Вопрос к военкому !!!
Канівський військкомат оприлюднює прізвища тих, хто уникає мобілізації
А, где списки ? И почему пропала статья ?
- Перегляди
- 13903
- Подобається
- 2
- Не подобається
- 0
Канівський військкомат оприлюднює прізвища тих, хто уникає мобілізації
А, где списки ? И почему пропала статья ?
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 66
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
12 серпня 2015, 16:58Извините, но ваш пост просто глуп, единственное что имеет хоть какое-то отношение к ВСУ в вашем посте так это рота. Всё остальное, как бы помягче сказать.... ерунда.
війна за незалежніть!
саме так і вже точно не громадянська, якщо ви хотіли це почути.
12 серпня 2015, 18:10 Война за Свободу, независимость, против окупации, против фашизма, против русского шовинизма.
Все, що лишилося матері від сина – це фотографії та єдина його нагорода “За заслуги перед Черкащиною”, яку отримав вже посмертно.
відео
Я подумал, что было бы, если завтра закончится война?
Наверное, 50 тысяч мобилизированных солдат будут безумно рады этому. Еще больше будут рады этому их мамы, жены, дети. Будут рады волонтеры, потому что закончатся их мучения по обустройству армии. В сумме с большим запасом - это будет миллион, пускай, два миллиона неравнодушных граждан. Остальные 38-39 миллионов украинцев, даже не заметят, что война закончилась.
І ніби міна розірвалася в його нутрі..
«Я що дурний, іти туди, у пекло!
Воюють тільки дурні на війні!»
І випала із рук міська газета,
Яку учора волонтери привезли,
Солдат очам не вірив: «Хе, це ж треба!
Виходить, Боже, я таки дурний!»
То парубок якийсь, що рветься в бізнесмени,
Таке сказав «про сітуацію в страні»…
Заділо то солдата, може і даремно,
Але він вирішив звернутися до нього у листі:
лист
«Ох, що ти знаєш хлопче про війну?
Та й не потрібно певно всього тобі знати,
Сиди собі спокійненько в тилу,
А я пішов вперед за тебе воювати!
Війна страшить тебе з телеекрану,
Але навряд чи ти нервуєш й молишся за нас…
Ти вип’єш чай і спати ляжеш на дивані,
А ми ідем в атаку у північний час…
Ти можеш рідних бачити щоднини,
У тебе друзі не вмирають на очах,
А я рахую спокою швидкі хвилини,
Коли читаю з дому любого листа…
Та зрозумій одне, майбутній бізнесмене,
Я тут, бо це моя й твоя земля.
Іду я в бій за тебе, і за себе,
За те, щоб воля й правда ожила!
І може то тобі здається диким,
І може й справді я таки дурний,
Та кожен син повинен матір боронити,
Коли її убити хоче на твоїх очах чужий!
І хай я може кволий малолітній Ярослав,
Але його таки злякався всемогутній Володимир,
Коли він меч на князя мужньо підійняв,
Щоб матір захистить… напевно, теж дурний був…
Не бійся, хлопче, я тобі не дорікаю:
Я знаю, кажуть люди: кожному – своє,
Та не суди про те, чого не відаєш, не знаєш…
Війна, то, хлопче, діло непросте!»
02.03.2015
Світлана Пазиченко ©