У Каневі похоронили Героя
Під гучні патріотичні вигуки «Герої не вмирають!» 13 січня 2015 року жителі м. Канева провели в останню путь земляка Андрія Петрушенка, який днями загинув на Сході України.
Захищати рідну землю, боронити її цілісність та незалежність 30-річний молодший сержант Петрушенко пішов ще в серпні 2014 року. Понад чотири місяці хлопець успішно захищав Батьківщину, виконуючи бойові завдання в різних точках Донбасу. Та, на жаль, 11 січня, під час ворожого мінометного обстрілу на блокпосту поблизу м. Горлівка, його життя назавжди обірвалося.
Під час прощання з героєм до велелюдного скорботного мітингу приєдналися численні канівчани – віддати шану воїну прийшли не лише рідні, друзі та близькі, а й представники районної та міської влади, громадських організацій, абсолютно незнайомі люди, які вважали це своїм обов’язком.
Рідним загиблого вручено Почесну вiдзнаку «За заслуги перед Черкащиною» і Почесну грамоту облдержадмiнiстрацiї та обласної ради.
Під час прощання всі виступаючі відзначили важливість подвигу українських військових та добровольців, котрі захищають державу від ворожої окупації та те, що у цій несправедливій, жорстокій, загарбницькій війні Українському народу доводиться жертвувати найдорожчим – життям своїх кращих синів. Проте горе важкої втрати повинно об’єднати всю громаду у прагненні до перемоги, помножити і змобілізувати зусилля людей у допомозі нашим воїнам очистити рідну землю від сепаратистів та агресорів, встановити міцний мир для щастя, процвітання й добробут незалежної європейської України.
З проханням молитися за українських захисників, допомагати їм, не бути байдужими до присутніх звернувся також священик Української православної церкви Київського патріархату отець Сергій. Опісля прощання в Успенському соборі відбулась прощальна панахида за загиблим Андрієм Петрушенком.
Найщиріші співчуття родині та близьким героям и всій канівській громаді. Герої не вмирають!!!
- Перегляди
- 12941
- Подобається
- 3
- Не подобається
- 0
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 6
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
Люди! Ми боремося за єдину спільну мету! І саме роз\'єднаність нас губить!
Я вас прошу : забути про всі сварки та особисті неприязні. Допомагайте нашим хлопцям разом. Саме в єдності наша сила. Пишіть мені на електронку ([контакт приховано]), можливо спробую вас примирити...
або хоч поєднати!!!
Є ще одне прохання - до місцевої влади, не забувать родину полеглого героя! Почесні грамоти і відзнаки, це добре, та сім\'я втратила годувальника.
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.