Відкритий лист Міністру закордонних справ України Кожарі Л. А.
Пане міністре!
У ЗМІ з’явилася інформація про намір польських властей ліквідувати пам’ятник УПА у селі Грушовиця. Очевидно, що це чергова антиукраїнська провокація, спрямована на дискредитацію незалежної України, зокрема її героїв, які в роки Другої світової війни зі зброєю в руках відстоювали право свого народу на власну державу.
На жаль, змушений констатувати, що намір демонтувати пам’ятник УПА повністю вписується у політику сучасної Польщі щодо оцінки подій, які відбулися на Волині 70 років тому. У даному випадку маємо справу із наслідками, які випливають із рішення сейму республіки Польща, яке за своєю суттю є необ’єктивне, антиісторичне, не правове і таке, що не відповідає інтересам як українського так і польського народів.
Змушений констатувати, що МЗС України зайняло пасивну, а отже не зрозумілу позицію, як стовно Волинської трагедії, так і наміру демонтувати пам’ятник УПА.
Прошу негайно втрутитися у ситуацію! Зокрема вимагаю вжити невідкладних і дієвих дипломатичних заходів з метою недопущення можливого акту вандалізму у селі Грушовиця. У цьому зв’язку, МЗС України має відреагувати на відому резолюцію польського сейму, стати на захист українських національних інтересів та історичної правди і справедливості, а саме: відкинути усі звинувачення щодо так званого «геноциду» до якого начебто вдавалися ОУН і УПА на Волині; засудити відоме зрадницьке звернення 148 депутатів ВР до депутатів сему республіки Польща; попередити польську сторону, що у разі ігнорування наших вимог Україна вдасться до симетричних відповідей.
Пане міністре, з огляду на нинішню політичну ситуацію в Україні, я не плекаю надій, що МЗС буде адекватно реагувати на польські провокації. Мій лист до Вас – застереження. Якщо влада не буде діяти рішуче, то рішуче буде діяти українська нація.
З повагою.
Володимир Чмир,
голова Секретаріату ОУН
- Перегляди
- 8193
- Подобається
- 6
- Не подобається
- 4
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 116
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
Перед тем как начать спор, чем была Волынская резня, и, с какой стати польский Сейм снова вспомнил о ней, просто посмотрите на эти фотографии. На трупы зарезанных и расстрелянных женщин. Несмотря на то что фотоаппаратов в 1943 году было немного, снимков убитых в результате этнических чисток, которые провели бандеровцы на Волыни, уцелело достаточно. Спросите себя: вы бы убивали соседа только за то, что он говорит по-польски? Ради Украины, убивали бы? Женщине вспороли бы живот? Младенца, который ни по-польски, ни по-украински еще не говорит, но, по вашему мнению, наверняка уже ПОЛЯКА, головкой о колодезный сруб шмякнули бы, так, чтобы мозг брызнул?
Пусть задаст себе этот же вопрос Тягныбок, Ирина Фарион и каждый из тех, кто называют себя сегодня последователями Бандеры или просто орет: «Бандера прийде, порядок наведе!». Не нужно теоретизировать и подменять реальность схемами. Формулировки: «геноцид» или «этническая чистка с элементами геноцида» ничего не означают. Вы лучше представьте себя одним из тех, кто на рассвете окружает польское село, выгоняет людей на улицу, забирает из дома лучшие вещи, а потом, без различия возраста и пола, снова загоняет их в дома и поджигает. Вы бы это делали? А если бы делали, то по доброй воле или просто выполняя приказ? Скажите честно, вам бы все это доставило удовольствие? И потом, через много лет, вы все это вспоминали бы как подвиг и рассказывали бы со всеми физиологическими подробностями внукам?
Советую на досуге почитать книгу Виктора Полищука «Гірка правда». Ее автор — украинец, по отцу, и поляк, по матери, родившийся на Волыни, собрал десятки свидетельств того, что теперь объединено под название «Волынская резня».
Вот только некоторые из них: «Жили ми в польському селі Чайків, пов. Сарни. В червні або липні 1943 року з боку українських сіл над’їхали перед обідом бандерівці на конях, від села Хіноча. Оточували будинки, підпалювали їх, а тих, хто з них утікав, убивали сокирами, багнетами. Так вимордували шість родин, а їхні будинки спалили. Повбивали з родини Романовських, Мандрих, Якимовича, Гродовських і ще двох».
Еще свидетельства: «На село Дубовицю бандерівці напали 6 квітня 1943 р. о годині 11-тій. Батькам Юзефа Москаля казали виносити з хати цінні речі, потім увіпхнули їх назад у хату й підпалили її. Ошкробу застрілили коло Млинівки. Жінка Ошкроби ховалася у підвалі з дочкою і внуками, то вкинули туди гранату».
И еще: «Село Миколаївка, парафія Корець, на Волині. Напад бандерівців мав місце 29.04.1943 р. вдосвіта. Бандерівці, що верталися з Кобильні, напали на польські родини Брухлівських і Загадлів. Бандерівці увійшли до нашої хати й почали мордувати, колячи багнетами. Принесли солому й подпалили. Мене теж пробило багнетом і я знепритомнів, падаючи на тітку. Коли полум’я добралося до мене, я опам’ятався, вискочив крізь вікно. Бандерівців уже не було. Мій стогін почув сусід, українець Спиридон, він заніс мене до іншого українця — Безухи, котрий кіньми завіз мене до Корця до госпиталя».
ЧТО ВАМ ЕЩЕ ПРЕДОСТАВИТЬ ??????
Известны и непосредственные организаторы Волынской резни. Прежде всего, это глава Службы безопасности ОУН (Б) Николай Лебедь. В мемуарах первого командующего УПА Тараса Бульбы-Боровца есть описание того, как все начиналось. Весной 1943 года ОУН (Б) еще не контролировала Украинскую Повстанческую армию, которую создал Бульба-Боровец. В подчинении бандеровцев находились только так называемые Военные Отделы ОУН.
В первых числах марта некий поручик Сонар привез Бульбе-Боровцу от Николая Лебедя предложение об объединении. Главными условиями ОУН (Б) были: «Не визнавати політичної підлеглості УНР (Урядові Української Народної Республіки на еміграції), а підпорядкувати всю військову дію УПА політичній лінії Проводу ОУН-Бандери». А также: «Очистити всю повстанську територію від польського населення, яке всюди шкодить українській справі».
фото Бульба-Боровец
Когда Бульба-Боровец отказался от этих предложений, бандеровцы устроили налет на его штаб. Атаман с трудом спасся. Его жена была убита. Контроль над УПА перешел к ОУН (Б), а ее новым командующим стал ярый полонофоб Роман Шухевич. Группировку же УПА на Волыни с этого момента возглавил человек с партийным псевдонимом Клим Савур — уроженец городка Збараж на Тернопольщине и бывший студент Львовского университета Дмитрий Клячковский. Непосредственное исполнение плана ОУН Бандеры по массовому истреблению польского населения Волыни лежит на его совести.
Чтобы ни у кого не возникало поползновений называть этих людей героями, я позволю еще одну цитату из книги Виктора Полищука. Он пишет: «Влітку 1943 р. моя, по матері, тітка Анастасія Вітковська пішла з сусідкою українкою вдень до розташованого за три кілометри від м. Дубна села Тараканів. Розмовляли польською мовою, бо тітка, жінка неграмотна, родом з Люблінщини, не зуміла навчитися української. Пішли вони, щоб поміняти дещо на хліб, бо в тітки — шестеро дітей. Ніколи ні вона, ні дядько Антон Вітковський, теж людина зовсім неграмотна, не тільки не мішалися до будь-якої політики, але й не мали про неї жодної уяви. І її, а також сусідку українку, вбили бандерівці з УПА чи Самооборонних Кущових Відділів тільки за те, що вони розмовляли по-польські. Вбили по-звірськи, сокирами, й вкинули у придорожній рів».
ДОСТАТОЧНО ?
Не плохая прибавка к пенсии
Снимите вышиванки - вот ваша форма.
Не дурите людей
Дурите людей Ви, а не я. Й працюєте за гроші в політиці теж Ви. Не досить вам ганьби в ОВК-197? Не міряйте всіх по собі.
УЧИТЕ ИСТОРИЮ и не будете глупо выглядеть!
понятно?
deputat,да, есть такое дело. С Вашей стороны тоже.
вот:
14.17
Где-то по-одесски: Ой! А Ви знаете - И таки ДА! Некоторые поднятые им вопросы вполне резонны, но поведение... Я думал, что сам довольно резок на сайте: Ой! А ви знаете-и таки НЕТ!!! :-)
-=Влад что Вы имеете против одесситов?=-
Я их и ее (Одессу) просто люблю за неповторимый колорит.
Ну естественно после Канева-он без сомнения на первом месте.
-=Лукашенко диктаторскими методами но сумел обуздать своих бандитов=-
А это вы наверно о так называемых Беларусских оппозиционерах?
Эх! Кто только обуздает наших бандитов-националюг? Жаль пока еще такового БОЙЦА коим есть Бацька у нас нет.
К сожалению для нашего менталитета необходим именно диктатор. Железная рука власти, в том числе и силовой системы. Тогда по мановению этой ручки будут привлекаться к общественным работам на облагараживание территории допустим набережной Канева те кто допустил выброс "бычка" в неположенном месте, не говоря уже о пустой пивной бытылки. И высветвлением этих мероприятий с фото провинившихся в местной прессе. Вот может кто-либо увидел бы себя на этом фото (а соседи бы поржали и пальцем тыкали) с большой вероятностью в следующий раз и не думали запустить мимо смитныка, а если рядом его бы не оказалось по в карманчик и искать урну. Демократия у нас уже раз побеждала- И ШО? Еще раз-эх, мечты, мечты!!!
Ну ничего пусть помычат разогреются :))))
Цікаво, чи є Україні пам\'ятник воїнам Армії Крайової?