобы они не могли вытащить кошку. Иных детей прокалывали пикой, жарили на огне и подносили матерям, чтобы они отведали их мяса.
Иногда сваливали кучи еврейских детей и делали из них переправы через речки…»
Часи жорстокi були, але не знаю, тато, як вiдносно тебе, а мого батька там не було...
и СКИ тоже...
"С одних казаки сдирали кожу заживо, а тело кидали.."
Уведомляю тебя, что это ты цитируешь известного украинофоба и фсб-шного кацапского прихвостня "писателя" Канделя Феликса Соломоновича (псевд. Камов), родившегося и всю жизнь (род 1932 г.) прожившего в московии, позже иммигрировал в Израиль под видом диссидента, но на деле так и оставшись верной фсб-шной рукой. и эта ахинея -= всего лишь часть его обычной погвседневной работы чекиста.
Ответным уведомлением сообщаю об ошибочности приписанного авторства.
Натан Ганновер был современником Хмельницкого.
При существовании сомнений в достоверности применения мер воздействия к носителям жупанов другого цвета прошу обращаться к историческим источникам.
Должен заметить, что украинская официальная историография не отрицает изложенных событий:
"Особливо часто насильство над неукраїнським населенням чинили загони М. Кривоноса, І. Ганжі, Олександренка, Чуйка, Степка, Неминикорчми, Вовгури-Лисенка. Гетьман навіть мав намір судити Кривоноса за надмірну жорстокість щодо членів польських та єврейських общин.
Кількість жертв єврейських погромів у роки Хмельниччини сягнула 16—19 тис. осіб."
Дума, що, через її неполіткорректні вислови щодо "богообраного народу", не потрапила до сучасних збірок думового епосу.
Як од Кумівщини да до Хмельниччини,
Як од Хмельниччини да до Брянщини,
Як од Брянщини да й до сего ж то дня,
Як у землі кралевській да добра не було:
Як жиди-рандарі
Всі шляхи козацькі заорандовали,
Що на одній милі
Да по три шинки становили.
Становили шинки по долинах,
Зводили щогли по високих могилах.
Іще ж то жиди-рандарі
У тому не перестали:
На славній Україні всі козацьки торги заорандовали,
Да брали мимо-промито:
Од возового
По пів-золотого,
Од пішого пішениці по три денежки мита брали,
Од неборака старця
Брали кури да яйця,
Да іщє питає:"Ци нема, котик, сце цого?"
Іще ж то жиди-рандарі
Утому не перестали:
На славній Україні всі козацьки церкви заорандовали.
Которому б то козаку, альбо мужику дав Бог дитину появити,
То не йди до попа благословиться,
Да пійди до жида-рандара да полож шостак, щоб позволив церкву одчинити,
Тую дитину охрестити.
Іще ж то которому б то козаку, альбо мужику дав Бог дитину одружити,
То не йди до попа благословиться,
Да пойди до жида-рандара да полож битий тарель, щоб позволив церкву одчинити,
Тую дитину одружити.
Іще-ж-то жиди-рандарі
У тому не перестали:
На славній Україні всі козацьки ріки заорандовали:
Перва на Самарі,
Друга на Саксані,
Трейтя на Гнилій,
Четверта на Пробойній,
П\'ята на річці Кудесці.
Котрий би то козак, альбо мужик ісхотів риби ловити,
Жінку свою з дітьми покормити,
То не йди до попа благословиться
Да пійди до жида-рандара да поступи йому часть оддать,
Щоб позволив на річці риби вловити,
Жінку свою з дітьми покормити.
Тогді-ж то один козак мимо кабака іде,
За плечима мушкет несе,
Хоче на річці утя вбити,
Жінку свою з дітьми покормити.
То жид-рандар у кватирку поглядає,
На жидівку свою стиха словами промовляє:
"Ей жидівочво ж моя Рася!
Що сей козак думає, що він у кабак не вступить,
За денежку горілки не купить,
Мене, жида-рандара, не перепросить,
Щоб позволив єму на річці утя вбити,
Жінку свою з дітьми покормити.
Тогді-то жид-рандар стиха підхождає,
Козава за патли хватає.
То козак на жида-рандара скоса, як ведмідь, поглядає,
Іще жида-рандара мостивим паном узиває:
"Ей жиду, каже, жиду-рандаре,
Мостивий пане!,
Позволь мині на річці утя вбити,
Жінку свою з дітьми покормити."
Тогді жид-рандар у кабак вхождає,
На жидівку свою стиха словами промовляє:
"Ей жидівочко ж моя Рася!
Буть мині тепер у Білій Церкві наставним равом:
Назвав мене козак мостивим паном."
Тогді-то у святий божественний день у четверток,
Як жиди-рандарі у Білу Церкву на сейм збирались,
Один до одного стиха словами промовляли:
"Ей жиди ж ви, жиди-рандарі!
Що тепер у вас на славній Україні слишно?"
"Слишен", говорить, "тепер у нас гетьман Хмелницький:
Як од Білої Церкви да до славного Запорожа
Не така стоіть жидівська сторожа"!
Тогді обозветься один жид Оврам:
"Ей жиди ж ви, жиди-рандарі!
Як із Низу тихий вітер повіне,
Вся ваша жидівська сторожа погине".
Тогді ж то як у святий день божественний у во вторник
Гетьман Хмелницький козаків до сходу сонця у поход виправляв
I стиха словами промовляв:
."Ей козаки ви, діти друзі!
Прошу вас добре дбайте,
Од сна вставайте,
Руський Очинаш читайте.
На славну Україну прибувайте,
Жидів-рандарів у пень рубайте,
Кров їх жидівську у полі з жовтим піском мішайте,
Віри своєї Християнсько у поругу не подайте,
Жидівському шабашу не польгуйте".
Отогді-то всі жиди-рандарі догадливі бували,
Усі до города Полонного повтікали.
Тогді-то Хмелницький на славну Україну прибував,
Hi одного жида-рандара не заставав.
Тогді-то пан Хмелницький, житель Чигиринськнй,
Козак лейстровий, писарь військовий,
Не пишний бував,
До Полонного города прибував,
Та старими жидами орав,
A жидівкаии боронував,
A которії бували малі діти,
То він і кіньми порозбивав.
Як узяли з Полонного-города втікати,
Як узяли свого Рабина Мошку проклинати:
"Бодай ти, Мошку, щастя й долі не мав,
Як ти по багато на Вкраїні откупу брав!
А як би ти був, Мошку,
Та брав на Вкраїні откупу потрошку,
То б ми на Вкраїні проживали,
То нас би козаки українські вельможними панами називали!"
.А як то був жид Янкель,
То він коло школи похожає, .
Та по школі плаче-ридає:
"Школо наша, богомільнице!
Вже нам у тобі не бувати,
I тебе не продавати-
За тебе грошей не брати,
I в карман не ховати:
Треба тебе на Вкраїні покидати,
Та ще в тебе будуть нескребені свині заганяти!"
Як стали од Полонного-города до Случі-річки прибувати, -
То пан Хмельницький, житель Чигиринськнй,
То він ночі не досипляє-
Коло Случі-річки ляхів і жидів доганяє.
Скоро догнав у вечері пізно-
I там стало повернутися тісно...
І там до них прибуває," –
"Ще на козаків гукав, словами промовляв:
"Друзі, панове молодці! До Случі-річки прибувайте,
Жидів та ляхів у пень рубайте,
I до їx по козацькій словами промовляйте:
Жиди та Ляхи, примічайте:
"От буде по той бік Случі ваше,
А по сей бік буде пана Хмельницького і наше!"
Як почали жиди та ляхи с паном Хмелницьким споляться,
Щоб пополам пива наварити:
То вже ж то бували лядськії дрова,
А Хмельницького вода, -
То був жидівський ячмінь,
А Хмельницького хміль...
То як пива наварили,
Тоді Хмельницькому славу на віки сотворили!
Та хотя ж то був пан Хмельницький, житель Чигиринський,
Козак лейстровий, писарь військовий, -
Лицарь добрий, та помер,
A тільки його слава козацька-молодецька
Не вмре, не поляже:
Та буде вона славна міжду друзями-молодцями
Од нині й до віку!
Даруй, Боже, всьому миру живому і нам на здоров\'я,
Та на многії літа
Од нині й до віка!
Город Полонний – сьогодні село Полонне, Володимирецького району, Рівненської області.
Дума була складена кобзарями на самому початку повстання Хмельницького. Наведені події стались через бажання старост та панів-дідичів збільшити свої доходи. Вони назвали євреїв, та всі, без винятку, доходи, віддали їм в аренду: торги, шляхи, мости, ріки, навіть церкви. Всі, хто бажав вінчатись або охрестити дитину, мали сплатити єврею-арендарю мито. "Якщо якийсь козак укурить вина або зварить пива або меду, не сказавши єврею, або з євреєм почне говорити не знявши шапки, то євреї їх грабували та разоряли, життя їх лишали, а дружину та дітей в роботу забирали" – свідчив сучасник тих подій. Особливих утисків українці зазнали після повстання Остряниці 1638 року, коли були заарендовані навіть ріки та угіддя запорожців.
То ж, цілком логічно, що разом з поляками, Богдан Хмельницький свого часу "погорнув" і євреїв. Думаю, настав час припинити робити з євреїв, таку собі, "священну корову", "жертв холокосту". Не розумію, чому слова "поляків у пень рубайте" є політкорректними, а такі ж слова "жидів у пень рубайте" – вже ні... Думаю, й євреї, в кінці кінців, мають чесно взяти на себе, свою міру відповідальності за гоніння на них.
p.s. с таким же успехом как этот "современный писатель" я могу рассказать как узбеки заталкивали свои вкусные узбекские лепешки в глотки юных таджикских девственниц до их полного удушения, или как кацапские варвары забивоили в бочки женщин с младенцами и выбрасывали в море (читай АС. Пушкин)..
То, что "во времена оно" не применялись подобные описанным методы или им подобные как то подвешивание на крюк, сажение на палю, разрывание конями?
Конкретнее, плжта...
Жид-митарь в переводе сотрудник налогой администрации.
А территория современной Украины была попросту Польшей...
Здесь нельзя сказать, что какая-то из сторон жертва, а кто-то мучитель. Кто кого поймал, тот и вломил.
но тот же Ханновер писал что
«... евреи своим высоким положением вызывали зависть» и «... православный народ стал все более нищать, сделался презираемым и низким и обратился в крепостных и слуг поляков и — особо скажем — евреев».
евреев тогда громили не только украинцы, но и турки, венгры, и др. (видать было за что).
То, что написал Haydamaka,- мол, антисемитизм как реакция на расисткую идеологию иудаизма - полная профанация.
Главная причина - говоря современным языком - сбор налоговых платежей и злоупотребления с этим связанные.
жиди митарями були хіба що за Христа...
за Польщі вони займались якщо не спекуляцією, то корчмарством...
за те їм і дяка...
ну хіба що у власну кишеню...
от вона і тріснула... а заодно ще дещо
Коли польські та литовські магнати накопичували все більше землі, євреї прибували служити їх посередниками, забезпечуючи послуги і порядок за відсутності володарів. Багато з них були орендарями великих маєтків, збиральниками податків, керівниками маєтків (з правом відправляти правосуддя, зокрема страчувати винних), діловими агентами, володарями шинків та готелів, маслоробень, млинів, лісопилок, і винокурень. У торгівлі, вони витісняли вірмен і конкурували з місцевими українцями. З цієї причини місцеве населення розглядало євреїв як безпосередніх господарів селян, а в містах ще як і конкурентів православ\'ю.[2]
Становище єврейського населення значно погіршилося в 17-му сторіччі. Незадоволеність скрутними умовами життя українського закріпаченого селянства, козаків призвели до повстання 1648 року під керівництвом Богдана Хмельницького. Польські землевласники, католики, і євреї були головними жертвами повстання.
Дать ссылку на книгу?)
То, что "многих татары увели в плен" - значит лишь то, что невольничий рынок был в Стамбуле.
Увы, за 357 прошедших лет история не сохранила вывески...
Но книги-то, как известно, не горят...))
А по интернету гуляет расжеванная версия, которую я использовал.
"И было, когда услышали в св. общине Погребище, св. общине Животов, св. общине Божувка и св. общине Тетиев и в их прикагалках, что сделали в Заднепровье православные с нашими братьями, когда к ним подошли с одной стороны татары, а с другой православные, — они рассудили так: «Если мы будем ждать, пока придут православные в город, они нас уничтожат или заставят — от чего да хранит бог — изменить вере. Лучше будет, если мы пойдем в стан татар и отдадимся в плен; мы знаем, что наши братья, сыны Израиля, в Константинополе и других общинах Турции очень милосердны, и они нас выкупят за деньги». Они так поступили, и четыре упомянутых общины — мужчины, женщины, дети, всего около трех тысяч душ — пошли к татарам. Среди них был кантор по имени р. Гирш из Животова; когда они подошли к татарам, он стал петь громким голосом заупокойную молитву по убиенным нашим братьям из дома Израилева, и весь народ разразился великим плачем. Несомненно, их стенания были услышаны на небесах, и принявшие их преисполнились к ним жалости и стали их утешать добрыми словами. Они сказали им: «Не беспокойтесь, вы не будете иметь недостатка ни в еде, ни в питье. Среди вас есть резники, пусть они зарежут достаточно скота, а скоро мы вас отведем к вашим братьям в Константинополь, и они вас выкупят из плена». Так поступили татары, а наши братья по дому Израилеву в Константинополе (да хранит их господь) выкупили их и других пленных из Польши (всего приблизительно около 20 тысяч душ), истратив на это большие деньги — столько денег, сколько от них требовали, — и кормят и содержат их по сей день."