Алло, татусю

         

Алло, татусю наш, алло!

Нарешті ми тебе почули,

Тебе вітає вся рідня,

Село і друзі – не забули!

За вас в окопах, на війні,

Ми в Бога просимо пощади!

Щоб повернулися живі,

І не потрапили під «Гради»!

Ми  чули – танка ти підбив,

А наш сусід поцілив «Точку»,

Що ти вже орден заслужив,

І скоро скріпиш на сорочку.

Татусю, довго ще тебе

Чекати будемо додому?

Розбий скоріше ворогів,

Дідусю напиши старому.

Розповідає все про тебе,

Що не соромиш предків наших –

Дніпровських вільних козаків,

У ратях, з ордами, безстраших.

Сестричка, Оля, вже стає,

І перші кроки робить вдома,

Два зуба виросли за мить, 

А маму геть долає втома!

Матуся плаче уночі,

Та тяжко, сумно так зітхає,

Все ловить звістки звідтіля, 

Щоразу сльози утирає.

Скоріш бандитів розбивай,

І з перемогою вертайся –

Тебе чекає рідний край,

Тому в бою – не помиляйся!

Для нас, рідненький, бережися,

Роботи вдома, так багато!

Від захребетників звільнити,

Добудувати нашу хату.

Без вас, героїв із Майдану –

Тут пазурі порозпускали,

Гнобителі і казнокради,

У владу знов позалізали.

І хочуть нас в пітьму загнати,

В тенета панські повернути,

На відчаї і безгрошів’ї,

Розпрямлених людей зігнути.

Тому скінчай війну скоріше –

Без вас, заступників, не жити,

Ми віримо, що Україну,

Ти, тату, зможеш захистити!

  

 

   Володимир Воронін,  07.07.2015р.