Кримчанина запакували в психушку за українську мову
21-річного Ігоря Мітрова комісія Керченського військового комісаріату 2010 року направила на тритижневе стаціонарне обстеження у психоневрологічному диспансері. Підставою стало те, що Ігор з лікарями, як і всюди, спілкувався українською мовою. Діагноз — психопатія, неврастенія та розлад особистості. Зараз Мітров навчається в столичному університеті ім. Шевченка на філолога.
— Пішов я на медкомісію у військкомат. Відкосити не хотів, навпаки — пішов, а мене не взяли. Це було після того, як я кинув університет і рік сидів без роботи й без інтересу до всього. Думав, піду хоч в армію, — розповідає Ігор Мітров. П\'є чай у квартирі на Подолі, куди з друзями прийшов у гості.
— Повісток не було, я сам пішов до них. Здерли з мене штраф — 34 гривні. Це адміністративне порушення, бо два призови пропустив. Направили на медкомісію. Всіх лікарів пройшов, а з психіатром треба ж говорить. Ставили мені провокаційні запитання про релігію, війну, націоналізм. Заговорив. \"И че это вы на украинском?\" Сказав їй, що це державна мова в Криму така. Тьотінька зразу: \"Это уже поза, это расстройство личности\". Я три тижні був у дурці. Сказали, що не годжуся в армію, не можна мене воєнізувати.
Від нього чути тютюновим димом. Працював у Керчі півроку пекарем та археологом, у історико-культурному заповіднику. Розкопував античні городища Панткапей, Тірітака, Парфеній.
— Україномовним мене зробив один тиждень життя в 14 років. Українською говорю з дев\'ятого класу. Послали тоді мене зі школи на всеукраїнську олімпіаду з української мови в Суми. Там і почув я вперше живу мову, відмінну від тієї, якою говорили диктори телебачення. Почув якусь альтернативну точку зору на історію. Я не сумнівався, що СРСР — то добре, що весь пострадянський світ об\'єднує одна мова, що в нас правильна влада. У Сумах мені відкрили очі.
Ігор доливає окропу в зелений чай. Сідаємо на підлогу. В кімнаті за столом спілкуються півдесятка хлопців та дівчат. Обговорюють туристичне спорядження і стрибки з парашутами.
— Де ти вивчив українську, що аж на олімпіаду послали?— запитую в Ігоря.
— Та я її знав. Вважаю, що її всі люди, в кого працює телевізор і хоч трошки голова, знають, бо вона схожа на російську. Сумський історик Микола Карпенко подарував мені свою книжку \"Велика Вітчизняна чи Друга світова?\". Прочитав я книжку й почав із тих пір думати. Я після школи на літтворчість до Києва поступив в університет Шевченка. Побачив за рік, що це абсолютно не потрібні кафедра, спеціальність і нікчемні викладачі. Я чекав іншого. Думав, будуть спецкурси, майстер-класи, читання відомих поетів-прозаїків, зустрічі з письменниками. А вийшла фігня нудна. Я це все закинув наприкінці третього семестру.
— У Керчі в мене був український клас, там говорити українською, по ідеї, мали би всі. А розмовляли тільки я, вчителі математики і малювання. Математик Ярослав Грабовський був із Дрогобича. Розповідав про Стуса. Батько вчителя малювання Василя Хімія у списках НКВС був серед ворогів радянської влади. Більше в школі українською — ніхто. А я почав говорити зразу з усіма і з батьками. По поверненні з Сум кажу: \"Чуваки, я тиждень жив з україномовними, ще відходжу\". Потім вирішив — навіщо від цього відходити? Однокласники сприйняли нормально. Коли ми десь гуляли чи бухали, дехто теж намагався переходити на українську. Батя мене з дому виганяв. Він ярий паклоннік етава ідіатізма радянського. \"Мне хохлы дома не нужны\", — показував на двері. Мама завжди припиняла ці скандали, але поглядами підтримувала батька. Але коли батя сказав валити з дому, вона за мене заступалася.
Присутні в кімнаті замовкають і прислухаються до нашої розмови.
— Минулої осені два ведевешники дали мені звіздюлєй. 14 жовтня на Покрови я начепив на рукав стрічку жовто-блакитну. Як надавали мені по морді, я плакав не тому, що було боляче і кров текла з усіх дірок. Просто було прикро, що можна бити людей за те, що вони говорять іншою мовою чи мають іншу точку зору.
— А не пішов поголос по Керчі, що є такий парєнь, говорить українською? — запитує 25-річна Наталя Шевчук.
— Якби щоразу, коли мене побили гопники, писали про мене, я б уже був на третьому місці за популярністю — після Януковича і Мазурка, — говорить Ігор.
Живе в університетському гуртожитку. Зустрічається з 20-річною Олександрою Статкевич.
Северин НАЛИВАЙКО
\"Батя мене з дому виганяв, мама заступилася\"
- Перегляди
- 7091
- Подобається
- 3
- Не подобається
- 3
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 80
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
А также поддерживаю слова парнишки: " Просто було прикро, що можна бити людей за те, що вони говорять іншою мовою чи мають іншу точку зору." А то развелось быдла.
Але ж...
Коли в Україні на тебе виливається весь московський бруд, ти навіть у своїй країні, неначе в Московії, - то не кожний витримує моральне й духовне приниження, яке не має меж. Аж до психушки!
Зняття цієї моральної і духовної напруги залежить від вас - тих, хто не може змиритися зі становленням України як національної держави з панівною в ній українською мовою хоча б на державному рівні!
ссказывал, что с Луганщины. Говорил по-украински, но сказал, что русский для меня такой же родной. Сразу после этого на меня налетели. Били руками, а когда упал - пинали ногами. Как и кто бил - я не понимал. Точно, что кто-то разнимал. Кто-то кричал: "Бей москаля".
Похоже, Volodymyr их понимает и полагает, что напавшие были духовными людьми тонкой организации, а не чмошниками, воспитаными быдлокультурой как то Лесь Подерев\'янський, Орест Лютый и потребителями виршей из разряда "вбий п..." и подогретые пламенными речами Фарион. Немудрено, что "не витримали" "напруги".
За что ты так не любишь Украину?
Мать твою!
Или для тебя Украина неразрывно асоциируется с Фарион и быдловиршами?
Почему вместо того, чтобы давать больше полезной и хорошей информации, украинских песен (не убогую "песню хохлят") на сайте "свидомые" в порядке вещей хамят и самопиарятся.
Место дебильных виршиков лучше бы выложили, к примеру, фильм "ДНК код нации". О нем сейчас много говорят, но до того ли?
Калина, пересмотри темы, чтобы освежить в памяти, что обо мне говорят" свыдомые".
Страна - это прежде всего не березки или вишнэвий сад, а люди. Так вот, для меня настоящий украинец - это мудрий и "шляхэтный" человек. Чего, к сожалению о многих присутствующих не скажешь.
Да скорее ты сама являешься исключением полноценной нации... "Агрессивный и примитивный псих", спрятанный за льстивыми словесами. И это в духовном ценре Украины, так жаждущей возрождения духа предков, которому всячески воспрепятствуют духовные мошенники, предавшие свой народ!
Еще какие-то притензии к "недругу" ?
А ты, как претендующий на носителя духовности (что уже смешно), посмотри, сколько дерьма выплескал на россиян, евреев... А я ведь никогда ничего плохого об Украине не говорила.
А еще я уверена, что Тягнибок с Фарионшей могут много бед натворить. + Не дадут Украине приблизится к Европе. Не созидатели они, а разрушители. Не хотят они объединить Украину, а хотят "ворогів". А Там, гляди, и оружием подзаработают.
Юля представте себе ситуацию вы подходите к незнакомому человеку и спрашиваете Вы кто?А в ответ:я украинский. Уверен вы повертите пальцем у виска и уйдёте от такого человека, но если бы он ответил что он русский это для Вас не создало бы никаких проблем.
Так что кто больше создает проблем Вы, русская, или украинка Фарион или украинец Тягныбок это большой вопрос.
Народилася у Львові. Українка. Батьки виховували доньку прикладом власного життя - чесно, правдиво, оптимістично. І завжди з Богом.......
В еврейской семье праздник – маленький Изя пошел в первый класс. После школы родители Сара и Семён спрашивают Изю:
- Как всё прошло?
Изя:
- Хорошо! Мы все знакомились…
Сара:
- У вас что-нибудь спрашивали?
Изя:
- Да, кто какой национальности. Все сказали, что они Русские.
Семён:
- А ты что ответил?
Изя:
- Я тоже сказал, что я Русский!
Семё и Сара, возмущенно:
- Но ты же еврей!!! Это позор, ты будешь наказан…
Вечером в честь дня знаний Сара накрыла богатый стол, позвали родственников, а отец Семён в наказание закрыл Изю в кладовке. Когда все напились и наелись, Изю выпустили и спросили:
- Ну как, понравилось тебе быть Русским?!
Изя, насупившись:
- Я всего один день был Русским, а как вас, жидов, уже ненавижу!!!