Якою буває зневага.
Зневага буває різною. Наприклад зневага монополіста – не подобається походіть по базару пошукайте іншого товару. З такою зневагою ми зтикаємось кожного дня в міському транспорті. А що робити, іншого ж нема от і граємо у гру «консервована тюлька під власним соусом». З цікавістю граємо, навіть самотужки намагаємося розквітити цю гру елементами іншої – «людина людині – вовк».
Буває і інший зразок зневаги – холопський. Ну наприклад - сьогодні 5 маршрут, напрямок руху на Костянець, зупинки «Водоканал» та «Супутник». Зупинка перша. Перед самим носом старенької бабусі що змерзла на базарі від холодного вітру водій зачиняє двері не переповненого автобусу. Цікаво перед носом власної матері він вчинив би таким самим чином? Зупинка друга. Також вже не молода жінка трохи загаялась на вході. Не впевнившись в тому що двері зачинені водій починає рух гарно натиснувши на педаль газу. Кондуктор що добре бачила і перший і другий випадок мовчить як риба об лід. Їй немає до того діла бо вона збирає копійки для хазяїна, а все інше її не стосується.
Але сама найгірша зневага то зневага до себе. Трапляється така зневага коли людина втрачає почуття власної гідності. У рабів.
- Перегляди
- 7583
- Подобається
- 2
- Не подобається
- 1
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 8
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
Тогда зачем эти жалобное нытье что мы рабы? То что мы рабская нация у большинства уже сомнений не вызывает. Проблема в том, что каждый в отдельности себя рабом, конечно, не считает. Но тогда кто те люди, которые видели как не взяли в автобус старушку, молча на все смотрели и не защитили ее?
У грудні водій маршрутки просто закрив двері перед її очима, довелося чекати іншої. При цьому пасажири наче були глядачами шоу "встигне - не встигне" - хоч би хто рота відкрив. Буквально через годину, дружина зайшла в цей автобус на Соборній площі і намагалася вияснити причину, на що водій, кондуктор та ще одна дама, яка назвалася "хазяйкою" в три рота запевнили її, що її ж ніхто не бачив, - "що б ми не взяли, то ж гривня п\'ятдесят?", при цьому не озвучивши жодного прізвища. Доречі аудіозапис цієї розмови зберігся, відома дата, номер автобуса легко встановити.
"Свіжак", кілька днів тому, знову дружина з дітьми. Кондуктор, бачачи, що лише одна дитина на руках, а одна сидить поряд на окремому кріслі, переконливо запропонувала - "взяти дітей до 7 років на руки" - прекрасно розуміючи що це неможливо, але продовжувала "пресувати" аж поки дружина не оплатила їй проїзд за ще одну дорослу персону.
Ганьба, панове перевізники - якість нульова.
Ганьба, панове пасажири - ми в одній команді
В таком возрасте "Резко не подбегают"