ПРОЩЕНА НЕДІЛЯ.
\"Прощайте, то простять і вам\".
Біблія (Лука 6,37)
17 березня в 2013 році відзначається Прощена неділя. Традиційно в цей день прийнято просити прощення у Господа і всіх людей, які оточують людину.
Прощена неділя вважається першим кроком до дотримання Великого посту. Уже в цей день віруючим забороняється вживати в їжу продукти тваринного походження.
Після вічірної служби в храмі відбувається спеціальний обряд прощення, він полягає в тому, що люди просять вибачення один у одного, так як у Великий піст треба вступати з чистою душею.
Прошу і мені вибачити за те, що зумисне, або ненароком образила когось.
- Перегляди
- 7704
- Подобається
- 7
- Не подобається
- 0
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 39
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
Прощення в цей день здебільшого відбувалося у формі такого діалогу:
— Прости мені!
— Бог простить!
— І в другий раз прости!
— Бог простить!
— І в третій раз прости!
— Бог простить!
Що ж, ДОБРІ люди, простіть і мені, що часом не вистачає смиріння.
друзей, родных и близких...
Просить прощения - не грех,
И сотый раз, не лишний!
Если обидела я ВАС,
Пускай чуть-чуть,немного...
Прошу прощенья в сотый раз -
Простите, ради БОГА!
Простите, милые, меня,
За всё меня простите...
И вам желаю всем,
ДРУЗЬЯ, ПРОЩЕННЫМИ ЖИВИТЕ!
..за те, що не навів порядку — на Своїй Богом даній землі.
це тебе не красить не юродствуй.
Житіє Марії Єгипетської (344, Єгипет — † бл. 421, Зайорданська пустеля, Палестина), розповідає:
«Був у монастирі тому звичай, заради якого Бог привів туди Зосиму. У перший тиждень Великого посту за літургією всі причащалися Пречистого Тіла і Крові Господньої і споживали трохи пісної їжі; потім всі збиралися в церкві, і після старанної уклінної молитви старці прощалися один з одним, і кожен із поклоном просив у ігумена благословення на майбутній подвиг подорожуючого.
Після цього відкривалася монастирська брама, і зі співом псалма "Господь – просвіта моя і Спаситель мій, кого убоюся, Господь - захист життя мого, кого устрашуся» іноки виходили в пустелю і переходили річку Йордан. У монастирі залишалися тільки один або двоє старців, не для охорони майна - вкрасти там було нічого, - але щоб не залишити церкву без богослужіння. Кожен брав з собою трохи їжі, скільки міг і хотів згідно своїм тілесним потребам: один небагато хліба, другий - смокви, хто фініки або мочену у воді пшеницю. Деякі з собою нічого не брали, окрім руб\'я на своєму тілі, і харчувалися, коли примушував їх до того голод, травами що зростають в пустелі.
Перейшовши через Йордан, всі розходилися далеко в різні боки і не знали один про одного, як хто постить і трудиться. Якщо хто бачив, що інший йде до нього назустріч, то йшов в інший бік і продовжував своє життя наодинці в постійній молитві, споживаючи в певний час дуже мало їжі. Так ченці проводили весь Великий піст і поверталися в монастир за тиждень до Воскресіння Христового, коли Церква урочисто святкує свято Ваїй. Прийшовши в монастир, ніхто з братії не питав один одного, як він провів час у пустелі і чим займався, маючи свідком одну тільки свою совість. Такий був монастирський статут Йорданського монастиря ».
Так в IV столітті відбувався «чин прощення».
Старці, які цілий рік жили бік обіч, кожний зі своїм складним характером притираючись один до одного і між ними бували всякі непорозуміння, просили взаємного прощення, перед тим як розходилися на подвиг в пустелі. Вони не бачитимуть один одного 40 днів і раптом когось з них розтерзають люті звірі, раптом хтось помре, обпалений сонцем пустелі і це Непрощений не примирений ... Треба йти з очищеним серцем, щоб не було пізно.
А в чому сенс нині цього обряду?
Неприємно і якось дивно, коли після служби деякі ні в чому не винні парафіяни намагаються випросити прощення. Ще й за якимось дивним чином:
«Добра традиція, та дуже незручна для тих, хто свідомо сіє ненависть а смиріння називає ліберастією.
Прощення в цей день здебільшого відбувалося у формі такого діалогу:
— Прости мені!
— Бог простить!
— І в другий раз прости!
— Бог простить!
— І в третій раз прости!
— Бог простить!
Що ж, ДОБРІ люди, простіть і мені, що часом не вистачає смиріння.»
Дивно це якось. Хоч би раз помиритися саме з тим, з ким в серйозній сварці, а не розкланюватися галантерейно ... А вже чути «прости» від людей, з якими рідко навіть перетинаєшся в житті, не те, щоб сваришся - взагалі верх непорозуміння, якщо не сказати...
Потрібно творити цей чин щовечора перед сном, бо ми ж не розходимося на Чотиридесятницю в «пустелю», а завтра знову зустрічаємося. А попросивши прощення докласти зусиль виправити зроблене або сказане неправильно і більше так не чинити.
А то виходить занадто фарисейське.
моє питання - папа Франциск їздить на метро, а Кирило Гундяй і той же Філарет мають заводи, машиши, параходи. Хто з ним лицемір і фарисей гордий?
Добре, запитаю ближче - місцевий піп Григорій на пару з сином Юрком мають гешефт поза храмом(торгують горілкою і тютюном), в той час коли ви жодного гешефту не маєте. Хто з вас ближче до Бога?
18 березня 2013, 12:45Все правильно, тільки чому це потрібно робити лише один день за рік?
18 березня 2013, 12:45
Я уверен в том, что о. Владимир мудрый священник, потому ответа на именно этот ваш пост от него можете не ждать.
1. Я не писав про сайт.
2. Людина з якою Ви ведете діалог вже є вам відомою.
3. Якщо Ви, відчуваєте, що когось образили і маєте потребу вибачитись. Прекрасно.
Людина вбиває людину, аби заволодіти його майном. Підкуплений убивцею "справедливий" суд виправдовує вбивцю.
А тепер, дорогі християни" поясніть мені, як діяти в цій ситуації убитим горем і Божою несправедливістю матері і рідним вбито?
1. За християнською логікою всепрощення йти до вбивці і просити вибачення!
2. Очікувати на суд Божий небесний в надії, що вбивця колись отримає по заслузі!
...А тим часом, окрилений безкарністю вбивці, з"являється ще один вбивця!
Бо в той час, коли зло мало бути покараним, ти побитій лівій щоці підставив праву...
Бо я не внук Дажбожий, рівний самому Богові, а раб християнського бога...
Мислити категоріями вічності важко).
Дурні голови за «Правду»,
За віру христову,
Упивались і чужої і своєї крови!
Тарас Шевченко
Воістину по ділах їх пізнаєте їх.
Проте які, не здатні було позбутися, просто охристиянизували... Чи не так?
Моя ти любо! мій ти друже!
Не ймуть нам віри без хреста,
Не ймуть нам віри без попа.
Раби, невольники недужі!
Заснули, мов свиня в калюжі,
В своїй неволі! Мій ти друже,
Моя ти любо! Не хрестись,
І не кленись, і не молись
Нікому в світі! Збрешуть люде,
І візантійський Саваоф
Одурить! Не одурить Бог,
Карать і миловать не буде:
Ми не раби Його — ми люде!
Моя ти любо! усміхнись
І вольную святую душу
І руку вольную, мій друже,
Подай мені. То перейти
І Він поможе нам калюжу,
Поможе й лихо донести
І поховать лихе дебеле
В хатині тихій і веселій.
1860 г.
------------------------------
Світе ясний! Світе тихий!
Світе ясний! Світе тихий!
Світе вольний, несповитий!
За що ж тебе, світе-брате,
В своїй добрій, теплій хаті
Оковано, омурано (Премудрого одурено),
Багряницями закрито
І розп\'ятієм добито?
Не добито! Стрепенися!
Та над нами просвітися,
Просвітися!.. Будем, брате,
З багряниць онучі драти,
Люльки з кадил закуряти,
Явленними піч топити,
А кропилом будем, брате,
Нову хату вимітати!
1860 г.
"Світе ясний! Світе тихий!" це пісноспів з Вечірньої. Світе тихий - це Ісус Христос.
Поважайте світогляд і почуття іншиш, якщо ви антихристияне це ваше право. Коли ваше рунвіровське свято то не хто вас не ображає і не пише всіляки дурниці.
Вести діолог Ви не хочете а Ваші монологі не цікаві.
ДЯКУЮ.
Тему закрито за нерозуміння суті та нестриманість деяких учасників.
Простіть і мені :)