По команде объединенного Штаба Народно-Освободительного Движения Украины-Руси начался сбор средств на материальное поощрение граждан, которые приведут приговор в исполнение на осужденных Славянским Трибуналом предателей, виновных в развале СССР и сдачу страны вампиру Ротшильду.
aspid, можливо і "художник". Я написав так, як цю подію подають у ТСН http://tsn.ua/svit/u-moskvi-goliy-opozicioner-pribiv-svoyi-testikuli-cvyahom-do-brukivki-319542.html
Что делать сегодня русскоязычным, у которых страшно искажено мировоззрение, испоганены, изорваны чувства, для отторжения и помутнения сознания и возвращения к единству? Сегодня они на Украине нуждаются в терапии, в излечении.
В современной Украине сознание русских и особенно малороссов находится на некой переходной стадии. Чем больше человек не доверяет «москалям» и стремится отдалится от русского языка, русской культуры, русской Церкви, тем более он становится второразрядным подражателем ляхам...
А что? Токмо свидомиты та бенддеровские фашисты? Мы и сами... Могём!
Женщина, которая не сшила для поддерживающих её людей ни одной пары брезентовых рукавиц не может рассчитывать на взаимность поклонников.Кстати, она даже не поделилась с голодными содержимым своего ресторанного холодильника. Жадная еврейка в китайской вышиванке.
Тьху,ты..! Проффесионалы, вашу… Нищета, убожество и никакого тебе творческого начала, сплошной плагиат. Опять же говорю - с такими кадрами профффесор таки скоро совсем плохой станет. До любимой «AgustaWestland-139» по пенькам не добежит. Придётся таки подсобить Фёдорычу
Александр Мирский, депутат Европарламента от Латвии.
Он отметил, что Юлия Тимошенко и ее соратники пренебрегают интересами целой страны ради того, чтобы воспользоваться моментом для освобождения экс-премьера из заключения. Евродепутат считает такую тактику неприемлемой, поскольку интересы одного человека ставятся выше интересов целой страны и миллионов ее граждан.
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 186
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
Россия, Белоруссия и Украина нераздельны и едины!
Хотя, конечно, будем надеятся не станется.
Деньги перечисляйте: turос, до востребования.
(ККРН) Киевский Клуб Русских Националистов
По части колоколов, и вообще славяноправославного звона- напрямую к Виктору Владимировичу.Гаспиды вам помогут.
А что? Токмо свидомиты та бенддеровские фашисты? Мы и сами... Могём!
Да што ты!
Начали с Тузлы,а продолжили- економическими войнами и убийством рыбаков в Азовском море.
МОСКВА, Всероссийский центр изучения общественного мнения (ВЦИОМ):
28% россиян не против того, чтобы в России возродилась монархия. Правда назвать человека, который мог бы стать царем, они не могут. Пока не могут.
Будем надеятся-помогут.
http://wciom.ru/index.php?id=459&uid=113775
Дарма. Віктор Володимирович як кум і казав тільки з ісконно славяноправаславнимі нелегкого плуга пре. А тут хоч наче ж і свій, але наполовину турок.
А мо їх Віктор Федорович розводить? Профффесор голова… Кадрів йому нехватає. Слабенькі кадри.
Федорович, правда, хоч і сильно православний, але з бусурманами якшається. При нагоді запишусь. Не тільки ж плазунам біля корита.
надійні союзники співробітника спецслужб,
який прагне стати асом розвідки. Суперагент
повинен легко розшифрувати най секретніші
шифри, складати найправдоподібніші легенди,
володіти мистецтвом камуфляжу, вміти
проникати в найсекретніші ворожі організації.
«Лише ті, хто наділений доволі гострим
розумом, щоб осягнути таємниці шпигунства,
має шанс служити своїй країні, як агент під
прикриттям» …
справжні дракони - брати
Мартин і Георг, - але ніхто
їх не помічав, аж доки
дракони подружили з
хлопчиком Шурлі й
дівчинкою Франці.
секрети підприємства від шпигунів, необхідно
насамперед визначити, яка саме інформація
може стати об’єктом комерційного та
промислового шпигунства, хто або що є її
носієм, яким чином до неї можна отримати
доступ, а також хто може бути зацікавлений в
отриманні такої інформації. Кожне
підприємство мусить самостійно визначати всі
ці перераховані параметри відносно своєї
діяльності та положення на ринку.
Передусім необхідно визначити,
розголошення якої інформації може завдати
шкоди підприємству, а також визначити носіїв
цієї інформації. Найчастіше часто об’єктами
шпигунства стають:
1) розробка нових виробів, ідеї;
2) науково-дослідні роботи, нові
технології;
3) інформація про розробників;
4) створення нових підприємств, злиття;
5) ноу-хау;
6) ресурси;
7) умови контрактів;
8) постачальники, клієнти;
9) рекламні програми;
10) інвестиції;
11) плани;
12) способи захисту інформації.
Після визначення ступеня секретності
інформації необхідно визначити, де зібрані
відомості щодо конкретного об’єкту та яким
чином вони можуть бути отримані. На цьому
етапі виявляються джерела отримання
інформації та визначаються методи
шпигунства, за допомогою яких ця інформація
може бути отримана.[93]
Необхідно зазначити, що першочерговим
каналом як виникнення, так витікання
інформації є людина, тому необхідно
визначити осіб — потенційних викрадачів
секретів:
1) конкуренти;
2) клієнти;
3) постачальники;
4) рекламні агенти;
5) працівники державних органів
контролю;
6) журналісти;
7) професійні шпигуни;
8) незадоволені працівники та особисті
вороги керівників.
Найбільш вірогідним каналом витікання
інформації є людина, тому
основна увага повинна приділятись
психологічній профілактичній роботі зі
співробітниками підприємства, прищепленні
відданості підприємству.
Отже, основними каналами витікання
інформації можуть бути:
1) працівники підприємства, міграція
спеціалістів;
2) публікації в засобах масової інформації,
звіти про НДДКР, доповіді і виступи
співробітників підприємства на симпозіумах,
семінарах тощо;
3) спільна робота з іншими підприємствами,
контрагентами ринкових відносин, а також
контакти з потенційними замовниками та
покупцями, постачальниками, інвесторами;
4) торгові виставки, рекламні матеріали;
5) комп’ютерна техніка та інші технічні
засоби.
Оцінити шкоду від викрадення
конфіденційної інформації дуже важко,
оскільки економічна злочинність
багатопланова і практично завжди копіювання
товару, корупція, рекет або шахрайство
передбачають попереднє викрадення
інформації. Фахівці багатьох країн намагались
систематизувати інформацію про нанесені
таким чином збитки, але точних статистичних
даних отримати не вдалось. У даному розділі
наведені деякі цифри, що характеризують
обсяги нанесеної економічним шпигунством
шкоди та затрат, які деякі підприємства несуть
як в процесі його здійснення, так і в процесі
боротьби з ним.[93]
Викрадення комерційних та промислових
секретів у США наносить шкоди значно більше
100 млрд. доларів рік, і якщо не буде вжито
заходів, ця сума буде й надалі постійно
зростати.
Дрібні підприємства Нью-Йорка через
злочинні посягання терплять збитки в розмірі 1
млрд. доларів на рік. Шкода, що наноситься
американському бізнесу від викрадення
торгових секретів, складає близько 4 млрд.
доларів на рік, незважаючи на те, що приватні
компанії в США витрачають на забезпечення
конфіденційності своєї інформації понад 12
млрд. доларів на рік, а приватна поліція
нараховує понад 1 млн. чоловік, що вдвічі
перевищує кількість державних поліцейських.
[93]
При цьому щорічна шкода від
комп’ютерних злочинів у США складає 100
млрд. доларів, а в Західній Європі — 35 млрд.
доларів. У середньому шкода, нанесена
кожним комп’ютерним злочином, становить
450 тис. доларів США. [93]
В Японії витрати на комерційну розвідку
складають в середньому 1,5% обороту
великих концернів, а витрати на захист
комерційних секретів — близько 20% річного
прибутку підприємств.
У Франції на економічне шпигунство
витрачається понад 1 млрд. доларів США, а
займаються ним більше 50 тис. чоловік.
У Німеччині функціонує понад 3 тис.
фірм, що займаються виготовленням засобів
захисту підприємств від економічного
шпигунства на суму приблизно 4 млрд.
доларів США на рік, а щорічне зростання цієї
галузі промисловості складає 7-8%. У цій
країні нараховується понад 280 тис. приватних
детективів та охоронців (при штаті офіційної
поліції — 250 тис. чоловік). [93]
Економічна оцінка втрати комерційної
таємниці повинна базуватися на розмірах
прибутку, який отримує підприємство від
впровадження або використання нових
технологій, продуктів, товарів та послуг. Для
впровадження будь-яких інновацій, що
складають комерційну таємницю,
розробляються конкретні бізнес-плани з
урахуванням витрат на її захист. До таких
затрат відносяться разові закупівлі технічних
засобів захисту об’єктів, систем сигналізації та
їх монтаж, а також поточні витрати: витрати на
утримання спеціалістів з експлуатації систем
сигналізації і працівників, які постійно
займаються питаннями забезпечення захисту
комерційних секретів, а також на утримання
приміщень служби безпеки, друкування
спеціальних бланків, перепусток, карток для
відвідувачів тощо.
Закордонні джерела визначають витрати
на захист комерційної таємниці підприємства
в розмірі до 20% його прибутку. [93]
Додаткові витрати можуть виникати при
зверненні до суду для захисту своїх
комерційних інтересів при порушенні
комерційної таємниці.
Закордонні джерела рекомендують
завчасно підрахувати ефективність звернення
до суду. Так, послуги адвоката по захисту
комерційної таємниці в США коштують 75 тис.
доларів, зняття копій з документів для
подання до суду — до 2 тис. доларів.
Виникнуть додаткові витрати на консультантів,
експертів, а також дорожні витрати. Однак
спеціалісти США вважають, що найбільшою
шкодою є втрата часу менеджерів на участь в
судових розглядах [93].
затьмарив арешт у травні
2010 року рядового армії
США Меннінга – винуватця
наймасштабнішого витоку
секретних документів в
американській історії. Він
був неврівноваженим
молодим вояком,
стурбованим діями США у
війнах в Іраку та
Афганістані.
Меннінг скористався
доступом до комп’ютера
як аналітик військової
розвідки у Багдаді, щоб
завантажити величезну
кількість секретної
інформації та передати її
групі Wikileaks, яка
боролася з державною
секретністю. Дані включали
понад 250 тис.
дипломатичних телеграм
Держдепартаменту, 500
тис. звітів армії США про
інциденти у двох війнах,
досьє на підозрюваних у
тероризмі утримуваних під
арештом на військовій базі
у Гуантанамо та відео
двох американських
авіаударів, що призвели до
загибелі мирних жителів в
Іраку та Афганістані.
У 2010–2011 рр. новинні
медіа в усьому світі
опублікували чимало
матеріалів, що
ґрунтувалися на
документах, отриманих
через Wikileaks. Депеші
Держдепартаменту містили
неприкрашені оцінки
американських дипломатів
на адресу діяльності
багатьох урядів і
дипломатичних служб. У
повідомленнях на
військові теми докладно
викладалися проблеми,
зокрема, про число жертв
серед мирного населення в
Іраку та Афганістані. У той
час як новинні медіа після
розмов із державними
чиновниками вирішували
не згадували у своїх
публікаціях деяких імен та
інші подробиці, Wikileaks
розміщувала на своєму
сайті невідредаговані
документи, розкриваючи,
окрім іншого, закордонних
громадян, котрі
підтримували контакти з
посольствами США по
всьому світу.
- Та, всі великі політики це неґідники!
"Даруй, ти Великий Політик?"- поцікавився Вчитель.
- Ні. Мабуть, негідник..., - Замислився школяр.
Он отметил, что Юлия Тимошенко и ее соратники пренебрегают интересами целой страны ради того, чтобы воспользоваться моментом для освобождения экс-премьера из заключения. Евродепутат считает такую тактику неприемлемой, поскольку интересы одного человека ставятся выше интересов целой страны и миллионов ее граждан.
Я вам говорю её только РАССТРЕЛ ВЫЛЕЧИТ
идет к своей цели, невзирая ни на что. Юлия
Владимировна старается просчитывать свои
шаги на несколько ходов вперед. Но
поскольку в украинской политике привыкли
играть не по правилам, построенные
Тимошенко комбинации иногда рушатся.
Юлия Владимировна не отчаивается. Она
умеет добиваться поставленных целей.
Амбиции
Юлия Владимировна утверждает, что ее
амбиции имеют благородную цель: «Почему-
то все считают, что у меня единственная цель
– это власть, как амбиции. На самом деле все
намного глубже... Я не прошу власти. Я просто
предлагаю то качество политики, которое
может возродить мою страну» («Украинская
правда», 26 декабря 2001 г.). При этом лидер
БЮТ отмечает, что президентские амбиции ей
не чужды: «Как политик, как лидер партии я не
могу не иметь таких амбиций. Но если
демократические оппозиционные силы в
Украине объединятся и выдвинут единого
кандидата, я поддержу это
решение» («Вечерние вести», 1 августа 2001 г.).
В 2001 году на вопрос, видит ли она того
человека, под президентские флаги которого
она сегодня пошла бы, госпожа Тимошенко
искренне ответила: «Нет». Даже пообещала
«стирать» белье у такого человека, если он
появится. Летом 2004 года такой человек
появился: лидер БЮТ стала под флаг Виктора
Ющенко. При этом госпожа Тимошенко
заявила, что отныне сама будет «стирать» и
заставит других это делать.
«Зеркало недели» убеждено, что Юлия
Тимошенко давно и последовательно идет к
вершине власти: «Юлия Владимировна хочет
быть президентом, и на сегодняшний день
никакие аргументы не смогли изменить это
стремление» («Зеркало недели», 23 февраля
2002 г.). Вместе с тем, еженедельник замечает,
что госпожа Тимошенко весьма опасна при
власти: «Таким людям, как Юлия Тимошенко и
Виктор Медведчук, вообще нельзя давать
неограниченную власть, закрепленную за
президентской должностью. Как известно,
мера – это самая сложная философская
категория. Люди, которые ее не знают, на
должности могут быть просто опасны...
Тимошенко – это ядерная энергия, которая во
многих ситуациях себя не контролирует и от
условий ее деятельности и существования
зависит, превратится ли она в атомную бомбу
или в электростанцию, которая дает атомную
электроэнергию» («Зеркало недели», 7 апреля
премьером по вопросам топливно-
энергетического комплекса. При поддержке
премьера Юлия Тимошенко сделала
достоянием гласности «теневые» схемы
вывода за границы государства капитала из
энергетического сектора. В результате
пострадал бизнес лидеров СДПУ(о), Виктора
Пинчука и Александра Волкова. Через год в
связи с возбуждением Генеральной
прокуратурой против нее двух уголовных дел
отправлена в отставку.
13 февраля 2001 года арестована и заключена
в Лукьяновский СИЗО (г. Киев). Через 42 дня
отпущена под подписку о невыезде.
В январе 2001 года Юлия Владимировна
возглавила Форум национального спасения, а
потом была избрана лидером избирательного
блока своего имени, который на
парламентских выборах 2002 года получил
поддержку 7,4% голосов избирателей.
Руководила парламентской фракци
назначила Юлию Тимошенко премьер-
министром Украины. «За» проголосовало
рекордное число депутатов – 373.
8 сентября 2005 года Президент Ющенко
отправил в отставку премьер-министра Юлии
Тимошенко и возглавляемый ею Кабинет
Министров. Причина – взаимные обвинения
команды лидера БЮТ и окружения
президента. Несколько дней до этого – 5
сентября государственный секретарь
Александр Зинченко подал в отставку и
обвинил в причастности к коррупции
секретаря СНБО Петра Порошенко, первого
помощника главы государства – Александра
Третьякова, руководителя фракции «Наша
Украина» Николая Мартиненко. Михаил
Бродский заявил, что ближайшее окружение
президента Ющенко якобы собиралось
устроить покушение на Тимошенко. При этом
Михаил Юрьевич ссылался на свой разговор с
опальным российским бизнесменом Борисом
Березовским.
Юлию Владимировну «Личностью года».
влиятельных украинцев журнала
«Корреспондент».
В октябре 2009 года партия ВО «Батьківщина»
выдвинула Юлию Тимошенко кандидатом в
президенты Украины.
В первом туре президентс
Киева арестовал Юлию Тимошенко.
Через три месяца - 11 октября 2011 года тот же
суд признал экс-премьера виновной в
превышении власти и должностных
полномочий при подписании газовых
контрактов в 2009 году и приговорил ее к
семи годам лишения свободы и на три года
лишил права занимать должности в органах
государственной власти. Юлию Тимошенко
признали виновной в совершении
преступления, предусмотренного ч. 3 ст. 365
УК («превышение власти или должностных
полномочий, приведшее к тяжким
последствиям»). Суд также удовлетворил
гражданский иск НАК «Нафтогаз Украины» о
взыскании с экс-премьера 1,516 млрд