Війна забрала їх 1 січня 2016 року
Жека Карандаш
2 січня о 20:18 ·
Еще одна новость, теперь земляк...
уже двое за 1-ый день нового года...
Сука, ёбаная война...
нет потерь...
новогодние минские пидарасы...
я всех вас тварей ненавижу...
Пусть ваши дети сдохнут в муках...
за один день нового года уже подтвержденные две гибели наших пацанов... 18 и 27 лет... вчитайтесь в цифры - 18, да во-семь-над-цать и двад-цать семь...
Нет их больше...
П…
Помолчите в эти праздники и подумайте, как вы сможете поддержать родственников погибших, живых, что вернулись домой, тех, кто встречает НГ и остальные праздники в блиндажах, охраняя ваш мир и покой...
www.facebook.com/em.karandash/posts/591996954282013
- Перегляди
- 4814
- Подобається
- 3
- Не подобається
- 0
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 4
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
1 січня 2016 року, під час виконання бойового завдання під Маріуполем, загинув молодий свободівець, член Хотинської організації «Студентська Свобода» Олександр Коваль.
Олександр проходив військову службу в полку «Азов». Тіло загиблого бійця перевезуть із Маріуполя до Хотина вже наступного тижня.
«Сашко був надто молодим, аби йти на війну, але вирішив, що стане добровольцем, щоби майбутні покоління жили у вільній державі. Обіцяв мамі, що повернеться живим, але не так розпорядилася доля. Країна втрачає найкращих. Це важко усвідомити, особливо коли помирає 18-річний юнак, ще зовсім дитина. Звичайно, свободівська організація допомагатиме батькам Сашка при потребі. Їхній син гідно виконував обов’язок перед державою», – розповів свободівець Ярослав Когутяк.
Допомогти батькам в організації проведення похорону можна, переказавши кошти на номер карти: 5168755611267028 (Андронович Євген).
/www.facebook.com/MolodSvoboda/photos/a.1565385663723671.1073741828.1564976880431216/1657886581140245/?type=3&theater
Прилип на груди автомат,
Вже загубив слова про віру,
Крізь зуби знову лізе мат.
Холодне лезо ріже спину,
Примерзла до щоки сльоза,
Ще й вітер знову без зупину
Січе безжально, мов лоза.
Застигли, як в бетоні, берці,
В полоні не ворушать слід,
Гаряча тільки кров у серці,
Все інше просто - мертвий лід.
Вогнем дуріє клятий ворог,
Від жару тільки сніг хрипить,
Та сохне в автоматі порох,
Та в жилах лише лють кипить.
Я не боюсь гармат пожежі,
Я вже давно забув про страх,
Для духу – не існують ме?жі,
Характер – не згорає в прах.
Дивуйтесь, паничі, в Європі,
Дурійте, кляті москалі,
Я не замерз! Я тут! В окопі!
Зігрітий з рідної землі!
Василь Ковтун
04.01.2016р.