День МОСКОВСЬКОГО студенства..
Читаю стрічку - тішуся. Ми унікальні. Унікальні холопи.
От тут ніби у ФБ сидять освічені люди, які знають якого кольору книжка із андроїдами \"на ти\". І усе це товариство радо з самого ранку тішиться: \"Ай розумничка була російська імператриця! Ой дякуємо тобі, матуся, Єлизавета Петрівно! Кормилиця, дякуємо, що у 1755 році згадала про люд темний і вирішила, що треба вчитися... Дякуємо, царице, що відкрила нам храм знань - Московський університет!\" ...
Що? Ніхто такого не казав? А чого ж Ви, фейсбучне українське товариство, усі хором \"ура, Тетянин день - день студента!\" Для студентів Московського Університету - так. Його день народження сьогодні. А Ви там вчились?
А чого ми не дякуємо за день студента Роберу де Сорбону? Він випередив Єлизавету Петрівну ще у 1253 році. О, шановні фейсбучане, а давайте будемо святкувати не Тетянин день, а Карлів! 26 січня! Адже 26 січня 1346 року за ініціативою Карла IV, Імператора Священної Римської Імперії, було створено Празький університет.
А взагалі студенству буде комфортніше гуляти коли тепло. Тоді давайте день Казиміра відзначимо - 12 травня. Адже цього дня 1364 року Казимір III видав грамоту про заснування Краківського університету.
Або ні... давайте день студента зробимо спираючись на відкриття найстарішого університету Європи - Болонського. тим більше що й систему у нас болонська зараз діє... Болонья 1088 рік! На місці Московського університету в той час ведмеді гриби збирали...
Хоча куди нам до Болонії, ми ж не європейці. Були хоча б українцями, пригадали б могилянський колегіум чи Острозьку Академію, князеві було б приємно - нащадки шанують...
Але ця казка не про нас, ми ж, царице наша Єлизавето Петрівна, холопи твої вірні, будемо радіти Тетяниному дню і народженню Московського Університету.
Костянтин Василь Острозький у 1577 заснував Острозький університет (вищу школу). Єлизавета Московський народила у 1755. 1577 - Україна. 1755 - Росія. Гра цифр і не тільки.
- Перегляди
- 4682
- Подобається
- 6
- Не подобається
- 5
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 13
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
З днем студента!
Странно, что Новый год пока не трогают и Рождество. Хотя Олекса вроде пытался.
вибачайте, а також зауважу, що за визначенням Інституту української мови НАН України (до речі, эдиним законодавцем в українському правописі) якщо маємо два варіанта написання - україноподібний або російсько-, то обирається перший. Саме тому не "гордитися", а "пишатися, не "міроприємства", а "заходи", і, звісно, не "на протязі", а "протягом". Невідомого походження інтернет-сайт, вибачте, але поважній науковій установі не указ. Маю надію, що Ви не вельми засмутилися...
Ух! Даже на "державну" пришлось перейти.
Частіше іменник протяг уживається на означення часових понять [...] у часовому значенні може вживатися і в іншому (не місцевому) відмінку, з різними прийменниками.
Синтаксично інакше побудований вираз протягом двох (трьох) тижнів. На сучасному етапі розвитку нашої мови слово протягом виступає у прийменниковому значенні, вимагаючи після себе іменника або словосполучення (числівника, прикметника тощо з іменником, який означає час) у родовому відмінку. [...] Отже, в сучасній мові цілком правильними є обидві конструкції. Думка про неправомірність конструкції на протязі не має під собою серйозних підстав.
Справді, як тут зазначено, форми іменника протяг «відстань, продовження» вживаються з різними прийменниками у значенні часу з XIX ст.: в протязі, на протязі. Огієнко, який пам’ятав ще початок вживання прийменникової форми, у своєму сематичному словнику зазначає, що протягом — новотвір, «часто вживають його без потреби: працював протягом двох років; правильно: працював два роки. Вираз „зробив це протягом двох днів“ не український, повстав чи не підо впливом нім. im Laufe. по-українськи дуже добре буде „зробіть це за два дні“. Українська мова знає слово „протягом“, але тільки в значенні протяжно, спроквола.» Далі йде посилання на Грінченка, який не знає іншого значення, як «Оцю пісню протягом співають» (протяжно). Отже, досліджувати подільші глибини, ніж кінець XIX — початок XX ст. вже не потрібно. Ну, а на протязі наступного століття до нашого часу обидві конструкції (і іменникова, і прийменникова) вживаються взаємозамінно. І жодних підстав розрізняти їх семантично немає.
Стосовно спору про вірність написання слів чи словосполучень - приємно бути свідком цивілізованого доказування, з конкретними аргументами, а не "осьо", "ондого" чи образами.