«Склянка Часу» – одна за всіх на «Книжковому Арсеналі»

П’ятий книжковий фестиваль і ярмарок «Книжковий Арсенал» (22–26 квітня) хоч і не став рекордним за основними показниками, як, наприклад, число учасників чи кількість проданих книг, проте здивував. Найперше – довгою чергою тих, хто не пожалкував кілька червінців, щоб подивитися на… книги. Та ні, не тільки на книги. Культурна програма була багатою: презентації нових видань, проектів, зустрічі з авторами, дискусії, лекції, публічні інтерв’ю, читання і театральні перформанси. Найвідоміші українські письменники ходили залами, представляли свої книги і роздавали автографи.

Про те, як відбувся цьогорічний «Книжковий Арсенал» запитаємо у багаторазового учасника цього фестивалю, головного редактора журналу «Склянка Часу» і видавництва з такою ж назвою Олександра Апалькова.

–        Вражений неймовірним інтересом людей до книги. Особливо в суботу, до вечора не можна було вийти з Арсеналу, черга закінчувалася десь аж за рогом. Засмучує те, що зменшилося число учасників цього міжнародного фестивалю – було близько трьохсот, а цьогоріч ледь за сто. В минулі роки були видавництва з Польщі, Білорусії, тепер – лише українські.

Дивно, що одна з найбільших областей – Черкаська – була представлена лише «Склянкою Часу». Але приємно, що Канів втирає носа іншим.

Інтерес до «Склянки Часу» значно виріс, підходили і цікавилися ті, хто вже є нашими авторами і ті, хто, можливо, стане.

–        Дорого коштує участь у такому фестивалі?

–        Стати учасником накладно. Інша справа для періодичних видань. Тоді ви можете виступити інформаційним спонсором, як, наприклад, журнал «Склянка Часу». З журналів, окрім нашого, було ще лише два: російськомовна «Радуга» і «Шо». Шкода, що журнали зникають, як культурне явище…

Але є привід для оптимізму: Україна живе, інтерес до книги зростає! 

Джерело: http://panmedia.com.ua/