Вот они какие \"нацики\", белые и пушистые?! Гроші Тягнибока. Документи і факти
Гроші Тягнибока. Документи і факти
Люди з правлячої нині у країні Партiї регiонiв крадуть. Цю думку можна почути часто. I у її правдивостi, мабуть, уже мало хто сьогоднi сумнiвається. Люди переконані, що регіонали крадуть кошти платників податків, майно. Крадуть перспективу в кожної людини.
Саме це розумiння змушує виборців шукати альтернативу правлячій партії.
Є чимало людей, якi вважають, що такою альтернативою може бути партiя Тягнибока “Свобода”. I ось тут, щоб знову не загнiздилося у наших серцях велике розчарування, як це вже було пiсля Помаранчевої революцiї, варто з’ясувати принциповi речi: якщо Партiя регiонiв краде, будучи при владi, то звiдки бере грошi “Свобода”, ще навіть не ставши владою?
Чеснiсть у вiдповiдi на це запитання означає багато. Дуже багато.
А саме: чи партiя “Свобода” принципово вiдрiзняється вiд Партiї регiонiв? Чи це тi самi бiлi сорочки на грудях любителiв пожити за рахунок платникiв податкiв, лише — з вишивкою?
“Свобода” розмов про джерела її фінансування не любить. Але час від часу мусить щось людям пояснювати.
Аналіз преси засвідчує, що лише двічі дійшло до прізвищ. Серед усiх членiв партiї “Свобода” тiльки одного Олег Тягнибок назвав “спонсором партiї” на прізвище. Публiчно. Такою була вiдповiдь лiдера “свободiвцiв” на запитання журналiста “Української правди”: хто фiнансує його партiю?
Лідер “Свободи” та шеф його виборчого штабу переконують виборців
у тому, що не відповідає дійсності.
Те, що лiдер партiї не обмовився, пiдтверджує ще одне нещодавнє iнтерв’ю — вiце-спiкера та багатолiтнього керiвника виборчого штабу “Свободи” Руслана Кошулинського.
Пана Кошулинського також запитали, хто ж фiнансує партiю. I високопоставлений партiйний функцiонер, як i пан Тягнибок, не вагаючись голосно назвав те саме прiзвище.
I останнiй факт. Днями у продажу з’явився новий номер журналу “Форбс”. Пiд заголовком “Золото партiї” — текст про партію “Свобода”. Також iз зазначенням “один з головних спонсорiв партiї” під фото людини з тим же прізвищем.
Отже, хочемо ми цього чи нi, доводиться прийняти цю думку: один із головних спонсорів “Свободи” — людина на прiзвище Гутник. Саме це прiзвище назвали вголос керівники партії — Тягнибок i Кошулинський.
Чому цей чоловік дає партії свої кровнi? Патрiот вiн, романтик чи холодний прагматик, який, фiнансуючи полiтикiв, має певний розрахунок щодо повернення своїх вкладень?
Беручи грошi у спонсорiв, партiї потрапляють у певну залежнiсть. Але вони йдуть на це. Йдуть, бо для партiйної дiяльностi — на пiдтримку первинних органiзацiй, на зарплати депутатам, агiтацiю i т. д. — потрiбнi грошi. Великi грошi.
Прiзвища спонсорiв ретельно приховують, партiйнi лiдери дуже нiяковiють, коли треба пояснити: на якi кошти iснує партiя? Та рано чи пiзно це питання: “Хто фiнансує?” — постає. Мало постати воно i перед “Свободою”. I партiя начебто розв’язала цю дилему — її лiдери озвучили прiзвище.
Цiкаво, що всi прийняли слова Тягнибока i Кошулинського на вiру. Ми, журналiсти “Експресу”, працюємо лише з перевiреними фактами. Тому, коли почули прiзвище людини, яка вже потрапляла у поле нашої уваги як один з можливих фiгурантiв корупцiйних схем, — щиро здивувалися. I вирiшили перевiрити все ретельнiше. Наше розслiдування пiдтвердило: i Тягнибок, i Кошулинський кажуть неправду про походження грошей, які надходять у партійну касу.
Наше розслiдування пiдтвердило: i Тягнибок, i Кошулинський кажуть неправду про походженя грошей, які надходять у партійну касу.
I ось — факти.
Для початку ми зателефонували самому Гутниковi. Вiн — депутат мiської ради. “Свобода” стверджує повсякчас: її члени завжди готовi звiтувати перед людьми. Щоб перевірити це твердження, ми попросили пана Гутника надати декларацiю про його доходи.
“Головний спонcор” чи головна булька партії?
Перша реакцiя була доволi доброзичливою. Ось як вiн вiдреагував на прохання журналiста:
— Я вже десятки рокiв займаюся бiзнесом. Я — голова спостережної ради акцiонерного товариства. I ще десяткiв рiзних фiрм, де є засновником i директором.
Але нам мало слiв. Потрiбнi документи. Тож знову попросили депутата надати декларацiю про доходи. Пан Гутник запропонував: “А ви звернiться у податкову, нехай вам надасть”.
Звiсно, це була лише наївна спроба виграти час, адже реакцiя податкової була передбачуваною. Все ж ми терпляче звернулися туди, де нам начебто мали б розповiсти про доходи “спонсора “свободiвцiв”. Податкова, певна рiч, вiдмовила. Послалася на закон України про захист персональних даних.
Телефонуємо пановi Гутнику ще раз. Пояснюємо ситуацiю. Цього разу реакцiя спiврозмовника нервова. Вiн починає грубiянити. Надати декларацiю про доходи навiдрiз вiдмовляється.
Погодьтесь, доволi дивна поведiнка члена партiї, яка декларує, що вiдкрита перед людьми. Тим бiльше, її “головного спонсора”.
Неадекватна поведiнка народного депутата на стандартне прохання — перша з ознак, що така людина приховує щось важливе. Це i дало нам пiдставу ретельнiше поцiкавитись життям та дiяльнiстю депутата.
I тут нас чекали справжнi вiдкриття.
Отож, встановити, до яких пiдприємств має стосунок депутат, виявилось доволi просто. На офiцiйному депутатському сайтi у бiографiчних даних насправдi таких пiдприємств лише три.
Пан Гутник особисто зазначає, що вiн голова спостережної ради “ЗАТ “КВВС”, а також засновник пiдприємства, як зазначено, “Голукрiнвест” та ЛТ “Промисловий дiм”.
Iншими словами, дивiденди та можлива зарплата, отримуванi на цих пiдприємствах, є i мали б бути у цiєї людини єдиним легальним джерелом спонсорських внескiв для партiї. I це зрозумiло: хочеш пiдтримувати партiю, то маєш спершу якiсь грошi заробити.
Наше ознайомлення з бiзнесом депутата починаємо з компанiї, яка, судячи iз назви, була заснована з участю голандського капiталу, працює у сферi деревообробки i мала б бути доволi успiшною, — “Голукрінвест”.
Перше, що дивує: за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрi, пiдприємства... немає. Сусiди кажуть, що фiрма звiдси виїхала давно. Куди? Напрямок не вiдомий. Фiрма не залишила реквiзитiв. Просто одного дня загадково щезла. Мов i не було.
В iнтернетi знаходимо повiдомлення про те, що виробництво фiрми мiститься у селi Млинiвцi Тернопiльської областi, неподалiк райцентру Зборiв. Вирушаємо за вказаною адресою.
— О-он туди їдьте, — показують нам рукою на закинутi примiщення на краю села. — Колись там був колгосп, все розпродали, то, може, там i є фiрма того Гутника, яку шукаєте.
Лiворуч дошка. Колись тут вивiшували “ударникiв комунiстичної працi”. Довкола — гниль та iржа. Двоповерхiвка iз забитими наглухо вiкнами на першому поверсi. На обдертих стiнах цiєї закинутої будови таки знаходимо табличку iз написом — ЛТ “Промисловий дiм”.
Дарма шукати i вхiд: ручки у дверях фiрми з такою назвою — немає. Залишилися тiльки дiри, напханi ганчiр’ям.
— Якщо хочете купити, то я наберу власника, —пiдходить чоловiк у старенькому светрi.
— Гутника? — питаю.
Ніяковіє.
— Та що ви його слухаєте, — пiдходить iнший чоловiк. — Звiдси все, що було всерединi, вивезли ще рокiв чотири тому. Тож бачите: все обсипається. За що грошi давати, за колгоспну цеглу?
Виявляється, що гучною назвою — ЛТ “Промисловий дiм”, колись тут прикривався звичайнiсiнький цех з виробництва паркету. Начебто тут колись була й інша фірма — “Голукрінвест”.
Звiдки брали деревину i куди продавали цей паркет, мiсцевi не знають. Кажуть, платили на пiдприємствi так собi.
Людей мiсцевих там працювало мало, бiльше привозили автобусом “чужих”. Чому чужих, якщо у селi своєї дешевої сили вдосталь — не вiдомо. Припускають, що паркет виробляли з краденого лісу.
Але виробництво паркету — то було давно. Вже рокiв чотири, а то й бiльше тут собаки приблуднi живуть i ворони гнiздяться.
Отож факти — рiч вперта: фiрми “успiшного бiзнесмена, спонсора “Свободи” — заросли бур’яном, погнили i поiржавiли.
Чи можна на цих руїнах заробляти кошти на утримання такої великої партiї, як “Свобода”, — питання риторичне.
Iдемо далi.
Знову терпляче телефонуємо пановi Гутнику. Просимо докладнiше розповiсти про вказане у бiографiї як засноване ним ЛТ “Промисловий дiм”. Депутат раптом демонструє невисокi характеристики своєї пам’ятi: “Я не пригадую, щоб я там був спiвзасновником. Де офiс, хто директор — не знаю”.
Отакої. Чому депутат так категорично вiдхрещується вiд фiрми, яку сам створив, власноруч зазначив це в бiографiї та котра, як твердять лiдери “Свободи”, фiнансує партiю?
Вiдповiдь знаходимо доволi швидко. Вона — у рiшеннi господарського суду вiд 18 травня 2012 року.
“Унiверсал банк” через суд пробує повернути кредитнi кошти — позичальники взяли багатомiльйонний кредит, але повертати його, як випливає iз рiшення суду, нiхто i не думав. Суд позов банку задовольнив.
Тож депутат, судячи з усього, лише iмiтує забудькуватiсть. Що бiльше, свiдомо заплутує слiди, бо навiть назву пiдприємства зазначив у своїй депутатськiй бiографiї так, щоб знайти її було неможливо: “ЛТ Промисловий дiм”. Але ми знайшли. Правильна назва — ТзОВ “Львiвський торгово-промисловий дiм”.
Отож, двi фiрми “успiшного бiзнесмена” i “головного спонсора” партiї “Свобода” виявилися мильними бульбашками.
Такими собi привидами, що живуть лише на паперi та ще, можливо, в уявi партiйних керівників. Що ж, шукаємо “грошi “Свободи” далi.
Отож, третє пiдприємство “партiйного спонсора Гутника”, яке також фiгурує в офiцiйнiй бiографiї депутата, — ЗАТ “КВВС”. ЗАТ “КВВС” — оператор великого аквапарку.
У пресi пан Гутник часто фiгує як власник цього комплексу. Та це не так. За офiцiйними документами, “головний спонсор” “Свободи” тут лише голова спостережної ради, тобто найманий працiвник.
У числi засновникiв компанiї — два пiдприємцi. Прiзвища “Гутник” серед акцiонерiв ЗАТ “КВВС” — немає. Це пiдтверджує спецiальний звiт про володiння посадовими особами емiтента акцiями.
А ось до пана Гутника як до посадової особи запитань виникає чимало.
По-перше, пiдприємство має величезнi збитки. За останнi роки їх — на десятки мiльйонiв. По-друге, аудитори фiрми офiцiйно зазначають, що це акцiонерне пiдприємство, згiдно iз законом, уже давно мало бути лiквiдоване, оскiльки його чистi активи значно нижчi за його капiтал. Що це означає? А те, що пiдприємство насправдi банкрут.
I третє, мабуть, найцiкавiше у “фiрмi партiйного “бос-спонсора”. Пiдприємство свого часу взяло два кредити у двох банках на суму понад 95 мiльйонiв гривень. I не повертає. А пан Гутник, який вiдповiдає за нагляд над дiяльностю виконавчих органiв товариства, чомусь усiх цих порушень закону не бачить. Чому не помiчає явних порушень? Бо, як виглядає, нiчого там не вирiшує, вiн на цiй посадi — лише весiльний генерал. До речi, в офiцiйнiй звiтностi аудитор пiдприємства зазначає, що у звiтному роцi пан Гутник “винагороди не отримував”.
Все це дивує, чи не так?
Усi пiдприємства, до яких мав стосунок депутат, — недiючi або глибоко збитковi. Мають величезнi заборгованостi перед банками, а отже, власники депозитiв, серед яких, мабуть, чимало й виборцiв “Свободи”, ризикують нiколи не отримати свої вклади з вини у тому числi й пана Гутника, “спонсора партiї”.
Але найцiкавiше iнше — жодне пiдприємство, причетнiсть до яких зазначив депутат у своїх офiцiйних бiографiчних даних, не може бути джерелом його доходiв. Хiба що мета дiяльностi “успiшного бiзнесмена” — взяти в банку кредит i не вiддати.
Але такi речi називаються не пiдприємницькою дiяльнiстю, а — пограбуванням банку. I якщо припустити, що саме такi кошти становлять “спонсорськi внески” для партiї “Свобода”, то тодi може скластися враження, що партiя просто дахує злодiїв, якi вибудовують свiй бiзнес на неповерненнi кредитiв банкам.
Втiм, ми готовi дати пановi Гутнику та його однопартiйцям можливiсть пояснити, де помилка у цьому логiчному ряду мiркувань. Для цього треба зовсiм мало — оприлюднити декларацiї про доходи за останнi три роки озвученого публiчно лiдерами “Свободи” “головного спонсора” партiї, який займається депутською дiяльнiстю.
Бо поки що складається враження, що єдиний бiзнес депутата — це можливостi, що їх дає йому депутатський мандат, та безвiдповiдальне ставлення “Свободи” до грошей, якi вона отримує на фiнасування своєї дiяльностi.
А можливо, все по-iншому. I пан Гутник таки забезпечує “Свободi” “спонсорство”, але не прозоро, як личить членовi партiї, що голосно говорить про любов до нацiї, а у виглядi “чорного налу”, готiвки. Якщо це так, то яке походження цiєї готiвки? Контрабанда? Контрафакт?
А якщо “спонсор Гутник” — лише виплiд уяви панiв Тягнибока та Кошулинського, то питання залишається вiдкритим i надалi: хто ж фiнансує “Cвободу” насправдi й чому вiн її фiнансує?
Яке походження коштiв, за якi, до прикладу, придбано наддорогий автомобiль премiум-класу, яким їздить лiдер партiї Олег Тягнибок? Відповідь на це запитання нам відома, але про це — трохи згодом.
...До сьогоднi керiвники “Свободи” наївно намагалися створити враження того, що партiю фiнансують її члени. Аби все було “прозоро”, оприлюднили й прiзвище “спонсора Гутника”.
Ми уже знаємо, що це не так. Знаємо, що розповiдi про “головного спонсора” — мiф.
Чи “простежується” у спонсорствi партiї олiгарх Коломойський? “Свободу” дуже дратує, коли хтось натякає на це можливе джерело фiнансування партiї, адже ставлення багатьох членiв “Свободи” до євреїв — специфiчне. Втiм, це, можливо, мало про що свiдчить, але саме Iгор Коломойський був одним з перших, хто несподiвано виступив на захист “Свободи” пiсля того, як стало зрозумiлим, що вона вперше буде представлена у парламенті. I коли у свiтi почав здiйматись лемент з цього приводу, саме пан Коломойський зробив дуже цiкаву заяву, мовляв, боятися “Свободи” немає сенсу, бо все — пiд контролем. Таку заяву мiг зробити лише чоловiк, який розумiє, що має у своїх руках серйознi важелi впливу на партiю — наприклад, її бюджети, її грошi.
А якщо все це не так, пане Тягнибок, то оприлюднiть, будь ласка, декларацiю про доходи за останнi три роки свого “головного спонсора” й однопартiйця депутата Гутника.
Далi буде
Свiтлана МАРТИНЕЦЬ, Iгор ПОЧИНОК
До речі
У процесі підготовки матеріалу ми знайшли ще один цікавий факт. На партійному сайті у 2009 році в біографії Гутника зазначено, що він закінчив економічний факультет університету. Однак у біографії 2010 року в графі “Освіта” вже фігурує Луцький інститут розвитку людини. Цікаво, про що це могло б свідчити?
- Перегляди
- 10239
- Подобається
- 6
- Не подобається
- 8
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 269
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
История учит, что последствиями прихода к власти партии идеологического типа есть страна, залитая кровью. Назовите хоть один пример, где это было бы по-другому.
Это потому, что такие партии играют на самых низменных чувствах самой обиженной богом и людьми части населения. Подлецы и глупцы в одной компании.
Цитата: «Ви з Вашим досвідом і ерудицією не розумієте …»
Олександрк Івановичу, я не прохав особисто Вас давати оцінку моїй ерудиції. Вибачте, але не Вам про це судити. Ваша суб`єктивна думка нехай залишається з Вами. На майбутнє - постарайтеся, принаймні, вести себе толерантно щодо оцінок досвіду та ерудиції опонента. Відношусь з повагою до Вашої сивини, але сива голова не дає права безапеляційно принижувати значимість та позицію інших людей. А ще хочу сказати, що, знаючи Вас особисто, не впевнений, що маю меншу ерудицію від Вашої. Я теж маю дві вищі освіти, отримані ще за, так Вам ненависних, радянських часів. Отож бо прошу врахувати мої зауваження.
Далі. Ваше ствердження про те, що в Україні йде війна, принаймні, можна піддати сумнівам. Адже війни в прямому розумінні цього слова на території України немає. А от боротьба за місце біля корита влади є. Я про це писав раніше. Результатом цієї боротьби є зміна влади у "верхніх ешелонах" з наслідками до низу. Яка б влада не прийшла на «владний Олімп» вона робить за принципом «тих знімаємо, а цих ставимо». При цьому покращення життя для широких верств населення не настає. Усі реформаторські процеси при будь-якій владі у нас в Україні зводяться до наживи правлячої верхівки та іже з ними. А населення після чергового витка виборчих компаній повертається до буденного та продовжує працювати пліч-о-пліч на «курях», «грибах» та жити, не залежно від того, хто до якої політ. сили проявляє свою симпатію під час виборчого колапсу. І завдяки цьому,дякувати Богові, у нас в Україні поки що не проливається кров. Про те, що на війні хтось страждає... Звичайно. Але на нашій так званій(за Вашим висловом) війні страждає народ, а не ті, хто "воює". У верхівках все спокійно. І ті, хто, там "воюють" між собою шляхом закликів до народу, на шкалт, «Давайте піднімемось!», створючи для нас ілюзію війни, під час перемир`я разом відпочивають і п`ють горілку. Нагадаю, за наші з Вами кошти. Але це все полеміка. Олександре Івановичу, а скажіть, будьте ласкаві, за більш ніж 20 років незалежності України Ви особисто замітили економічне покращення саме Вашого життя? Чи можливо краще стали жити українські пенсіонери вцілому? Чи можливо молоді люди, які закінчили ВУЗи можуть влаштуватися на достойну роботу за фахом? Чи можливо збільшилась кількість робочих місць в Україні? Чи можливо стала якісніша медицина, освіта? А може Ви будете стверджувати, що у нас працюють заводи, фабрики у тому ж обсязі, як і раніше? Ви ж працювали в Канівському ВПУ. Усі випускники цього закладу в минулі часи після закінчення ВПУ були працевлаштовані. А зараз? У Вас є освіта, яку Ви отримали безкоштовно. А сьогодні може пересічний українець вивчити своїх дітей, отримуючи з/п в 1300 грн? І таких примірів "поліпшення" я можу Вам привести безліч. Ми з Вами дали право "любимым вождям" грати нами, як жонглер шариками у цирку. Невже Ви цього не бачите? На даний час, Олександре Івановичу, у нас в Україні йде, як Ви виразились, війна. Але це сама затяжна псевдовійна. І краю їй не видно. Навіть, якщо до влади завтра прийде на ПР а «Свобода», «Батьківщина», «Зелені», «Сині», «Чорно-буро-малинові»… поліпшень чекати не буде звідкіля. За двадцять з лишнім років ми з Вами не спромоглися примусити своїх «обранців» працювати на народ, а от вони, на відміну від нас, дуже добре навчилися використовувати нас у своїй боротьбі за місце біля корита. Тільки не вони для нас свині біля корита, а ми для них свині, бо порпаємося у багнюці та «ллємо воду» на їхній грошовий млин, а вони грошове борошно відсівають. Нам же «висівки» кидають, щоб ми, бодай, не подохли. Бо хто ж тоді горбатить на них буде?
Наступна Ваша цитата: «Дбаючи про своїх близьких: дітей, кохану дружину, батьків, родичів, друзів і про себе особисто хіба не викликає тривогу у Вас стан політичного "бомонду" в Україні…»
Ні, Олександре Івановичу, тривогу не викликає. Викликає гнів та ненависть до тих, хто моїми руками та руками таких, як Ви «загрібає» за собою, вибачте, послід. Але, якщо ми і в подальшому будемо так «воювати», то наступні, хто прийдуть до влади таким же чином будуть витирати об нас ноги, прикриваючись «великими ідеями». Це стосується, як прокомуністично налаштованих сил, та і сил радикального націоналізму. Робіть власний аналіз.
«…якщо Ви тут живете і мрієте залишатися тут і ще міцніше вкорінюватися, покращуючи добробут і забезпечуючи надійні гарантії майбуття наступним поколінням…»
Не потрібно гасел, Олександре Івановичу! Ними ми вже нагодовані до самого кадика. Не беріть прикладу з «вождів». Я українець з дуже глибоким українським корінням. А залишатись я не мрію. Бо у мене навіть гадки ніколи не було полишити Канів. У свій час я повештався світом, але завжди повертався сюди, бо тут лежать у землі мої предки, аж до сьомого коліна, які, кожен у свій час, захищали Україну та працювали на її благо. Не дивлячись, до речі, яка влада плямкала з корита. І, власне, сьогоднішньою своєю працею я без тумаків у спину поліпшую(в міру своїх можливостей та сил) життя інших людей. Але не про це мова. Мова про те, чим ми з Вами сьогодні реально забезпечуємо наступні покоління? Гаслами? Невірою в свою недалеку історію? Утопічною примарою щастя в розваленій країні? На відміну від «вождів», які майбутнє своїх наступних поколінь кують у банківських рахунках, а грамоті ті покоління навчають в Оксфордах, Гарвардах та Кембриджах. А нашим з Вами наступним поколінням лишать ВПУ та «Канівський інститут ім. Калніболоцького». Навчіться дивитися правді в очі, Олександре Івановичу!
І не потрібно мене звинувачувати, як Ви умієте, у нелюбові до України. Україну я люблю не менше за Вас, якщо не більше. Але національна ідея для мене містить у собі не тільки лозунги «Москалів на шибеницю!» та «Геть пам`ятник Леніну бо він нам жить не дає!». Для мене національна ідея в основному полягає в тому, що народ України повинен, мусить бути економічно забезпеченим, соціально захищеним та таким, що знав би, де б не був українець, а держава його захистить.
А пaм`ятники єврею Леніну, москалю Чайковському, грузину Церетелі … мені не мішають працювати за для незалежності та добробуту України.
Далі Ваше послання на мою адресу містить дуже багато різноманітної інформації, щодо того, хто якою бачить Україну.
Скажу вам відверто. Я не хочу бачити Україну в якості «придатку» до Росії. Але й не хочу її бачити у тому вигляді, в якому Україну бачили гестапівські прихвосні Бандера, Мельник та інші «щирі націоналісти». І, Олександре Івановичу, не потрібно мене переконувати у моїх поглядах. Відносно цього питання я не буду з Вами полемізувати. Свого часу, та й зараз я не менше за Вас вивчав(і не тільки за матеріалами радянських істориків) історію УПА, УНА-УНСО та українського національного руху вцілому. Для себе висновки вже зробив. Націоналістом, у тому розумінні, який Ви сьогодні пропагуєте я не стану. А за для Вашого спокою повідомляю, що я є членом партії «Батьківщина» ще з 1998 року, і свою політичну позицію (активну, бо в кущах не відсиджуюсь) не змінюю. Хоча, багато в чому не згоден з діями «вождів» нашої політичної сили. Але це моє особисте і нашої з Вами розмови це не стосується.
А от Вашого «молодшого друга», який зараз тимчасово очолює осередок «Свободи» у Черкасах я власними вухами слухав на сесії Канівської МР. Такого маразму ще потрібно пошукати почути.
Єдине, що мені повністю імпонує у сьогоднішній «Свободі» - єдність її членів нижчих рівнів при відстоюванні інтересів одного члена партії. Це показала боротьба за Гамалія. Але й тут не все гладко. Мав би Юрій Андрійович тямущого адвоката – залишився би депутатом. Але його партія знову понадіялась на «авось». Ще б пак, комусь платити…
Далі цитувати Вас не буду. Думаю, що наша з Вами розмова навряд чи зацікавить користувачів сайту. А тому все. Все, Олександре Івановичу.
Вашу позицію я добре знаю, бо мав про це з Вами не одну розмову і не через сайт. Залишаємося кожен при своїй думці. Час покаже. Чомусь здається мені, що через певний час Ви, можливо й не Ви особисто, а ярі сьогоднішні «поборники» «Свободи» будуть розповідати про «Свободу» так, як Ви сьогодні про КПРС.
Свого часу, працюючи під егідою тої ж КПРС Ви отримували певні блага й не кричали про націоналістичну ідею. Бо ті, хто кричав – сиділи та знаходились у засланнях. А інші тихенько(можливо) роптали, а можливо навіть і не згадували про націоналістичну ідею, бо кому ж хотілося, та й кому сьогодні хочеться сидіти. А зараз, у світлі того, що все всім дозволено (політичний хаос) перелаштувались у «націоналістів». Не ображайтесь. Те ж саме стосується й колишніх «комуняк», як Ви їх тепер називаєте. Але на забувайте, що й тоді були ідейні комуністи, а були й просто члени партії.
Покійний співак, Ігор Тальков, що до цього мав пісню під назвою «Метаморфози». Ось декілька рядків з неї:
…Перестроились комсорги,
В шоу бизнес подались…
…Перестроить можно рожу,
Ну а душу – никогда.
Цитата: История учит, что последствиями прихода к власти партии идеологического типа есть страна, залитая кровью. Назовите хоть один пример, где это было бы по-другому.
Уважаемый SKI!
Я не знаю какой период истории Вы бы хотели охватить, но…
Если брать период «великой перестройки», начиная с нововведений Горбачева, то во всех, без исключения, странах постсоветского пространства (включая и страны Варшавского Договора) к власти приходили и приходят по ныне на очередных выборах именно партии идеологического типа (иных в политике на существует. Даже партия любителей пива имеет свою идеологию).
Встречный вопрос. Назовите хоть одну страну в рамках Европы с и частично бывшего СССР, которая залилась бы кровью при первой после КПСС смене партийной власти. Я не беру в счет тех нескольких десятков человек, которые погибли в Москве при штурме «белого дома» и в Грузии.
Статистика гибели людей в ДТП только за один год показывает, куда большее число жертв.
Не нужно только путать последственные меры удержания целостности государства по примеру войны в Чечне.
Все страны Варшавского договора, Прибалтики, Украина, Белоруссия и страны средней Азии реформировали свою правящую структуру бескровно. Хотя у руля власти на начало реформ во всех перечисленных странах стояли идеологические партии с коммунистической идеологией.
Уважаемый SKI! История – это не всегда прошлый век. История - это даже вчерашний день. Ибо его уже не вернешь, а события в этот день происходящие не изменишь. Их можно только констатировать, как происшедшие уже.
Прошу не образитися, складається враження, що Вам не відомі методи сучасних воєн. Але вплив інформаційної війни, яка реально ведеться в Україні, поглинаючи величезні капітали, спрямовані на її підтримку, є на кожного з нас. Про цю війну волав до українського суспільства в своїй відозві великий Юрій Іллєнко ще на початку 2000-х років. Якщо Ви не бачите її впливу, це ще не означає що його немає. Він вплинув і на Ваші останні коментарі, і на те, як Ви сприймете цей мій монолог.
P.S. Ніколи я не працював в ПТУ № 23.
перше мене в незалежній Україні як фахівця випускника КПІ поважають і цінують мої знання. Довелося працювати в часи СРСР майстри з вищою освітою були самі безправні люди. На прохання перевести в робітники була відповідь, тебе держава учила то й працюй майстром. Які б у майстра не були досягнення він ніколи не стане на більшу посаду до тих пір поки не стане членом партії.
2 Рівень заробітної плати в СССР у майстра 145 карбованців у робітника 230 карбованців. Зараз зарплата залежить від рівня кваліфікації наприклад у мене більше 6500 грн. Достатньо це зараз? Ні не достатньо, але така зарплата дозволяє себе відчувати вільним, але не рабом.
А як ви думаєте пенсіонеру з пенсією в 4000 грн тяжко жити? у кого такі пенсії? у моєї дуже близької знайомої. До речі в СРСР пенсія пенсіонерів колгоспників була 3, крб, або взагалі ніякої, правда в кінці існування СРСР вона трохи підвищилась.
Далі зараз люди мають можливість для поліпшення свого добробуту займатись малим бізнесом. Чи було це можливо в часи СРСР? І все це дала Україні і українцям НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. Не буду згадувати порожні полиці і черги.
30 серпня 2013, 18:45Франция Великобритания США, Канада. Хотя разница в партиях есть и огромная. более 70 лет руководящей и направляющей силой была КПСС, после её отстранения любая партия пришедшая к власти была лучше.
Вопрос сколько нужно ПАШУЩЕМУ молодому специалисту с зарплатой в 3000-4000 грн ПАХАТЬ чтобы заработать на квартиру
Это вы такое покращення за 22 года УВИДЕЛИ ?
Вы хоть один год занимались в этой стране комерцией про которую так ЛИХО пишите ?
И в Незалежности я лично вижу только с каждым годом ррастущий Внешний долг.Кучку ВОРОВ которые стали ОЛИГАРХАМИ за 5-10 лет
И вторую кучку которые с разными лозунгами стараются повторить путь первых
Если лично себя вы чуствуете свободным с заплатой 6500 грн ЗАЧЕМ ВАМ УЛУЧШЕНИЯ ЗА КОТОРЫЕ ВЫ ТУТ СЕЧКУ ТРУСИТЕ?
31 серпня 2013, 17:56, значит ты один в этой стране увидел "покращення".
Ну, если Яныка не считать :)
При всём уважении вы серьёзно его великим СЧИТАЕТЕ в одном ряду с вашим ШЕВЧЕНКО, БАНДЕРОЙ, ШУХЕВИЧЕМ, ТЯГНИБОКОМ , ФАРИОН
МОЖЕТ И ВАС ЛИЧНО ПОРА УЖЕ К ВЕЛИКИМ ПРИЧИСЛЯТЬ с дальнейшей КАНОНИЗАЦИЕЙ , а мы не в курсе...
БЕЗ ОБИД но но это уже признаки СЕКТЫ
Ви дуже цікавий напрямок розмові даєте. Так, я був "рипнувся" щоб відповісти на це пану Майстру, але утримався. Вирішив, зустрінемося в реалі і договоримо про недоговорене.
Роки Незалежності дали мені найцінніше - це СВОБОДУ дій і вибора. Маючи досвід і високу кваліфікацію, я отримав величезний простір для реалізації можливостей. Найбільше за чим я жалкую, це за тим, що Незалежність ощасливила мене вже в надто зрілому віці. В 1991 році мені вже виповнилося 46 і було мало часу для "розгону". Але всі ці роки й по сьогоднішній день я мав і маю цікаві заняття поза політикою. Та я мусів жертвувати великим в особистому і робив це свідомо. Бо хтось мав захищати наші спільні загальні інтереси і сприяти розвитку здобутого. Організувати і розвивати власний бізнез і в цей же час бути організатором діяльності громадських і політичних організацій надзвичайно складно. Тож я собі в бізнес-напрямі завдання дещо спростив: зосередився на політиці і на допомозі в бізнесі своїм друзям. В роки незалежності я прожив цікаве життя пізнання нового і освоєння функцій, потрібних для виживання. Знайомий мені і менеджмент і економіка, і облік та звітність і фінанси. Все це я пізнавав самоосвітою. Це дало змогу попрацювати й директором малого підприємства, й головним бухгалтером на ДП «Магніт-комп\'ютер» та ТОВ «Магніт-прилад». Помилиться той читач написаного мною, хто сприйме, що все це було легко досяжним. Ні, на це пішла велика праця і безсонні ночі. Але радянський лад такого простору для реалізації здібностей, задумів і зусиль людині не давав.
Займаючись політикою, я багато зусиль робив щоб побудити людей об\'єднуватися для захисту спільних інтересів в нових напрямках діяльності. При моїй участі створювалися громадські організації як в місті і районі, так і в області.
Дуже багато по цьому можна говорити. Але краще б обговорювати це при зустрічі в залі, або говорити для запису на камеру, ніж набирати з клавіатури...
Ми не кричимо, а разом з партнерами запропонували владі провести в Каневі громадські слухання щодо тої майбутньої звіроферми.
Якщо влада не підтримає, будемо самі ініціювати проведення таких слухань, які мають виробити відношення громади до цього будівництва. Байдуже спостерігати не збираємося.
А що робите Ви ???
Растет команда..
Вы позиционируете себя как самую радикальную нынешней власти АЛЬТЕРНАТИВУ
Лозунги об этом свидетельствуют но не ваши ДЕЙСТВИЯ
Ничего вы не зделаете УЖЕ и любой юрист вам это скажет
Громадские посиделки пост фактум ЭТО Филькина грамота
ВЫ НИЧЕГО НЕ СДЕЛАЛИ ДЛЯ ПРОТЕСТА ПО ДАННОМУ ПРОЭКТУ
МАЛО того, чтобы скрыть свою НИЧТОЖНОСТЬ (как политическая сила) ВЫ НЕ СОИЗВОЛИЛИ ПРОАНОНСИРОВАТЬ ДАННОЕ СОБЫТИЕ И СКРОМНО О НЕМ УМОЛЧАЛИ
НУ а теперь КАНЕШНА - соберём,поговорим,обсудим,побоЮвання и т.д.
ВЫ НЕ РАДИКАЛЫ-ВЫ ПОЛИТИЧЕСКИЕ
И М П О Т Е Н Т Ы
Комерцією займався в Каневі в вільний від роботи час, правда не сам, але це суті не міняє.
Зовнішнього боргу не було лише в Румунії під час правління Чаушеску, але рівень життя там був такий же як зараз у Північній Кореї.
Ну а у випадку з крадіями то тут я з вами згоден.
Ну а по поводу улучшений, то крім желудка існують такі поняття як свобода гідність честь справедливість, а з цим поки що в Україні проблеми.
Я знаю канівську жінку родом вона з села біля Канева, вона працювала санітаркою в райлікарні, згодом зайнялася малим бізнесом і тепер має все що хоче.
Я повторяю между ними (ПАРТИЯМИ) разницы нету никакой хоть с персоналиями хоть без них
Называю: гражданская война в Грузии, в Таджикистане, в Чечне, в Приднестровье, в Нагорном Карабахе, в Абхазии и Южной Осетии.
По поводу идеологии партии любителей пива - тут уважаемый оппонент путает идеологию с физиологией.
Для этой цели он просто ОБЯЗАН стать предпринимателем ......
ДЛЯ ВАС ЭТО НОРМА?
КАПИТАЛ в Украине понятие АБСТРАКТНОЕ
РАЗНИЦЫ МЕЖДУ НИМИ НЕТ
На 6500 в месяц??????????
ВЫ ХОТЬ в УКРАИНЕ ЖИВЕТЕ?????????
В СЕЛЕ РАБОТЫ НЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕТУ
Коли виборці обрали в 197 окрузі Даценка, стати йому депутатом завадили бандити, а не свободівці.
Якщо громади сіл і міста схвалять будівництво звіроферми, ми їм не завадимо це робити, не зважаючи на те, що переконані в тому, що шкода від тієї ферми перевищить вигоди для народу.
Але ті, хто провокують нас на бандитський радикалізм, можуть вважати нас імпотентами.