Останній дзвоник - у вишиванках
Отримали благословення Папи Римського Бенедикта Шістнадцятого, “показали” телесеріал і блокбастер, запускали повітряні кульки з бажаннями випускники тернопільських шкіл на останньому дзвонику
У тернопільських школах останній дзвінок пролунав у четвер, 27 травня. Кожна школа підготувала до свята свої сюрпризи випускникам.
-Якщо чесно, то хочеться плакати! - каже випускник 11-Б класу школи №3 Андрій Баліцький(16 р.). - Аж не віриться, що ми вже закінчили школу і більше ніколи сюди не повернемося.
Благословив Бенедикт
Благословення від Папи Бенедикта Шістнадцятого отримали випускники та учні школи №3 на святі останнього дзвоника. Потім священик окропив випускників святою водою і пролунав святковий салют із конфеті.
- Сьогодні дуже гарний день, адже наші діти вступають у доросле життя, - каже мама випускниці Валентина Олексяк. - Ми всі з нетерпінням чекали цього моменту! До того ж у нас сьогодні подвійне свято — день народження доньки співпало з її останнім дзвінком.
Учні Української гімназії ім. І. Франка на святі останнього дзвінка урочисто виконали клятву гімназиста. Вони пообіцяли служити людям і прославити рідну гімназію.
-Я дуже щаслива, що на мене чекає доросле життя, - каже випускниця 7-А Ола-Марія Навольська (17 р.). - Але разом з тим цей день є сумний, адже доведеться попрощатися з нашими вчителями, однокласниками. Сумно, що завтра не треба йти до школи. Але я обіцяю рідній гімназії нагадувати про себе і приходити в гості.
Багато випускників школи №3 прийшли на останній дзвоник у вишиванках.
- Мій костюм вишивала майстриня на замовлення, - розповідає випускниця школи №3 Богдана Данилюк. - На роботу потратила не багато часу, але я дуже задоволена.
Телесеріал у 365 серій
Знімали фільм, підготували шоу з прапорами, танцювали і нагороджували грамотами за досягнення упродовж року у школі №6. Відтак свято останнього дзвоника розпочалося з роботи режисера та помічників.
- Останній дзвоник хотілося провести якось творчо і нестандартно, - розповідає заступник із виховної роботи Валентина Кольба. – Тож працюючи разом із учнями над сценарієм, ми вирішили зробити фільм, який складається із 365 серій за аналогією до кількості днів у році. Так, сьогодні у нас була 364 серія. Остання серія буде за випускним.
У перервах між танцями та співами нагороджували кращих учнів, переможців шкільних, міських та обласних конкурсів.
- У нас сьогодні “Зірку визнання” отримав Олег Вавринів. Ми собі навіть не уявляємо, як буде у школі без нього — він упродовж усього навчання був і актором, і режисером, загалом без його допомоги не обходилося свята у школі, - каже пані Кольба.
У 24-ій школі — блокбастер
Не оминули теми кінематографії і у школі №24. Одинадцятикласники стали претендентами на ролі у блокбастері з трьох кадрів — виступу початкової школи, вчителів і привітання випускникам.
- Цьогорічні одинадцятикласники — дуже творчі, - каже заступник директора з виховної роботи Оксана Носок. – Ми захотіли їм зробити щось цікаве. Упродовж року ми вели рейтинги успішності учнів і діяльності вчителів. Нині було сім номінацій і нагород.
Та допоки тривав “знімальний процес” в учнів, позаду них втирали сльози батьки.
- Прийняти те, що дитина уже виросла і ось-ось почне своє доросле життя, важко, - розповідає мама одинадцятикласниці Оксана Бусько. - У мене троє дітей, але випускниця — перша. Тож коли чую цей шкільний вальс, якось мимоволі котяться сльози.
Проте у самих випускників розуміння того, що завершилося шкільне життя, ще повністю не прийшло.
- З одного боку ніби й радісно, з іншого - сумно, - каже одинадцятикласниця Марія Павлючок. - Під час урочистої лінійки часом приходила ностальгія. Але ще повністю не віриться, що незабаром ми вступатимемо у вузи. Тому емоції у нас змішані.
- Перегляди
- 7081
- Подобається
- 2
- Не подобається
- 6
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 8
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
Вишиванки це красиво, оригінально, екологічно чистий матеріал — н а ш е.
Народи ставляться з пошаною до того народу який має самобутнє обличчя.
В добру путь випусникам! Нехай несуть українську культуру в світ!
Или пусть бы школьники были хоть с Новой Зеландии, главное - вышиванки?
Наоборот у вас давно все хотел спросить, хоть и к теме не относится: вы как руководитель партии "Свобода" в Каневе берете на себя лично ответственность, что в 2004 году пришел к власти самый большой любитель и ценитель вышиванок Виктор Ющенко?
Что именно ваши люди ездили с Канева на поддержку Ющенко в 2004 и скандировали лозунги помаранчевых. Потом этот президент, как покажет история, оказался... ну не подберу слово. Не, не запроданец. Это мягко для него. Подонок.
Я по-другому его не назову. Вы лично руководитель Свободы в Каневе на себя отвественность берете что привели этого человека к власти?
Или вы опять скажете: Ну, Ющенко был патриотом, но не оправдал надежд народа?
маєш щось про канівський випускний - запусти...
і вишиванки тут ні до чого...ба й в Каневі впевнений не мало дітей убрались на свято відповідним чином...
не марсіани ж ми насправді)
я не є керівником канівського осередку ВО «Свобода».
Як «свободівець» про Ющенка «помаранчеву революцію» думку маю —
Пощастило недавно жати руку (набратися духу) у людини яка в 2004 році був на майдані від ВО «Свобода». Погляд цієї людини на те все — приїхав з настроєм бойовим , вдома на всякий випадок попрощався з жінкою і дочкою — хотів змінити життя на краще...
А там таке — пісні, танці, керують «революцією чи як її назвати» люди ті яких не повинно було бути і близько... «мишина возня», «товчіння води в ступі» і т.д. і т. п.
Що зробив цей побратим? На третій день побачивши, що толку небуде — він пішов звідти з своїми побратимами. Сенсу в цьому всьому небуло.
Відношення В.Ющенко і ВО «Свобода»? Немає таких відношень! Це помилка ототожнювати ці сили! Приблизно через дві неділі після подій на майдані ВО «Свобода» вже проводила мітинг першою із всих, проти одного із указів В.Ющенка.
Особисто я вважаю В.Ющенка як людину яка невикористала кредит довіри людей, зрадником людських надій, можливо навіть шпигуном — бо знаю вислів: «возглавь и разруш».
Лешик — всерівно не падаймо духом; давай черпати сили з самих себе, не надіятись на «дядю Васю» і буде все добре.