Быть или не быть городу-побратиму Sonoma
Почти год назад со стороны американского города-побратима Сонома был поднят вопрос о прекращении побратимства с Каневом
Побратимство было установлено в 1987 году и находится под угрозой прекращения из-за отсутствия активности. Ассоциация городов побратимов Сономы сообщает что за последние несколько лет не было ни одного ответа или контакта с представителями каневской власти. Поэтому ассоциация выдвинула предложение об упразднении статуса побратимства.
Вопрос будет окончательно решен 7 апреля на заседании городского совета. На повестке дня также выделение 14000$ на кинематографический фестиваль, решение об упразднении автобусного маршрута которое позволит сэкономить 109000$ в год и другие вопросы.
Глядя на повестку дня городского совета Сономы, чье население почти втрое меньше каневского действительно понимаеш что мы им не братья.
Интересно, было-ли хоть что нибудь сделано местной властью для возобновления связей за целый год.
- Перегляди
- 7647
- Подобається
- 3
- Не подобається
- 0
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 31
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
На заседании также присутствовала и выступила с речью "за" Тарни Бэлдингер (Tarney Baldinger), женщина которая которая с 91-го по 2008-й поддерживала активную связь с Каневом, в частности удочерила Оксану Демешко (как я понял из интерната). Тарни сейчас не является главой этого самого нехватающего комитета поскольку по её словам в своё время другие участники отнеслись, мягко говоря, без энтузиазма к её действиям.
Это рассуждения индейца или конкистадора?
Ты мне другое объясни - зачем шевелишь прах усопшего?
Умерла - так умерла, тебе же людским языком рассказали, что отношения с Каневом not viable, т.е. нежизнеспособные.
Последний раз отношения состоялись, если мне не изменяет память, в 1994-м, когда калифорнийцами была передана Черкасской области крупная партия всякой всячины, относящаяся к лечению детей-диабетиков.
(Отношения Сономы и Канева были установлены после установления отношений между Санта-Розой и Черкассами).
Американцы и сами задаются вопросом - нахрена им такие друзья?
Вот выдержка из повестки дня заседания горсовета ровно год назад:
2. How many is too many? How many sister cities can we sustain? Do we want more? If so, what criteria, if any, should be established before embarking on a new relationship?
3. The status of the relationships with each sister city? What have we accomplished?
4. What have been the economic benefits for Sonoma?
5. For each sister city we have, describe the accomplishments/rewards: include examples of exchanges, visits, business/personal relationships established, student projects, fundraisers, contributions and any other meaningful cultural, civic, economic or educational experiences during the past four years.
6. Under what circumstances, if any, should the City fund Sister Cities?
Зачем ворошить? Глупый вопрос. Мышление в стиле "умерло ну и умерло, хрен с ним" является пораженческим.
Откуда перечень пунктов?
А вопрошать, почему не сложилось - диагноз успешной деятельности?))
Apple, ты хоть слова подбирай по значению...
http://www.sonomacity.org/Uploads/18244.pdf
Какие культурные програмки? Дай-ка мне их перечень? На Чернечу гору залезть? Что еще?
Тут еще кто-то рассказывал, что Канев - культурная столица. Бесспорно, для жителей забитого села типа Пищальники - это да, там в кино сходить, типа музон послушать в "Старом Каневе"...
Реальнее на вещи смотреть надо, реальнее...
А ты выбери самый понравившийся - если есть что сказать, конечно...
А ты чего взъелся-то так, наболело?
О чем-то поговорить, что-то обсудить.
Вот и возник у меня вопрос применительно к твоей акции, и, единственное, что бы я хотел спросить - зачем?
Не хочешь - не отвечай...
На акцию даже не тянет как по мне, благодаря интернету звонок стоит копейки, я не выступаю официально, не надо напрягаться, просто позвонил мужику и поболтали.
В чем именно заключается fun не спрашивай, у каждого свои развлечения, со стороны возможно непонятные. :)
Кстати, отметь в календаре - поздравить Соному с Christmas...))
Так, давно це було, але я мав нагоду провести кілька годин з гостями з Сономи. Це було на початку 90-х років. Поспілкувалися ми приємно і цікаво. Моїми співрозмовниками було подружжя лікарів окулістів. Батьки одного з них (здається чоловіка) за походженням - українці. А дружина американка, але вона теж розуміла нашу мову, бо навчилася цього розуміння в родині чоловіка. Дома вони спілкувалися українською. У Каневі вони кілька днів прожили в гостях у мого друга. Ціль їх приїзду - відвідини землі предків і цікавість до нової пострадянської України. Та, знайомлячись з містом і його людьми, вони паралельно, виходячи з своїх фахових можливостей і статків, надавали гуманітарну допомогу в лікуванні зору хворим дітям.
До їх приїзду в Канів на запрошення влади Сономи там вже бували групи канівців на чолі з тодішнім мером Канева Пантелішиним. Читачі сайту розуміють мене, що попасти туди отримували можливість не будь-хто. Але слухати розповіді гостей з Америки про поведінку і ініціативи деяких наших земляків при їх перебуванні в Сономі мені було соромно. Крім розповідей, вони показували мені переписку: листи, надіслані з Канева в Соному, не англійською, а чи то російською, чи українською мовою (точно вже не пригадаю). Були ті листи американською стороною червоними чорнилами виправлені на грамотність і виглядали, як диктанти найнеуспішніших школярів, виконані на одиницю.
Люди свою цікавість задовольнили. Та, на жаль, не стримались ми від своїх непривабливих рис. Замітили вони нашу любов "шари".
Лікуючи дітей благодійно, вони очікували, що прийняти цю допомогу прибудуть соціально незабезпечені версти. Але отримати "шару" в чергу шикувалися всі підряд. Не бачили вони, щоб заможніші пропускали бідніших і дивувалися з того.
Коли гості з Америки розпитували нас, ким були за радянської влади наші державні діячі і місцеві керманичі, то не могли збагнути американці того, чому в незалежній Україні при владі комуністи, які догосподарювалися до економічного банкрутства і розпаду СРСР. Хто їх міг призначати чи обирати? Якого прогресу можна цим досягти? Як кажуть, розумом цього було збагнути важко.
Як культурні люди, вони чемно завершували свої візити, але на тривалі стосунки чекати від них інтересу було важко.
Звичайно, були ж в справі братання міст ініціатори. Для цих людей їх ініціатива - справа честі і вони з усіх сил, як всі нормальні ініціативні люди, докладали, докладають і будуть докладати зусиль, щоб справа ця не вмерла. Честь і хвала їм за це. А ми всі маємо навчитися етикету таких міжнародних стосунків, навчитися дружити, підтримувати і цінувати таку дружбу.
Наше жлобство и попрошайничество... Не может быть партнерских отношений, когда приезжающие американцы, немцы, французы только и слышат «Дай!». Дай хоть что-нибудь...