Катарсис

Свого  часу   не локалізований  агресивний  поступ торжествуючого  привладного  хама затопив нечистю цілу країну, як  і тих хто сприяв йому через свою корисливість чи байдужість.

 

 

 

Цинізм  і всепоглинаюча  зажерливість   децивілізованого владного  угрупування  перейшли  всі можливі  й неможливі  межі, і створюють навкруг себе нову ірраціональну реальність, в якій ні президент, ні урядовці не можуть сприйматись хоч скільки-небудь адекватними їхньому стану.

 

 Звідси вільнюські, сочинські й московські викрутаси гаранта.  Звідси дегенеративне  прем’єрське  бахвальство,  коли   як найвище досягнення  виставляється  не те  що принизлива,  - вбивча подачка агресивного сусіди, без якої бач ніяк було не обійтись, бо ж керована  досі   ним  економіка за три роки постала перед борговою прірвою і дефолтом.

 

Звідси неадекватно- звірячий оскал  беркутівської мусорні ,   пшонківської  прокуратури і всієї смотрящоупорядкованої  бюрократичної вертикалі,  до непристойності  кричуща тотальна убогість  зведених  до скотського стану  соціальнозабезпечуючих держслужбовських  і  загальнотрудівничих мас.

 

Пітьма.  Зло поглинуло екосистему країни.  Все.  Система ввійшла до стану насичення злом, якому далі  нікуди йти.    Далі катарсис.  Можливо тривалий, невимірно болючий, але неминучий.

 

Аби не сумніватись в цьому досить переглянути лише знакові  картинки  українського сьогодення.

 

І  ніякого цинізму, ніякої надії не стане для   продовження ні януковичам, ні беркутам, ні суддям, ні прокурорам, ні  гаспидам-плазунам.  

 

 

Аби не сумніватись в цьому досить переглянути принаймні кілька  знакових    роликів  українського сьогодення, що ними переповнений віртуально- медійний простір.