Анатолій Леонтьєв: «Душу художника не скувати чиновницьким кріслом»

Люди мистецтва особливі. Во-ни живуть у іншому світі - серед книг, картин, музики... Утім, інколи їм доводиться відчиняти двері і виходити назовні - в світ реальний, призвичаюватися, а то й шукати роботу, далеку від мистец-тва. Деколи прихистком для художника можуть слугувати навіть полі-тика чи владні структури. Не дарма ж серед народних депутатів у Верховній Раді України наразі можна побачити відомих артистів, письменників та акторів. Чи не заважає чиновницьке крісло творчості, ми поцікавилися в канівця Анатолія Леонтьєва, який ще зовсім недавно обіймав посаду заступника Канівського міського голови, а до того... писав картини 

Художній хист Анатолію Олексійовичу Леонтьєву був переданий із генами.

- У нас вся родина творча: батько був художником, брат- досить відомий маляр у Санкт-Петербурзі. Тож я зростав у такій атмосфері з самого народження і, закономірно, цікавився тим, що відбувалося навколо, - згадує А.Леонтьєв. - Однак чіткої цілі стати художником перед собою не ставив. Навпаки, мене, вихідця з творчої сім\'ї, зацікавила зовсім протилежна галузь - фізика.

Професію чоловік здобув в Інституті фізики металів Академії наук СРСР, що розташований у Свердловську (нині - Єкатеринбург, Росія).

- Інтерес до мистецтва в мені прокинувся аж у 30 років, коли я закінчував дисертацію (наразі є кандидатом фізико-математичних наук - автор), - розповів Анатолій Леонтьєв. - Через рік, у 1987 році, я повернувся до Канева і став працювати на заводі \"Магніт\". Робота, насамперед, була пов\'язана з менеджментом та управлінням. Це було цікаво, утім, згодом я відчув, як у мені накопичилася якась емоційно невитрачена енергія. Ніби якийсь вакуум утворився, котрий потрібно було чимось наповнити.

Цим \"чимось\" для А.Леонтьєва став живопис.

- Я вирішив, що треба спробувати зайнятися живописом. Цьому сприяв братів етюдник, а також фарби, пензлі, полотна, які він залишив у Каневі. А тому, коли я одного разу влітку поїхав із батьком на риболовлю, взяв із собою етюдник і спробував влаштувати такий собі пленер - передати на полотні те, що бачу. Ми їздили на лівий берег Дніпра, на Криве озеро. Там дуже живописні місцини, - пояснює свої перші кроки в мистецтві чоловік.

Відтоді Анатолій Леонтьєв захопився живописом.

- Писав аквареллю, олійними та акриловими фарбами... Віддавав перевагу реалізмові та сюрреалізмові. Також займався комп\'ютерною графікою і, співпрацюючи з канівським письменником і видавцем Олександром Апальковим, оформлював обкладинки книг та журналів, - розповідає художник. 

Рідні завжди підтримували захоплення Анатолія Олексі-йовича. Більше того, дружина Любов також творчо налаштована: гарно шиє, а останнім часом ще захопилася ландшафтним дизайном.

- Наші сини з дитинства теж любили малювати, ліпити... У молодшого Сергія це переросло в професію: він став комп\'ютерним дизайнером, - зауважує А.Леонтьєв.

Найбільш активний період у творчості Анатолія Олексійовича продовжувався до 1996 року. Потому йому запропонували відкрити та очолити в Каневі вищий навчальний заклад.

- Відкриття філіалу Черкаського Східноєвропейського університету економіки і менеджменту відбирало увесь час і енергію. Заняття живописом відійшло на другий план. А обійнявши посаду заступника Канівського міського голови, я зовсім припинив малювати. Так, останню роботу завершив ще в 2010 році, - розповідає А.Леонтьєв.

В оселі художника чимало картин. Усього близько двадцяти: 10 із них живописних і 10 ікон.

- Коли працюєш фізиком, то мимоволі починаєш сам собі ставити питання: чи є Бог? Саме цей конфлікт знань і віри викликав бажання писати ікони. Іконопис - традиційне древнє мистецтво, яке досі актуальне та сучасне, - пояснює своє захоплення Анатолій Олексійович.

Займаючись малярством більше 20 років, Анатолій Леонтьєв виставляв свої роботи лише раз - у 2006 році в Черкасах. Утім, про талановитого художника знають. Дехто на-віть купував картини А.Леонтьєва, а три його ікони \"поїхали\" за кордон.

- Я подарував їх французькому місту-побратиму Канева Ламберсар. Це ікона святої Трійці, яка наразі зберігається в церкві у Ламберсарі, - розповідає А.Леонтьєв. - Ще одну ікону подарував французькому ліцею, а на 40-річчя дружби між Ламберсаром і Фірзеном, які у свою чергу є містами-побратимами Канева, написав ікону із зображенням святих покровителів цих міст - Ламбера та Ремідія. Із часом сподіваюся зобразити на полотні й нашого покровителя - святого Макарія Канівського.

Загалом, у Анатолія Леонтьєва наразі багато творчих ідей, планів, які накопичувалися за роки роботи у владі, але за браком часу він не мав можливості їх реалізувати. Тепер же, звільнившись з посади заступника Канівського міського голови, А. Леонтьєв збирається свій вільний час приділяти насамперед творчості та вті-ленню своїх ідей. Художник хоче облаштувати собі окрему майстерню, де зможе досхочу займатися живописом та іконописом. А згодом, можливо, відкриє виставку своїх картин у Каневі.

Катерина ПРУДКА

Дніпрова зірка