Головна/Блоґи/Українці і їхня мова... БлоґиУкраїнці і їхня мова... БлоґиОлекса02.05.2013 22:596 коментарів Перегляди4790 Подобається2 Не подобається3
vogel03.05.2013 10:16Схоже,мова йде про заповідник "Кам"яна могила" біля Мелітополя.Судячи з відео-пограбований московітами.
К. Миколайович03.05.2013 11:58Ось вам і продовження теми Санскрит - мова праукраїнська). "Нехай дітву рожають і нехай леліют" - хіба не "леліютЬ"?
Злий03.05.2013 17:04У кожного своя Україна і мова у всіх різна... Ось приклад: Єден мій цімбор любит буженину, А другий – шовдиря вареного з попром... Лем я найбільше люблю солонину С цибульов а вадь с чисноком. Мій нянько страшно крумплі ківенує, Пичині, смажині, варині, вустяні... Айбо мене нитко тим не вчанує, Лем солонина любиться мині. Моя жона росчехнеся за рібу: С ріки, ці с моря – вто йів, ги дора! А я собі уріжу хліба скібу, А т тому - солонинчини дараб! Ци м дома, а ци піду на гостину, Ни злакомлюся шойтом, токаном – Йой, як я люблю їсти солонину С цібульов а вадь с чисноком. Бис хліба можу цілий динь пробіти, Бис солонини ни буду й пів ння! Тому м ни міх никого образити Паскуннм словом: “Лепава свиня”! Я люблю свинку і домашню й дику, Хоть най вто буде і конда – кабан! Бо лем іздалеку увижу цику, Готовий перед нив я зняти і клебан! Коли свиню перет Різдвом заріжуть, Там солонини в перст, а вать – ушук! Посолю, на бантину ї завішу – Най будіться – в шпор кладеме лем бук. Якоє щастя зимньої години, Втяти дараб іс тоншого кінця, Жовтинька кожиця на нашів солонині, И руній пласт буженого мнясця. А солонинчина така, аш он ся світить, Кить хоч – та смаж, а хоч – та просто їш! Такої смачноти не є на світі – За вто блаженство словом не вповіш! Муй нянько любить крумплі, жона – рібу, Донька – токан с солоткім молоком, А я іс півтиці уріжу скибу, І їм с цибульов, а вать с чисноком! За солонину співанки співаву, За солонону я кажу каски, На всьому світі іншого ни знаву, Що мало би такі мнякі смаки! Так было вчора, так ся впстало нині, Так буде і в усє далніші дні, Бо докіль на свині є солонина, Я нич ни вижу свинського в свині! Йван Чучка
Злий03.05.2013 21:32Ну, вам, шановні, не вгодиш, знову мінуси тицяєте. Якою ж ви, нарешті, бачите українську мову?
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 6
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
"Нехай дітву рожають і нехай леліют" - хіба не "леліютЬ"?
А другий – шовдиря вареного з попром...
Лем я найбільше люблю солонину
С цибульов а вадь с чисноком.
Мій нянько страшно крумплі ківенує,
Пичині, смажині, варині, вустяні...
Айбо мене нитко тим не вчанує,
Лем солонина любиться мині.
Моя жона росчехнеся за рібу:
С ріки, ці с моря – вто йів, ги дора!
А я собі уріжу хліба скібу,
А т тому - солонинчини дараб!
Ци м дома, а ци піду на гостину,
Ни злакомлюся шойтом, токаном –
Йой, як я люблю їсти солонину
С цібульов а вадь с чисноком.
Бис хліба можу цілий динь пробіти,
Бис солонини ни буду й пів ння!
Тому м ни міх никого образити
Паскуннм словом: “Лепава свиня”!
Я люблю свинку і домашню й дику,
Хоть най вто буде і конда – кабан!
Бо лем іздалеку увижу цику,
Готовий перед нив я зняти і клебан!
Коли свиню перет Різдвом заріжуть,
Там солонини в перст, а вать – ушук!
Посолю, на бантину ї завішу –
Най будіться – в шпор кладеме лем бук.
Якоє щастя зимньої години,
Втяти дараб іс тоншого кінця,
Жовтинька кожиця на нашів солонині,
И руній пласт буженого мнясця.
А солонинчина така, аш он ся світить,
Кить хоч – та смаж, а хоч – та просто їш!
Такої смачноти не є на світі –
За вто блаженство словом не вповіш!
Муй нянько любить крумплі, жона – рібу,
Донька – токан с солоткім молоком,
А я іс півтиці уріжу скибу,
І їм с цибульов, а вать с чисноком!
За солонину співанки співаву,
За солонону я кажу каски,
На всьому світі іншого ни знаву,
Що мало би такі мнякі смаки!
Так было вчора, так ся впстало нині,
Так буде і в усє далніші дні,
Бо докіль на свині є солонина,
Я нич ни вижу свинського в свині!
Йван Чучка