допомога безпритульним.
Соціальна допомога бездомним.чи діє вона?
До бомжів можна відноситися по-різному, але у будь-якому випадку вони є. Хочемо ми цього чи ні, але бачимо їх щодня. Бомжі на вулиці, бомжі на зупинках, та скрізь, де лише можна. Але, не дивлячись на це, знаємо про них не так вже і багато. Хто вони, навіщо і чому такими стали?
Так, наш герой Віталій Антоненко, не за своєю волею став безхатченком. Він жив та навчався в Каневі як і більшість мешканців Канева,але одного разу в сумні 90-ті вчинивши в житті помилку, опинився за гратами.Після звільнення,повернувшись до своєї оселі,пабачив що її незаконно заселили невідомі.Звернувшись до Канівського суду відстояв своє право на житло та заселився знову. Через деякий час змушений був виїхати до Москви на заробітки де вчинивши крадіжку знову потрапив за грати. Саме в цей час нечисті на руку посадові особи скориставшись даною ситуацією,позбавили Антоненка права на користування житлом.
Постає питання: чи мали право на той час чиновники позбавляти житла?
Відповідь однозначна-НІ,але всеж таки створили бомжа.
Хтось може філософськи відмітити, що у котрий раз підтверджується народна мудрість: «Від суми та від в\'язниці не зарікайся». Ось тільки що одного разу оступившись, зробивши помилку, людина практично вже не може повернутися до нормального життя. Бо виявшись без житла, паспорта та прописки, поставлені на грань виживання люди, по суті, поза законом. Їм нікуди звернутися за допомогою, їх не беруть на постійну роботу, вони позбавлені конституційних гарантій, від права отримувати медичне обслуговування до права участі в політичних перегонах,тощо.
Віднедавна,а саме в 2011 році Віталій не маючи місця проживання,позбавлений їжі та нормальних побутових умов, поставлений в такі умови,знову опинився за гратами. Та в серпні 2012року звільнився та повернувся до рідного міста,але знову оставлений сам на сам зі своєю тяжкою долею. Звернувшись до нашої організації за допомогою ми розпочали здійснювати практичну допомогу, у вигляді продуктів харчування,одягу та деяких гігієнічних засобів. Перш за все ми звернулись до міськвиконкому для надання житлової площі,але за бюрократичним підходом вже майже з серпня місяця Віталій мешкає просто неба. Нема житла і прописки ,нема і паспорту:немає паспорту нема і працевлаштування.
Саме тому особисто допомагаючи таким громадянам СПГО «Світле Відродження» звертається до всіх мешканців Канева та Канівського району з проханням повідомити свою особисту думку-чи потрібен в каневі центр соціальної адаптації для бездомних,осіб звільнених з місць позбавлення волі,алко та наркозалежних,де кожен нуждений зможе в будь який час отримати нічліг,безкоштовну їжу, психологічну та медічну допомогу,отримати реєстрацію та всі документи для подальшого працевлаштування.
- Перегляди
- 5605
- Подобається
- 0
- Не подобається
- 0
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 6
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
Соціальною адаптацією бездомних та осіб, звільнених з місць позбавлення волі (про інших не знаю) повинно займатися управління соціального захисту населення, в даному випадку м. Канева в тісному зв’язку з відділенням МРВВС України в Черкаській області. Робота має вестися створеним у соцзахисті підрозділом –орієнтовно з початку 2006 року у відповідності з наказом Мінсоцполітики кінця 2005 року.
Створення муніципального будинку для безхатченків приймається рішенням сесії місцевої Ради виходячи з статистики про безхатченків, для чого з місцевого бюджету виділяються відповідні кошти, передаються на баланс соцзахисту матеріальні та трудові ресурси.
Притулок для безхатченків тимчасовий – поки вони не отримають відповідні документи, працевлаштуються та не знайдуть собі житло, як правило з допомогою відповідальних працівників даного закладу до 3-х місяців.
Право на власне втрачене житло відстоюється в суді з залученням свідків, працівників соцзахисту(передбачається обов’язково юрист), наймом власного адвоката.
Може я помиляюсь, але в Каневі створення такого муніципального закладу економічно не доцільно – легше цю людину передати в Черкаси за його згодою. Якщо його погодження не буде, то можливе створення тимчасової окремої від інших кімнати при міському центрі соціальної реабілітації, знову ж таки з прийняттям рішення на міській сесії.
Можливе створення такого будинку на громадських засадах, в тому числі і церковною організацією, де його регістрація проводиться у відповідності з чинним законодавством. Паспорт, статут і положення даного закладу можуть бути функціонально розширені за рахунок створення в ньому відповідних реабілітаційних груп, наприклад, тих же наркоманів чи хронічних алкоголіків, відповідної реабілітаційної роботи та умов їх проживання, роботи в підсобному господарстві, тощо. Але за основу паспорта, статуту та положення мають служити типові документи, розроблені в Мінсоцполітики (мають бути і в головному управлінні соцзахисту області – департамент стаціонарних установ). Дуже добре дана робота налагоджена в реабілітаційних центрах при церквах євангелістів. Познайомитися з їх роботою можна в Києві, Кривому Розі, Черкасах (адреса можна взнати в Черкасах по вул. Благовісній,15 - там їх храм). Там проживають, працюють, лікуються від алкоголю та наркоти не тільки бомжі та бувші зеки, а й люди залежні від всякої зарази. Заодно вони вчаться жити по божих законах.
Знаю, як інколи в деяких організаціях буває, зокрема в одній канівській харизматичній церкві, робота вище наведених центрів контролюється відповідними державними органами та ревізійною групою цих церкв.