Майдан. Сповідь «провокатора»
Мене попросили розповісти про Майдан і про вулицю Грушевського. Те що запам’яталося. Я спробую.
Можливо тому, що просто хочеться виговоритись. Бо там зібралися усі, хто вартий, як мінімум того, щоб бути почутим.
Там… Там ти починаєш гордитися своїм народом. І вірити в перемогу. І знати, що перемога залежить виключно від тебе особисто. І сьогодні це єдине на світі місце, де ти можеш стати тим ким ти є. Наприклад, людиною…
І героєм там стати легко. Достатньо зфоткатися на тлі барикади. Плюс, щоб за нею було видно стовп чорного диму – і можеш сміливо повертатися, знічев’я кидаючи в мобільник: «Слиш, я тут з передової йду, ми їм офігенно всипали і тепер тут все стабільно! Чекай мене там-то».
Довести/спростувати щось нереально. Там усі герої і, водночас, ніхто не герой. Бо замість облич там протигази, респіратори, будівельні чи медичні пов’язки, шапки-маски. Ти можеш цілу ніч пліч о пліч стояти з людиною на барикаді, але вранці, на Майдані ти пройдеш мимо її. Не впізнаєш.
Знімають амуніцію, «розмотуються», відкривають обличчя. Хіба голос? Але після годин крику, матюків і ковтання диму чи газу він стає схожим на усі інші – хрипкий і надірваний. Застуджений.
І не треба думати, якщо штурм обійшовся поодиноким вогнепальним або направлено-травматичним пораненням, то усе класно і всі цілі-неушкоджені. Під час однієї з ночей було 43 ушкоджених. Одному хлопцеві гумова куля потрапила в чоло.
Ще один зламав руку, послизнувшись на згорілому автобусі.
Усі інші – обморозились. Брандспойти час від часу, замість гасити вогонь, поливали повстанців. Вода крижана, зі шматками льоду. І хлопці реально перетворювалися на льодових їжаків. Навіть близькість до вогню не допомагала.
Коли дівчатка-волонтерки, спотикаючись об купи заготованої для метання бруківки, чіпляючись ногами за дротяні кільця з-під згорілих автомобільних шин, розносять чай в п’ятилітрових пластикових пляшках - це зворушує.
Але те, що роблять бійці викликає шок. Заховавшись під барикаду, допивають чай… і несуть одноразові стаканчики до смітника. Чи хоч до організованого сміттєзвалища. Чи бочки з вогнем. При цьому бойові дії в повному розпалі… Я вже не веду мову про чистоту на Майдані…
«І шо? Де ті афганці? Чому вони не на передовій? Хай приходять і ведуть нас на штурм. Скажи мені, де треба запалити – і там буде горіти! Але ми не військові, ми воюємо як уміємо… А ні – то нехай не пи…ять багато». Так говорив ультрас у відповідь на те, що, нібито, в неділю. 26 січня, заплановано велелюдним натовпом відтіснити ВВшників і беркутІв з Грушевського до Дніпра.
«А хто піде в перших рядах – ми? Аякже. Ми не ідіоти. Перші ряди тупо розстріляють. Хай стають ті, хто до цього закликає і ведуть… Вони не стануть, ти сам це знаєш… А там, де немає першого ряду – не буде й другого, третього» - цьому екіпірованому з ніг до голови хлопчині, судячи по голосу, не стукнуло й сімнадцяти.
І як просто закрити рот десяткам тисяч майданівців! Для цього не потрібно кидати світло-шумові гранати, гамселити кийком чи стріляти гумовими (і не тільки) кулями в обличчя. Ні. Це все засоби людей з убогим інтелектом і нульовою фантазією.
Є методи набагато дієвіші. Наприклад, як це зробили після, а точніше, під час виступу Яценюка. Це коли він замість кулі в чоло отримав від Яника пропозицію вмоститися в крісло прем’єра… І питання відставки гаранта, покарання тих, хто вбивав наших хлопців, якось відсунулось в його риториці десь глибоко на задній план. І майданівці це добре зрозуміли.
Багатотисячне «ганьба!» і свист стали підтвердженням. І тут сталося чудо. Зі сцени приємним голосом, наче й не чуючи обурення повстанців, сказали: «Друзі, а давайте виконаємо наш(!) Український(!) Славень(!)». Все! Внизу стоять патріоти! Які, в жодному випадку не свистітимуть і не кричатимуть «ганьба!» коли лунає «Ще не вмерла Україна». Просто – до геніальності. А далі – колонами в розташування сотень…
І не треба вважати майданівців лохами, які вірять в амністію і в те. що після скасування «диктаторських законів» все стане класно. Вони чудово розуміють, що лише скинувши Януковича і його поплічників у них з’явиться шанс безпечно повернутися додому.
В інакшому випадку… Хіба проблема підкинути людині наркоту? Спровокувати на бійку? Звинуватити в крадіжці? В нашій прекрасній країні – не проблема. Навпаки, владі це ще й як зручно робити. Бо, замість потенційних мучеників, запроторюватимуть в тюрми чисто по кримінальних статтях. І не підкопаєшся…
Але повстанці знають максимальний строк ув’язнення. який чекає на них. Шість років – максимум. Що б там не шили – 12 чи15 років. Розрахунок простий: якщо програємо, то Яник дотягне рік теперішнього президентства плюс п’ять – наступного. А далі – щось та й зміниться.
Питання – чи вдасться прожити ці шість максимальних років? Адже, сьогодні вбито сотні людей. Не треба «вестися» на офіційну статистику. Жертв в десятки разів більше. Їх ще просто не знайшли. Або не хочуть оприлюднювати.
Одна дівчинка потрапила на вокзалі до рук ментів лише тому, що забула зняти бейджик волонтерки. Її затримали і передали беркутам. Останні ж совали її від відділку до відділку. А, коли в жодному її не захотіли утримувати – відвезли десь в ліс. Ця маленька хворіла астмою. Беркути відібрали в неї ліки і залишив посеред снігу. Мабуть, сподівалися, що замерзне… На щастя, вона вижила.
А скільки зникло тих, хто через власну дурість вирішив прогулятися за барикадами поодинці? На них кидалися з припаркованих авто або темних підворіть переодягнені в цивільне беркутИ чи менти і брали в полон. Де вони? Ніхто не знає. Ба, ніхто не знає, що вони зникли. Адже, на Майдан можна увійти групою, а потім тижнями не бачити і не спілкуватися одне з одним… А рідні вдома вважають, що тобі просто немає де підзарядити акумулятор мобільника…
Не треба думати, що воюють там лише фани. Але, до речі, про фанів… Я був свідком сварки між двома прихильниками різних команд. Не знаю, за що вони зчепилися. Але аргумент для примирення був шикарний: «Нас разделяет футбольное поле. И мы еще встретимся не раз. Потом. Но здесь мы все стоим за одно. За Украину! Понимаеш?».
До речі, щодо російської мови. Вперше в житті в мене похитнулося несприйняття українців, які розмовляють москальщиною. Російськомовний громадянин, який щиро, чисто – без акценту, до болю в легенях скандує «Слава Україні! Слава нації! Україна понад усе!» - в цьому є щось неймовірне.
Особливо, коли він стоїть на даху спаленого автобуса і тримає в руках чорно-червоний стяг.
І не варто думати, що там, по обидва боки, можна тиснути на жалість. Як би цинічно це не звучало, але оті жінки-матері з мирними плакатами здебільшого дратували.
Ні, не так. Їх поважали. Їхні наміри достойні. Але… Усі розуміли. що ці заклики і плакати абсолютно ніяк не вплинуть на ВВ-шників чи беркутІв. Щоб там не робилося в їх головах, але був би наказ – і вони пішли б на штурм.
А нам… Деколи можна було зробити нормальний кидок, однак жінки заважали. Ага. І священики. Через них доводилося частково розбирати укріплення. Я постійно тримався на правому фланзі – так вже склалося. І вони чомусь намагалися перейти саме там.
Запам’ятався один піп Московського патріархату. Він переліз на нашу сторону і з жалем (справжнім чи напускним) озирнувся на шеренги ВВшників і сказав: «Дітей шкода. Ні в чому не винні» . Я не витримав, показав палицею вздовж лінії наших хлопців: «А цих тобі не шкода?». Він відповів щось на зразок, що ви самі сюди прийшли, а їх змусили наказом…
І не можна оминути слова «провокатор». Чи є вони на передовій? Піди розберись. Коли на кожному кроці хтось по мобільнику розповідає, де і що розташовано, важко визначити, що це: наводка снайперу чи просто пояснення групі, яка йде на підмогу, куди потрібно потрапити. Просто перестаєш звертати на це увагу.
Але є речі, які пильнуєш. Коли на твоїй ділянці барикади з’являється один-двійко добре екіпірованих дітлахів. Котрі секунд тридцять сліплять лазерною «указкою» когось із тих, хто на протилежному боці (не завжди роздивишся - стрілець це, чи просто один з щитоносців).
Що вони роблять? Реально заважають стріляти чи сигналять, вказуючи, де стоять коктейлі? Не питаєш. Просто кілька хвилин сидиш в тіні барикади і навіть на сантиметр не висовуєшся над нею. А пляшки мовчки переносиш в інше місце.
Це ж саме стосувалося журналістів. Якщо преса з’являлася на якійсь ділянці барикади, повстанці намагалися не висовуватися. Кожен сам визначав допустимий ризик. Для чого робити щось без користі, правда?
А журналісти нерідко ставали мішенню. І тому, що вони журналісти, і тому, що вони шукали ефектну картинку: ящик з коктейлями, катапульту… Це знали і по ту сторону щитів. І користувалися цим.
І снайпери… Як і газові атаки – це проблема номер один. Навіть пояснювати не хочу, чому. Це всі розуміють.
І знову ж про героїв. Не варто думати, що роблять погоду лише ті, хто реально бомбардує стіни щитів коктейлями та бруківкою, орудують палицями по шоломам і плечам ВВ-шників та беркутівців.
Вони – лише видима частина. Там герої усі… І ніхто (пам’ятаєте?). Кожен, щось робить. Підносить шини, подає пляшки, попереджає про небезпеку, просто вистукує палицею по бочці, листу згорілого металу чи ліхтарному стовпові один ритм: «там-там, та-та-там». Підбадьорює криком і гаслами…
Є ще одна категорія людей. Ті, що з якихось причин не хочуть йти на передову, але намагаються бути корисними. Коли ти входиш в зону дій, завжди до тебе підійде жінка, чоловік – молодші, старші і скажуть «передайте будь ласка хлопцям». І дасть упаковку марлевих пов’язок, бинти, джгути, ящик з протигазами чи касками, кульок бутербродів...
Особливо запам’ятався один дідок з гуцульською барткою в руці. Старенький. сухенький… Його вмовляєш йти назад, а він одне торочив: «Я вже нажився, а так може хоч когось з цих діток собою прикрию».
Не треба думати що я, чи будь-хто на передовій, ділить тих, хто на Майдані і тих хто на барикадах Грушевського. Ні. Усі ми там – одне ціле, щоб там хто не говорив… Якби позад передової не було б так званих «туристів» – тих, хто приходив просто покричати чи потинятися і палицею постукати по бочці чи вітрині – не встояли б. Немає значення, чого приходили люди. Головне, що – приходили.
Коли я вперше сюди потрапив, до мене підійшла волонтерка і запропонувала випити чаю… Мені стало незручно. Кажу, мовляв, ще нічого не зробив, хай іншим. А вона мені у відповідь – ти тут, а значить вже недаремно живеш. Зачепило.
В принципі, я ніби-то був зарахований до сотні. Але в приміщеннях харчувався зрідка. В основному на Грушевського йшов.
Та й не тільки я. Але там кожен вирішує за себе – як ти відплачуєш за людську турботу. Жереш на халяву, чи взамін кожної отриманої калорії намагаєшся зробити щось корисне.
Я собі постановив так – якщо на передні барикади чи до автобусів ще не йду, а візьму хоча б одну канапку чи стакан чаю, то обов’язково якщо не бруківку виколупаю і піднесу наперед, то хоча б, пару автомобільних шин затягну хлопцям… Думаю, не я один такого правила дотримувався.
Але про Майдан і Грушевського. Так ось, хто б що не говорив, але це – нероздільні явища. Ми йшли «гуляти» до спалених автобусів і далі, але знали, що маємо куди повернутися. На Майдан. На найбезпечніше місце у світі для нас.
Спробую провести історичну аналогію. Майдан – це як Запорізька Січ, серце, звідки усі черпали сили і моральні і фізичні. А Грушевського, Український Дім , будівля мін’юсту – Дике поле, куди йдуть відчайдухи на звитягу. Друге – породження першого.
Ага – про відчайдухів. Вони, якщо вже дотримуватись історичного порівняння, трансформувалися. Раніше це були виключно завзяті хлопці на конях з шаблями, вусами, оселедцями і арканами. Тепер – це і старенька пенсіонерка, яка спекла пиріжків і припрошує, щоб хтось з повстанців скуштував, і дівчинка – 14-річний підліток, яка розносить устілки для взуття, і медики – ну, ті, хто в жилетах з емблемою у вигляді хреста, і дідок з палюгою, який кричить «Так їм, хлопці!!!»
Одним словом усі ті, кого повстанці повинні запам’ятати, знайти, коли усе закінчиться нашою перемогою – і шанувати повік. Воістину – роби щось і не чекай за це відплати і тобі повернеться тисячократно…
Я не буду підписуватися своїм прізвищем. Для чого присвоювати собі думки, які належать сотням і тисячам? Це, і ще багато іншого, може розповісти будь-хто, чиї руки-ноги були перемотані скотчем, а обличчя хоча б кілька днів було закрите маскою. Це на Майдані ти стаєш тим, ким ти можеш стати. Тут, як і раніше, ти – той, як тебе назвуть інші…
- Перегляди
- 7805
- Подобається
- 7
- Не подобається
- 1
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 64
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
Ветераны-афганцы уходят с Майдана!
Воины-"афганцы" и ветераны спецподразделений уходят с Евромайдана, чтобы готовы взять на себя посредническую функцию для недопущения раскола Украины. Об этом сообщил воин-"афганец", полковник запаса Игорь Сердюк в комментарии изданию УНН.
По его словам, чтобы подняться над ситуацией, воины-ветераны и не могут принять сторону сторонников Евромайдана или Антимайдана. Они хотят и могут стать посредниками между теми, кто по-разному воспринимает ситуацию в Украине, отметил И.Сердюк.
Он уточнил, что ветераны, готовые взять на себя функцию сохранения целостности Украины, организованы на основе общественной организации "Никто кроме нас". ___хватит врать,хватит здесь культ Тягныбоковских боевиков провозносить до небес,ВЫ проиграли,как и в 1945!!!!
Все мы приветствуем вас,
Когда же закончится это?
Когда же наступит приказ?
Вам вновь предстоит трудный вечер,
А вслед за ним ночь без сна,
Снова беснуется нечисть,
В Киеве снова война.
Стал словно призрачным город,
Пламенем,дымом объят,
Толпа озверевших уродов
Рушит и жгёт всё подряд.
Как и в году сорок первом
Всё полыхает,горит,
Подлые слуги Бандеры
Киев хотят захватить.
Славный и доблестный "Беркут",
На вас лишь надеемся мы,
Вы же ведь воины света
Против посланников тьмы.
Бейте бандеровских гадов,
Как бил их советский солдат,
Только ни капли пощады,
Только ни шагу назад!!
це креативно???
"На Грушевского уже не гремят взрывы и не воспламеняются "коктейли Молотова".
Многие люди переосмыслили события и уже понимают, что силовой вариант - это путь в никуда.
Но спокойствие не всем нравится. Праворадикальные группировки планируют снова расшатать мир и не остановятся даже перед террористическим актом. Об этом свидетельствует и имеющаяся у нас оперативная информация, и последние события в Доме профсоюзов, где произошел взрыв. Не исключено, что во время изготовления взрывного устройства.
Сегодня - день открытия зимней Олимпиады в Сочи, и своими экстремистскими действиями злоумышленники попытаются омрачить это событие и привлечь внимание к себе и своим требованиям.
Те, кто планируют преступные действия, должны помнить - у правоохранителей достаточно возможностей для того, чтобы найти их и привлечь к уголовной ответственности", - отметил глава МВД.
На видео, которое было опубликовано на сайте YouTube 6 февраля 2014 года, слышно, как женский голос в разговоре о роли Европейского Союза в разрешении политического кризиса в Украине произносит: «Fuck the EU».
C телефонного разговора Виктории Нуланд с послом США в Киеве Джефри Пайеттом стало известно, что часть плана работы Госдепа — помешать намерениям Европейского Союза. При этом Нуланд рассказала о том, что США планирует вывести из игры Виталия Кличко и Олега Тягнибока, а ставку делает только на одного Арсения Яценюка, который является лидером оппозиционной партии ВО «Батьківщина».
В Вашингтоне сообщили, что именно Российская Федерация подозревается в том, что те подслушали и сделали запись этой частной беседы и обнародовали в интернете. Российский политик Дмитрий Рогозин был одним из первых, кто опубликовал на своей страничке в «Твиттере» новость об этой записи.
В Белом Доме отметили, что именно Российская Федерация заинтересована в том, чтобы в Украине велась борьба между пророссийским и прозападным лагерем, но в США не стали называть имена людей, которые могли бы быть причастны к записи разговора.
Один из представителей Госдепартамента на условиях анонимности сообщил журналистам, что аудио звучит как запись оригинального телефонного разговора, который состоялся на прошлой неделе.
«Если россияне прослушивали, записали и опубликовали на сайте YouTube частный телефонный разговор дипломатов, то это может свидетельствовать о том, что в методах своей деятельности спецслужбы Российской Федерации опустились «до нового низкого уровня», — прокомментировал скандальное видео пресс-секретарь Госдепартамента США Дженнифер Псаки. ОБТЕКАЙТЕ РЕБЯТА,Украина была есть,и будет квазигосударством,как бы вас это не бесило!
А оно вононокак)
Разгорается нешуточный скандал по этому поводу:)
Телефонный разговор, в котором помощник госсекретаря США Виктория Нуланд употребила нецензурные выражения при обсуждении ситуации на Украине с американским послом в Киеве Джеффри Пайеттом, имел место довольно давно, сообщила представитель госдепартамента Дженнифер Псаки.
"Эта тема обсуждалась много дней назад в контексте вопроса о том, кто войдет в состав правительства (Украины - ред.), а кто нет", - сказала Псаки журналистам.:)))))))))))))
Є Верховна рада, яка повинна приймати закони, які б стабілізували ситуацію.
А президент - його діло гнути свою політику, він, мабуть, знає чого хоче.
Я, доречі, вражений мітингувальниками - захопили міністерство одне, інше, чому вони не захопили жодного телеканалу чи офісу інтернет видання? Було б логічним транслювати на весь світ СВОЇ - МАЙДАНІВСЬКІ вимоги, а так ми чуємо від них лише писк посеред гучних волань політиків, яких транслюють по всіх каналах.
Тому я й роблю висновки, що весь майдан - стадо баранів (тільки вони цього не усвідомлюють), яких тупо використовують. Хто не згоден - той москаль :)
ОСНОВЫ УПРАВЛЕНИЯ
А выводы не делаете
ПОЧЕМУ ?
Исполняющий обязанности министра внутренних дел Украины Виталий Захарченко заявляет, что некоторые народные депутаты, используя свою депутатскую неприкосновенность, помогли радикалам завозить на Майдан Независимости инструментарий, используемый для противостояния с правоохранителями.
"Когда политики кричали, что они не с радикалами, на самом деле все было по-другому. Вспомните, как Виталий Ярема (народный депутат фракции "Батьківщина" - ред.) на грузовике хотел проехать на территорию Майдана. Когда наш сотрудник попытался проверить документы на машину и груз, депутат его просто избил. А ведь в той машине можно было провезти любое оружие", - сказал и.о. министра в интервью в пятницу.
"Используя свое положение, неприкосновенность, депутаты помогали радикалам завезти на место событий все необходимое для серьезных противостояний", - подчеркнул он.____ну,уууу "патриоты" Украины ВЫ за отмену депутатской НЕПРИКОСНОВЕННОСТИ?!
И какой нибудь спорный ЗАКОНЧИК на голосование поставил ....
ВОТ И ВСЯ ЛЮСТРАЦИЯ ))))))))
Экс-премьер Украины Николай Азаров, всегда выступавший за партнерство с Россией, после отставки в прошлый четверг немедленно улетел туда, куда он никогда не хотел вести свою страну, - в Европу, говорится в статье обозревателя немецкого издания Sueddeutsche Zeitung Юлиана Ханса. Именно там, в Вене, согласно опубликованным "Украинской правдой" документам, зарегистрированы принадлежащие семье украинского политика бизнес-структуры, действующие по всему миру.
В качестве лица, обладающего правом подписи, выступает невестка бывшего премьер-министра Лилия. В 2012 году ее супруг, будучи депутатом Верховной Рады, заявил украинскому избиркому, что Лилия - домохозяйка, за год не заработавшая ни гривны. По австрийским же данным, Лилия Азарова является владелицей целого ряда компаний, в том числе холдинга Publishing Deluxe Holding GmbH, издающего журнал о роскоши и элитарном образе жизни для толстосумов. Издание, называющееся Vienna Deluxe Magazine, выходит в Вене, Дубае, Санкт-Моритце, Мюнхене и других городах, и по состоянию на конец 2012 года издательский дом смог привлечь 2114 тыс. евро. Эти деньги не были куда-либо вложены и в активе баланса почти полностью прописаны в оборотных средствах. Помимо этого, вплоть до 2012 года невестка премьера была управляющей в компании Garda Handels und Beteiligungs GmbH и получала средства из украинского бюджета.
Автор статьи делает вывод, что куда более важным вопросом для Украины, чем ориентация на Запад или Восток, является коррупция ее элиты, и украинцы протестуют как раз против этого. Все эти новые факты об Азарове кажутся безобидными по сравнению с тем, какое состояние удалось сколотить украинскому президенту Януковичу и его семье, говорится далее. Распоряжается этим состоянием, если верить многочисленным источникам, сын президента Александр Янукович, превратившийся за время президентства отца из простого стоматолога в одного из самых богатых людей в стране.
Источником же этого семейного "экономического чуда", по данным Международного центра по исследованию коррупции и организованной преступности, послужили государственные заказы. За несколько лет на развитие горной промышленности в Донбассе было выделено порядка 1,2 млрд евро, причем каждая вторая гривна разворована, как предполагает бывший президент Украины Виктор Ющенко.
Горная промышленность, замечает журналист, "прямо-таки создана для того, чтобы "зарывать" гигантские суммы денег: государство вкладывает их в покупку подземного оборудования, а прокурорам трудно добраться до таких мест".
Источник: S?ddeutsche Zeitung
КТО БЫЛ НИКЕМ ТОТ СТАНЕТ ВСЕМ...
ГДЕ ТО МЫ ЭТО СЛЫШАЛИ )))))