Офіцери Канівського військкомату відправились у зону проведення АТО
30 вересня ц.р. у зону проведення антитерористичної операції (АТО) відправились двоє офіцерів, військовослужбовців Канівського об'єднаного міського військового комісаріату (ОМВК) - Руслан Болсунов і Сергій Гайдук.
На виконання листа Головного управління військової служби правопорядку Збройних Сил України від 22 вересня ц.р., телеграми Черкаського обласного військового комісаріату від 23 вересня ц.р. у зону проведення АТО для продовження військової служби були відправлені: старший офіцер відділення комплектування Канівського ОМВК, капітан Руслан Болсунов і старший офіцер відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдат запасу Канівського ОМВК, капітан Сергій Гайдук. Планується ще відправити двох солдатів Канівського військкомату.
Наразі офіцери з Канева служать у військовій комендатурі одного з міст Луганської області (сектор А). Нещодавно були на передовій. Кажуть, що поки що там затишшя.
- Зустріли нас добре. Колективом задоволені. Місцеве населення тут ставиться до військових по-різному, - розповідає С.Гайдук. - Роботи вистачає. Встаємо о шостій ранку і лише о пів на першу ночі повертаємося на базу. Їжі вистачає. Держава забезпечує й волонтери сюди нещодавно приїжджали. Є певні негаразди з постачанням води, яка в цих місцях привозна. І приміщення не опалюється. Тож утепляємося власноруч.
Півтора року прослуживши в військкоматі, офіцери активно займалися волонтерством. Перебуваючи в зоні проведення АТО, продовжують опікуватися земляками.
- Цими днями тут зустріли одного канівця - Миколу Рибінського, мобілізованого у квітні ц.р. Канівським військкоматом. Цікаво, що саме ми з Русланом відвозили його в навчальну частину в Рівному, - каже Сергій Гайдук. - Він сам нас упізнав, підійшов. Дуже здивувався, коли нас тут побачив. Наразі думаємо, як допомогти йому з взуттям, бо вже зносилося.
- Хлопці тримаються, духом не падають, - розповідає військовий комісар Канівського ОМВК Віталій Орел. - Ми ж, увесь колектив Канівського військкомату, чекаємо на їх повернення додому.
Підготувала Катерина ПРУДКА
- Перегляди
- 9995
- Подобається
- 2
- Не подобається
- 8
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 32
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
Це ж вільні демократи піаряться!
зазвичай, я ніколи б не написала коментар до цього всього, але сьогодні вирішила, що варто.
по-перше, мене звати, Гайдук Кароліна Сергіївна. Так, я дочка того самого Гайдука Сергія, якого тут всі так дружно вирішили зганьбити.І я не буду ховатися під вигаданим іменем. І скажу вам так - я пишаюся своїм татом. Пишаюсь тим, що він робив для бійців, котрі відправлялись захищати батьківщину, пишаюсь тим, що він ніколи б не впав до того, щоб публічно ганьбити когось чи писати такі коментарі!
Знаєте, добре судити людину, на місці якої вам ніколи не доведеться побувати, судити, не знаючи людини. А тому, я впевнена, що кожен чоловік, якого моєму татові доводилось відправляти в АТО, ніколи б не заплямував його доброго імені. А знаєте, чому? Тому, що в них вистачить мудрості зрозуміти, що рішення залежало не від нього, тому, що в них вистачить гідності, ніколи не сказати таких неправдивих слів, а може і вдячності за все можливе, що намагався зробити мій тато для того, щоб бійцям було, що їсти і що вдіти.
Мій тато - чесна людина і навіть такі брудні слова ніколи не зможуть заплямувати його.
Я хочу сказати - земний уклін всім бійцям, які захищали і продовжують стояти на варті незалежності і миру!!!
І ще одне скажу - не судіть і не судимі будете, бо одного дня всім потрібно буде відповідати за свої слова!
Цікаво, чи скажеш ти все це колись в лице тим кого обсираєш тут? Я думаю, що ні) і коли ви всі(дай бог) повернетесь додому, з посмішкою будеш тиснути іім руку! Як та підстилка.
Більшість із того, що отримували на фронті наші захисники від нас, волонтерів, просив нас про допомогу саме Сергій Гайдук, який безпосередньо спілкувався з більшістю із канівських АТОвців. Знаю його як порядну людину.
Можливо Ви й праві, що інтерв'ю було зайвим. Зараз дійсно спокійніше на Сході (не пишу на фронті, бо фронту нині як такого немає, дякувати Богу). Але не можна усіх мести під одну гребінку.
Так для чего их обучали , содержали , этих ... , чтобы в конце получить участника боевых действий ?
А помогать это его долг перед теми , кого он туда отправил