А вам вдалося внести своє прізвище у реєестраційні списки виборців?
Хочете голосувати і вас нема в списках?) Наберіться терпіння...
Нарешті вирішила виконати свій громадянський обов’язок і проголосувати на виборах. Прочитала у «Дніпровій Зірці», що у разі відсутності запрошення на вибори треба підійти до своєї виборчої дільниці з паспортом. Моя виборча дільниця знаходиться в приміщенні спортивного клубу «Івазар». Була там в понеділок. Приємна жіночка у виборчій дільниці не зацікавилась моїм паспортом і пояснила, що у неї списки-чорновики. А оригінали знаходяться у центрі реєстрації виборців, що знаходиться по вулиці 206-ї дивізії, біля магазину «Добробут». З одного боку, в мене маленька дитина, яку нема з ким лишити. Тобто бродити по інстанціям нема ні часу, ні особливого бажання. Але ж хочеться таки проголосувати і вже навіть самій цікаво, що буде далі. Сьогодні, тобто в середу, беру паспорт, дитину і вирушаю в центр реєстрації виборців.
Аж ось і центр реєстрації. Охайна кімната з нещодавнім ремонтом, двоє людей, що знаходяться тут для того щоб розставити всіх бажаючих проголосувати по своїх виборчих дільницях. Я так думала, коли зайшла туди:). Зайшли. Вітаємось. Молода пані не звертає уваги на наші вітання. Саме говорить по телефону. Як тільки вона завершує свою важливу розмову, пояснюю, що я тут для того щоб внести своє прізвище в списки виборців. На що отримую цікаву відповідь: «У нас взагалі обід, чого ви прийшли?». Зауважую, що про обід треба якось вказувати на дверях, або зачиняти ці двері… Трохи розгубилась. Всі ми люди, я ні в якому разі не зазіхаю на чийсь вільний від роботи час. В принципі, стандартне «Вибачте. У нас обід. Приходьте після обіду» мене б цілком влаштувало. Оскільки нічого подібного я не почула, кладу на стіл паспорт і пропоную внести таки мене в список і обідати потім. «А що вас не турбує, що у нас обід?» - питає пані. Я відповідаю, що мене це не повинно турбувати, тому що у кожного є свої турботи. На що пані починає істерично волати, що їй не потрібен мій паспорт і в неї обід… Забираю паспорт, дитину і йду геть. Не знаю як у вас, але у мене немає бажання вступати в дискусії з голодними і такими «тяжко працюючими» людьми. Склалось враження, що за три робочі години ця пані внесла в списки не одну тисячу людей, розгрузила півсотні вагонів і тому внести ще одне прізвище в список для неї неймовірно важко. А може треба було по-іншому почати? Низько вклонитися, а то й впасти на коліна ще з порогу і благати, благати, благати – внесіть моє прізвище в списки, будь-ласка. Виконайте свою роботу, за яку вам, певно, непогано платять!!!! Адже мені дуже треба проголосувати! Бо я дійсно вірю, що мій голос точно змінить життя на краще... А ви вірите, люди?
Це не є проблема. Людині, яка чогось прагне неприємні клерки на місцях ніяк не завадять. Але, чому не можна зробити шлях до свого законодавчого права більш простішим. Не розумію…
- Перегляди
- 7878
- Подобається
- 3
- Не подобається
- 0
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 53
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
Анахронизм эпохи победившего пролетариата. Пролетариата, победившего здравый смысл.
Рекомендую в следующий раз не церемонится, дабы неповадно было.
Вот был уменя случай, правда, не с работником офиса. Однажды бросала мусор в контйнер. Ка раз подъехал мусоровоз и вонючий мужик начал орать, что я бросила в бак небольшую коробочку, а не положила ее рядом с коробами, которых уже кто-то навалил целую гору. Он не просто негодовал, а кричал и обзывался. Тогда я со спокойной улыбкой выдала ему ответный текст, где указала на его ущербность и ничтожность, которую он и сам осознает, потому и бесится. Приправила несколькими органично вплетенными матерными словцами. Получилось чето, точно и лаконично. Развернулась и пошла медленно и грациозно.
Мужик совсем рассверепел. Орал вслед черную нецензурщину, но я не обиделась, а пребывала в прекрасном настроении, поскольку попала в точку и достала его куда больше.
Хамству нельзя попускать. И если не доходит, платить той же монетой со сокойной совестью.
Если бы автор сказала: "Извините, я не знала, что у Вас обед. Но если я уж здесь, да еще с ребенком, то не могли бы Вы..." - уверен, этой статьи мы бы не читали. И вопрос был бы решен за пару минут. И с улыбкой.
А если человеку сказать, что тебя не волнует, что там у него - обед или похороны, то тем самым идешь на обострение конфликта. И получаешь то, что обычно должен получить в таком случае - испорченное настроение, нежелание возвращаться в эту контору, и острое желание справедливости.... Правда, Смерека?)
Конретно в этой ситуации можно было бы пристыдить обнаглевшую работницу, осведомишись о причинах неучтивости и указав на беспочвенность и недопустимость подобного поведения. А потакать и извеняться нечего. Лучше присекать.
Тут обычное желание показать свое "Я", именно с большой буквы.
С другой - любое действие должно быть нацелено на результат.
А не на выпендреж, как в нашем случае.
Работница должна понимать, что что человек пришел не к ней домой просить об одолжении, что она на своем месте функционирует, а не царствует. И если таких обнаглевших ставить хотябы иногда на место, охота хамить потихоньку отпадет.
Иногда полезно поставить себя на другое место.
А если не на чем печатать, или не умеет, или бумага с тонером кончились, или нужный кабель не подвезли?
Если брать глобально - человек описывает, как она хотела, чтобы ее "Я" было выше "Я" того работника. Ну не получилось....
Но иногда нет ничего зазорного в том, чтобы "дать здачи".
С мужской - добиться результата.)
Желаю вам помириться в следующее посещение...)
Я вже трішки продалась...Каюсь,каюсь...Але відмовитись від 400 гривень за те,що на балконі повішу плакат держиморди не змогла...
...Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.
Регіонали, які за 2,5 роки політики розбою і брехні втратили половину виборців, крутять чисте гониво по зомбоящику, нагадуючи печерних людей, які теж вірили, що картинка успішного полювання означає гарантію вбитого мамонта. Насправді всі розуміють, що король Межигір\'я – голий, а Партія регіонів так і не змогла стати партією. Вона була і залишається бригадою. Тим не менше, цей політичний інвалід суне у Верховну Раду, опираючись на милиці брехні та підкупу, підпертий силою державної каральної системи.
Опозиція сумарно перемагає за партійними списками "Батьківщини" і "Удару", але вже традиційно не може домовитися про єдиних кандидатів на мажоритарних округах навіть перед тупою очевидністю згубності цих танців на граблях для загального результату.
Найпаскудніше, що вся ця катавасія стосується не героїв з олов\'яними очима, які невтомно щось торочать на безкінечних політшоу. Насправді, результат кампанії визначить вибір між життєво важливими для мільйонів простих людей речами.
Це буде вибір економічної моделі між продовженням політики олігархічно-гангстерського привласнення національних багатств і вільною конкурентною економікою зі справедливим розподілом бюджету.
Це буде політичний вибір між нинішнім ретрототалітарним режимом "напівтюрми – напівдурдому" і відновленням європейських стандартів демократії в країні.
Це буде вибір зовнішньополітичного шляху між поверненням в колоніальне ярмо і європейською перспективою вільної нації.
Фактично, це – вибір долі. І результат цих виборів – як і в 2004-му, і в 2007-му роках – залежить не від політиків, а від усвідомлення виборцями простих істин, що старанно приховуються від них яснозорою брехнею провладних трубадурів:
1. Вибір між опозицією і владою – це не вибір між партіями "Батьківщина", "Свобода", "Удар" з одного боку і Партією регіонів з іншого. Це – вибір між недосконалою демократією і доконаною мафією. Демократію можна і треба критикувати. Її можна навіть відправляти у відставку. Мафію можна тільки перемагати. І це – єдина мета цих виборів, яку справді можна досягнути.
2. Голосування за ПР та її сателітів з КПУ означає дозвіл на продовження розбою в країні, мародерства державного бюджету і здачі національних інтересів. Тільки байдужості та покірності обдурених та підкуплених виборців не вистачає для успіху будівельників рабовласницького Архіпелагу Межигір\'я в Україні.
3. Тільки твій голос за партію "Батьківщина" страшить правлячу мафію Януковича. Об\'єднана опозиція – її головний ворог, кількість голосів за неї – фактичний реєстр бійців, готових активно боротися за свою волю та гідність і зараз, і на наступних президентських виборах.
4. Без перемоги на мажоритарних округах перемога опозиції – неможлива. Голосуй за такого мажоритарного опозиційного кандидата, який не побоїться підтримати імпічмент В.Януковича.
Будь-які інші обіцянки щось побудувати, пофарбувати або поремонтувати в окрузі – лише обіцянка врегулювати тиск смоли в киплячих казанах пекла, яке влаштували регіонали в Україні.
5. На жаль, це правда, що майже все в українській політиці вирішують великі гроші. Сьогодні вони всі об\'єдналися навколо Межигірської мафії, щоб і далі не платити податки до українського бюджету, щоб і далі грабувати всі ресурси країни.
Але правда і те, що в день виборів все залежить від голосів простих людей. Всі їх гроші – ніщо проти волі мільйонів українців.
Тільки той, хто проголосує 28 жовтня проти мафії, за опозицію – той має право сподіватися на краще життя.
Без твого голосу зміни в нашій країні не почнуться!
18.10.2012 р.
Менська ВК N91
http://blogs.pravda.com.ua/authors/lucenko/507fb082c68ef/
Кричав на площі ідіот:
Свободу дайте — божеволіти,
Хай божеволіє народ.
І так подумалося потім:
Невже свободу — ідіотам?
Я, наприклад, працюю, дружина працює, але можливості поїхати, для приміру, в Карпати на лижах покататися в мене немає. Не справедливо?
та ліс не сердився. Лише
сварилися сороки звисока,
іще немало вас, іще
нажалять сосни і натре
пошерхле сонце бородою,
і хвиля вив\'ялить водою,
мовляв,— живи! Просить не треба.
А що мені просить? Хіба
аби мене не помічали,
не проводжали, не стрічали,
Я жив отут. Серед комах.
І спину вилежав на хмизі.
Прийшов без пропусків, без візій,
захочу — то й піду отак.
Усе, здавалося б, тобі —
і сам на сам — рости по горло,
блукай дзвінкими коридорами,
живи і їж, дивись і пий.
Здасться, все отут. Усе.
Куди не глянь. Усе. І слова
ти не знайдеш собі нового,
щоб довершити це поселення.___:-)))