Блоґи

Історична фальсифікація

БлоґиОлекса5 коментарів

Татаро-монгольское иго не только самая большая в мире историческая фальсификация, но и главный исторический фейк, придуманный РПЦ с целью скрыть свой кровавый след христианизации Руси.

Начнем с самого интересного вопроса, знает ли кто-нибудь:

Кем были татаро-монголы по вероисповеданию?

Буддисты? Язычники? Христиане? Мусульмане?

Розмова громади

КОМЕНТАРІ 5

Історичні коментарі доступні лише для читання.

  1. Nord0527
    Бред, имхо.
  2. it-kanev
    аля Израиль с палестиной... Покрученно толково... Только смысла нет
  3. marykate
    Когда народ наконец разберется,что он до сих пор живет под татаро-монгольским ИГОМ имя которому жидовия.
  4. marykate
    Самый интересный вопрос --Зачем нужна была эта фальсификация???
  5. Олекса
    Slavus – sclavus

    Слов’янщина! – який величний гук,

    Який широкий і містично темний.

    І скільки літ і як багато рук

    Для неї будували храм таємний.

    Посеред храму п’єдестал звели,

    І статую поставили на ньому,

    І вид, немов Ізіді, зап’яли

    Покровом щільним ідолові свому.

    Стоїть таємна статуя давно,

    Час тихо упливає рік за роком,

    І досі ще нікому не дано

    В лице їй глянути одважним оком.

    А що ж величної Слов’янщини сини,

    Німої матері проречистії діти,

    Між людьми чим прославились вони?

    Чим похвалитись їм, з чого радіти?

    Дивітеся: з них кожний як один,

    Що світ би здержав на плечах здорових,

    Міцний, як дуб кремезний, слов’янин

    Покірно руки склав в кайданах паперових

    Та раз у раз поклони низькі б’є

    Перед стовпом, короною вінчанним,

    Порфірою укритим; стовп той є

    По праву спадщини царем названий.

    І кожний весь в крові, в сльозах його лице,

    Троїстая нагайка тіло крає,

    А він, ховаючись, плете сильце

    І братові під ноги простирає.

    Колись, бувало, сильний чуженин

    Слов’ян-рабів виводив на майдани, –

    Тепер, куди не глянь, усюди слов’янин

    На себе самохіть кладе кайдани,

    І кажуть всі: варт віл свого ярма,

    Дивіться, як покірно тягне рало!

    Ні, ймення слов’янина недарма

    Синонімом раба між людьми стало!

    У цьому вірші Леся Українка СПОНУКАЄ Нас ЗАМИСЛИТИСЯ Хто Ми є:

    ... Дивітеся: з них кожний як один,

    Що світ би здержав на плечах здорових,

    Міцний, як дуб кремезний, слов’янин...

    Та чи ще довго нам ТЯГНУТИ РАЛО, та ХОДИТИ в ЯРМІ ЧУЖОВІР’Я?

    УКРАЇНЦЮ! МОЖЛИВО ВСЕ ТАКИ ВЕРТАЙМО ДО СВОГО - ДО РІДНОГО...