Провина капітанів і невинність хенералів.

По-перше, що є бригада і яка кількість тієї 72-ї бригади? Виходячи із припущень і ґрунтуючись на своєму власному бойовому досвіді, та бригада має налічувати десь 1000-1500 бійців (грубо: три роти на батальйон, три батальйони на бригаду, артдивізіон, можливо, танки підкріплення, роти управління, зв’язку, тощо).
По-друге, скільки \"іванів\" потрібно, щоб втримати упійманого ведмедя (пам’ятаєте це: «Я ведмедя упіймав! Так тягни його сюди! Та він мене не пускає!»?) По первинних правилах бою, треба мати утричі більше сил для забезпечення успіху/оточення. Якщо ти оточив бригаду із 1000-1500 бійців, скільки ти маєш мати своїх бійців? Отож! Взявши арихмометра у руки, дістаємо – 3000-4500 бійців.
По-третє, якщо 3000-4500 бійців це не є «концентрація» військ ворога, по якій має бути нанесений потужний авіа- і артилерійський удар, то ще це тоді? А наших бригад «в оточенні» було аж три! Їх мали оточувати 9000-13500 кацапів! Чому вони не були атаковані? І хто оті командувачі, які неспроможні нанести такий удар? Нездарі, зрадники чи вороги? Чи всі ресурси авіації і важкої техніки вже вичерпані?
І от логічне четверте питання: Панове товстопузі хєнерали! А що ви, разй*б вашу мать, робили, суки ви продажні, коли ті бригади були оточені? Та вас же ж до стінки треба ставити прямо зараз взагалі без трибуналу за злочинну бездіяльність! Бо ви усі або зрадники, або нездарі! 
П’яте питання: на скільки вояків, має припадати один хєнерал? В мене, нажаль, немає офіційної-правдивої статистики. Але якщо порівняти Україну із рештою країн світу, то ми, напевно, десь попереду усієї планети. Хєнералів у нас, якщо строго математично, більш ніж до хера разів в 10-15, проте цікавіше інше - адміралів у нас більше, аніж усіх наявних суден. На одного хєнерала десь 100 реальних бійців, хай мене поправлять ті, хто має реальну статистику, якщо вона взагалі існує... А 100 вояків – це відповідальність капітана. Навколо Києва у радіусі 50 км , так само, напевне, як і навколо інших значних міст України, все геть забудовано генеральськими дачами. Всі ці вояки - і колишні, і нинішні разом з родинами проводять літо на своїх фазендах. Нікому ніякі повістки, мабуть, і не надходять, оскільки ніхто з місця не рушає. Питання - нащо цей баласт країні, адже нічого, крім військової справи вони не знають і не вміють? (хоча і ці знання і вміння під великим питанням)  Чому, якщо призовний вік для офіцерів вищої ланки продовжений до 60 р., то й значно молодші спокійно вигулюють товсті черева на пляжах, у той час, як в країні - війна, тобто час їхньої роботи? Яку нарешті, після довгих років штабної нудьги, слід виконувати. 
Риторичне питання: на холеру оті усі хєнерали? Чим вони керують і чим управляють? Зняти погони - і у маршові роти: Дранг нах Остен! Покажіть, на що ви здатні! Хай, паскуди, відпрацьовують свої дачі і пенсії!
Шановний пане президент, в мене до Вас є окреме питання. Я намагаюсь прорахувати кількість чиновників на одиницю ВВП країни, скажімо, на 1 мільярд доларів. Ну не зміг ще знайти таку статистику, і знаючи, які Ви справні у цій сфері, прошу Вас дослідити це питання. Гадаю, нас чекає купа викриттів, що поставить наступні запитання: скільки чиновників потребує Україна, що вони виробляють і що потребляють, скільки їх є і скільки їх потрібно взагалі?
Те ж саме стосовно Армії. Скільки хєнералів має припадати на отого нещасного капітана?
Як на мене, сьогодні відбувається показовий для України сценарій: бойового офіцера капітана Олександра Портяненка, судять за те що він врятував своїх бійців від смерті у безвихідній ситуації, до якої призвели горе-хєнерали з хєнерального штабу, а з іншого боку, повертають (за бабки?) до хєнерального штабу хєнерала Олександра Шутова, зятя зрадника Лебедєва- щоб знову вбивати наших вояків і судити невинних капітанів?