Традиція, вона ... завжди, і є.

Так вже в нас повелося. Спочатку - всі нові хлопці завжди балакучі і веселі. Вони вважають себе  як мінімум  «земними богами", яким море по коліна, а трава при них точно завжди буде зеленою.

Їх зовсім не цікавлять нічиї думки – адже  вони  самі все прекрасно знають і вміють. Просто говори і посміхайся - і готово.

Трохи пізніше  починається стадія первинного протверезіння.

Коли з'ясовується, що проблеми самі по собі не вирішуються,   а «правильна розстановка» своїх друзів на «правильні посади" не стільки запускає роботу, скільки розбещує друзів)

У  Верховній Раді  поки що  демократія. Але поки що.

Союзників справжніх так і не з'явилося,  зате правлячий  човен   під зав'язку забитий  ситуативними пристосуванцями.

Вчорашні «круті мачо» з нових, які давали направо і наліво круті інтерв'ю - «як вони зараз все тут повирішують» - тихенько переповзають в тінь. Тому що нічого говорити, а клюють все болючіше ...

І ось вже раптово переходиш до нової стадії. Де потрібно окопуватися проти всіх. Де потрібно всіх - і особливо суспільство, що задає питання - ненавидіти. Де ти починаєш погрожувати   криміналом навіть журналістам.