Беспредел в каневских маршрутках
Вчера 27,03,2013г.Маршрутный автобус КАНИВ ТРАНС №СА16-01АА(атовокзал маяковского)незаконно высадил ребенка.
Ребёнлк ехал на конкурс с концертными костюмами сел в атобус на вокзале в 10.50 заплатил деньги и показал ученический билет,кондуктор взяла деньги и сказала что ченический на каникулах не действует ипопросила выйти на следующей остановке при этом деньги невернула.Когда родители нашли этот автобус кондуктоша включила заднюю исказала что ни кого не высаживала.На вопрос почему в каникулы не действует ученический билет кондуктоша ответила что ей так сказал хозяин.В атобусе никаго приказа или обьявления небыло.Фамилию свою отказалась называть.Когда ей сказали что будут жаловаться руководству она ответила что ей побоку.
- Перегляди
- 9415
- Подобається
- 1
- Не подобається
- 0
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 111
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
Я вмію навести лад в безладді. Хаос для мене - це будівельний матеріал. Я беру його пригоршнями і складаю в брикети, щоб потім побудувати з цих маленьких цеглинок справжній палац порядку. Всесвіт переповнений ентропією. Хто ж як не ми ? Хто здолає віковічне коло перероджень ? Темрява у світло, холод в тепло, довге у товсте а розсіяне природною байдужістю у монолітну сингулярність.
Є стародавня приказка: якщо ведмідь лізе по мед - мед чогось вартий. Та й ведмідь теж. Клишоногий, який боїться бджіл як власної тіні, не може дістатися до джерельного еліксиру золотої амброзії. Тільки його непохитна віра в свої лапи допоможе зберегти непожалений ніс. Бо хто не закриваються лапами - того жалять бджоли. Для бджіл - це остання битва, їхнє жало назавжди залишеться у ведмежій шкурі як символ відданого за рідний вулик життя !
Я бачу, ще трохи - і повний Місяць обійме небокрай своїм віковічним неземним світлом. І постануть тіні, як примари минулого, і постелится над сивим Дніпром срібною павутиною дорога в незрозуміле, що манить тебе ступити, і піти прямо по воді, розчинившись в бархатистому духу української ночі. Та коли перші промені яскравого вранішнього сонця доторкнуться твого чола - знай, ранок близько ! Пітьма розчинется в сльозах радості небес ! І ти, як сонцесяйний вічно живий внутрішній осередок добра, промовиш ТАК ! І веселка засяє своїми кольорами не тільки для тебе. Всі присутні поринуть разом з тобою в цілий океан грайливих кольорів справжнього життя !
І це буде, гарантую, можете не сумніватися.
А лирику оставим пока.
де б ви не були, чи в Лаосі, чи в Трінідаті, чи навіть в Жмеринці, знайте: - я від своїх слів не відмовляюсь і заднього ходу не даю.
Ми ще попрацюємо !
Хіба що Святослав та ЦімоСіла вирізняються творчими іноваціями).
Дихайте чисто, дивіться світло і живіть чесно, ось і вся формула кохання.
Перейматися через дрібниці не варто навіть вашого мізинця.
Завтра буде ранок !
Завтра буде день !
Я ближче, знатно ближче. Я вже біля тебе. Я на порозі твого дому. Я зазираю у твій мозок, я відчуваю його електричні імпульси, пульсуючий ритм життя твоєї свідоиості. Вір мені !
І чаша наповнится пахощами здорового глузду.
Я поряд...
Я завжди був з вами поряд.
І в кого відкрились очі, той бачив мене !
Той відчував подих змін і вічного оновлення !
Поэтому расцениваю ваши философствования как уход от неудобной темы.
На том и прощаюсь. Пока!
"Виставляю штуку якщо доведеш" - таки підстава"))).
Ну а тата, звичайно ніхто не переплюнув))).
Вот Вам два Игря:
Игорь Сухобрус и игорь сухобрус.
Первая половина темы - первый, вторая (фантастическая) - второй.
Делаем выводы.
я пока второго не трогаю.
Що ж стосується того, що писалось про безлад, як будівельний матеріал для прекрасного... Пане Ігоре, ну хто б ще про це казав, як не ви? Назва "Токарівка" Вам особисто більше ні про що не говорить? Як називається стан, в якому вона перебуває?
А що стосується Ваших маршруток... "Пощастило" мені якось їхати однією з них з Києва. Такого хамовитого водія в житті своєму не зустрічала! Коли моїй дитині, якій до речі 5 років і яка терпіти, самі розцмієте, терпіти довго не зможе, захотілося в туалет, я ледве вмовила його, не без крику, зупинитися, бо він, бачте, відставав від графіка. Теперь шкодую, що не записала тоді номер автобуса, але те, що перевізним "М+М" запам\'ятала надовго.
Так що, Ігоре Володимировичу, не пеняйте на других, як Ви це дуже і дуже любите робити, не вподобляйтесь мавпі з відопої байки, а краще уважно придивіться в зеркало!
Зрозумійте одне, кількість виграних Вами судових позовів - не показник того, що ви чесна людина! До чесних людей взагалі не позиваються. Подумайте про на дозвіллі.