КОДЕКС УКРАЇНЦЯ

Я – українець

1. Я національно свідомий українець.

2. Я – унікальне космічне явище – бо в космосі більше такого, як я, не існує.

 3. Я – планетарне явище, бо на маю своє місце під сонцем та своє географічне положення на моїй планеті.

4. Я проживаю на території, яка завжди була землею моїх предків, тому є вона моєю.

 5. Я визнаю, що це моя рідна земля.

 6. Я почуваю себе на своїй землі, як у себе у власній домівці, бо як відомо „у своїй хаті – своя правда”.

 7. Я переконаний, що мої предки нікуди з цієї землі не зникали, вони були тут вічно.

 8. Я визнаю назву моєї давньоукраїнської держави – „Русь” з столицею у Києві.

 9.Я не визнаю назви моєї прабатьківщини „Київська Русь”, бо такої країни не існувало.

 10.Я сповнений гордості за те, що моєю землею течуть води старого Дніпро-Славута, він був завжди.

 11. Я гордий тим, що на Дніпрі стояв й донині стоїть стольний град Київ.

 12. Я відчуваю серцем, що це моя духовна столиця.

 13. Я гордий тим, що моя столиця є матір’ю всіх городів руських – цю аксіому сприймаю не тільки я.

 14. Я розумію, що мій народ – це не брат деяких народів, а – батько та мати багатьох народів.

 15. Я сповнений гордості за те, що мої предки вистояли, адже до них на цю землю приходили не тільки гості, та й ті не завжди з добрими намірами, але й завойовники.

 16. Я горджуся тим, що багато хто з них, гостей чи завойовників, сприйняли мою культуру, звичаї та традиції, асимілювалися й з часом також стали українцями.

 17. Я поважаю ті етноси, які мають, чи не мають свою прабатьківщину але в силу природної міграції чи історичних обставин опинилися на моїй землі.

 18. Я схиляю голову перед тими, хто незалежно від своєї національної належності, проживаючи на моїй землі, визнає мене українцем, мої традиції та звичаї й дбає про мою Батьківщину, як про свою рідну.

 19. Я визнаю свій етнос – як однорідний позасвідомий стан людського організму.

 20. Я гордий тим, що мій етнос, який сформувався ще в сиву давнину, доріс через лихоліття до найвищої стадії існування людства – нації.

 21. Я гордий тим, що моя нація дала назву моїй державі.

 22. Я належу до української держави яка має назву – Україна.

 23. Я проживаю в українській унітарній державі й за своїм станом у своїй державі не поступаюсь німцям, полякам, французам і іншим, які також дали назву своїм державам за назвою своїх національностей.

 24. Я належу до титульної нації, адже на титульній сторінці мого „Основного закону – Конституції України” викарбувано ім’я держави, яка носить ім’я моєї нації.

 25. Я знаю, що назву „Україна” моя земля отримала ще за часів давньоукраїнської держави – Русі, про що згадується у давньоукраїнських літописах.

 26. Я визнаю расу як загально ант ропо-біологічну різновидність. людства.

 27. Я поважаю людей кожної раси та національності.

 28. Я, як українець, належу до спільної європеоїдної раси.

 29. Я належу до індоєвропейської мовної сім’ї

 31. Я, як українець, за своїм мовним походженням належу до слов’янських мов і їх східно- слов’янської гілки, де моя мова мала місіонерський характер

 32. Я належу до української етнічної нації й поняття «нація» розумію як духовно-біологічно-соціальну спільноту людей, що бере походження від мого етносу, який сформувався в доісторичні часи.

 33. Я розумію, що найбільшою ознакою моєї належності до української етнічної нації є мова.

 34. Я люблю свою мову, бо вона найкраща у світі.

 35. Я гордий тим, що моя мова не вмерла і через лихоліття розвивалась разом з моєю нацією.

 36. Я поважаю інші мови і горджуся тим, що знаю не тільки свою, українську, але й інші мови.

 37. Я – багатомовний, і саме через це знаю та поважаю інші нації і причетний до культури цих народів.

 38. Я не визнаю двомовності в нашій державі, бо це не двомовність, а прикрита одномовність але не для моєї мови. Державна мова в моїй унітарній українській державі повинна бути одна а для розвитку інших мов повинно бути створене законодавче поле.

 39. Я розумію, що багато моїх побратимів-українців проживають на своїх етнічних землях за межами моєї Батьківщини.

 40. Я не претендую на повернення цих земель в лоно України, бо це суперечить Конституції моєї держави.

 41. Я знаю, що у світі розсіяно багато моїх земляків.

 42. Я хочу допомогти розвиватися їм, як українцям, духовно та матеріально.

 43. Я не хочу, що б їх там зневажали та кривдили і щоб вони були там ізгоями.

 44. Я запрошую повернутися до лона своєї Батьківщини всіх українців, що опинилися за її межами.

 45. Я не заперечую, щоб українці у інших землях дбали про добробут тих держав, де вони проживають постійно, бо від добробуту тих держав залежить також їх достаток.

 46. Я хотів би лише одного, щоб ті українці не забували, „чиїх батьків вони діти”.

 47. Я не хочу їхати до чужих земель на заробітки і своєю працею збагачувати інші народи та держави.

 48. Я все повинен зробити, щоб у моїй державі українцям жилося так же гарно як у інших державах живеться корінним націям.

 49. Я ціную Свободу і незалежність своєї Батьківщини, яка дісталась мені без краплини крові та навіть поту.

 50. Я схиляю голову, вшановуючи пам’ять мільйонів героїв попередніх поколінь, що боролися за незалежність моєї Батьківщини.

 51. Я захоплююсь сміливістю та відчайдушністю, з якою герої йшли на боротьбу за долю своєї Батьківщини.

 52. Я розумію, що ціною свого життя вони пробуджували і підтримували національну свідомість українців.

 53. Я хочу й маю право знати свою правдиву історію, якою б вона не була, без замовчувань, приховувань, перекручень та фальсифікації.

 54. Я підтримую кожну теорію походження свого етносу, якою б фантастичною вона не здавалась, і відмовлюсь від неї лише тоді, коли наукою буде доказано, що вона не має право на існування.

 55. Я хочу, що б у широкому розумінні історії мого етносу та держави не залишалося білих плям, адже ними ніхто й ніколи серйозно не займався.

 56. Я віруюча і богобоязна людина.

 57. Я виконую 10 заповідей Закону Божого.

 58. Я боюсь зігришити у своєму земному житті.

 59. Я християнин за своїм релігійним віруванням.

 60. Я, як християни, належу до української церкви східного обряду.

 61. Я мав з початку свого існування свою національну церкву та написані давньоукраїнською книжною мовою Біблію та богослужбові книги.

 62. Я за створення в Помісної української християнської церкви, для діяльності якої створені передумови, адже Київський патріархат має богослужбові книги українською мовою.

 63. Я поважаю інші релігії та конфесії, що діють в Україні.

 64. Я маю свої українські національні традиції, які передавалися від покоління до покоління.

 65. Я маю звичаї мого народу, якими я відрізняюсь від інших народів.

 66. Я маю свої обряди, завдяки яким звичаї та традиції набувають національних ознак.

 67. Я сповідую моральні цінності мого народу, які формувалися віками та знайшли перше узагальнення у „Повчанні дітям” Володимира Мономаха.

 68. Я хочу жити в законослухняній державі, признаю звичаєве право, як основу законодавства моєї держави, що сягає сивої давнини й було зведено у першу збірку писаних законів, яка отримала назву „ Найдавніша правда” або „Правда Ярослава”.

 71. Я хочу жити в українській національній державі.

 72. Я прагну до створення справді вільної, справді незалежної, справді соборної, справді суверенної, справді національної держави і визнаю це як національну ідею мого народу.

 73. Я не тільки творю національну ідею але й буду боротися за її здійснення.

 74. Я бачу мою державу справді незалежною у творені та захисті своїх національних інтересів.

 75. Я бачу свою Україну справді соборну, яка вже існує у зібраних до купи українських землях.

 76. Я буду боротися за те, щоб ніхто й ніколи більше не роз’єднав мою Батьківщину.

 77. Я не поділяю Україну ні за якими ознаками: різні береги, сторони світу, регіони, бо вона – єдина.

 78. Я за українську Україну, для мене Україна - понад усе.

 79. Я маю право називати себе українським націоналістом бо я люблю свою Батьківщину Україну, свій народ та інші народи і нації, що проживають на моїй землі.

 80. Я підтримую гасло „Україна для українців”, а для кого ж ще?

 81. Я вважаю українцями й інші нації і народності, хто тут проживає й дбає про добробут нашої унікальної держави.

 82. Я впевнений, що тільки я, в першу чергу, повинен дбати про свою Україну.

 83. Я повинен для досягнення своєї мети - побудови дійсно вільної, незалежної, соборної, суверенної держави маю відновити нашу колишню славу.

 84. Я повинен не допускати ледарювання.

 85. Я повинен відмовитись від суцільного свята, що руйнує й деградує мою націю.

 86. Я повинен відновити навички працьовитої людини.

 87. Я хочу невпинно працювати для блага мого народу.

 88. Я хочу святкувати тільки великі релігійні, традиційні, календарні та державні свята і значні події у моїй державі.

 89. Я, задля досягнення національної ідеї, повинен відмовитись від шкідливих звичок: пияцтва, куріння, наркотиків, моральної розпусти та ін., що руйнують не тільки мою душу але й тіло.

 90. Я повинен відновити свою любов до своєї землі загалом а також до конкретної ділянки, щоб вона додавала до столу мені та моїй рідні екологічно чисті продукти. Це є запорука фізичного здоров’я нації.

 91. Я повинен відновити славу бережливого, хазяйновитого господаря.

 92. Я зобов’язаний відродити присутню моїм предкам гостинність.

 93. Я зобов’язаний відродити історичну пам’ять про свій родовід.

 94. Я повинен дбати про продовження свого роду.

 95. Я потерпаю від того, що в моїй українській державі частина влади є корумпована а значить не українською.

 96. Я повинен зробити все, щоб у майбутньому влада у моїй державі завжди була українською.

 97. Я переконаний, що не всі українці ще дбають про свою державу.

 98. Я знаю що дехто з українців належить до українців, про яких сказав Великий Кобзар, що вони „гірше ляха Україну розпинають”.

 99. Я готовий повторити, якщо треба долю мільйонів українців, які боролися за Україну.

 100. Я пишаюся тим, що Я українець, що Я живу у цій. Богом нам даній прекрасній землі.

 Я переконаний, що коли я стану свідомим українцем і повністю виконаю 100 заповідей Кодексу Українця, тоді Україна досягне своєї національної ідеї - бути справді незалежною, справді вільною, справді суверенною, справді соборною, справді національною державою з якою будуть рахуватися, як з рівною далекі та і близькі сусіди., яка буде спроможна забезпечить гідне життя всьому українському народові.

 Слава Україні!

http://prosvitjanyn.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=524&Itemid=108