Прийшов час змінювати владу.!
ПРИЙШОВ ЧАС ЗМІНЮВАТИ ВЛАДУ!
Сьогодні йшов додому по вулиці Шевченка. ЖАХ просто ЖАХ!
Виходив на вечірню пробіжку до 6 школи, прийшов час повернутися додому. Наткнувся на безпритульних собак які гналися за мною до самого будинку. і безпритульні собаки це лишень верхівка айсбергу.
Друга проблема нашого міста це освітлення вулиць. Неможливо йти по вулицям які взагалі не освітлюються. Напевно наш міський голова думає шо не треба цим людям ходити в пізню годину по вулиці. Нехай вдома сидять.
Третя проблема всім відома. Це дороги. Поки дійшов до дому разів з 5 спіткнувся.
а от четверта проблема це маловідома. Про неї ще не писалося. Це безліч наркоманів на вулицях нашого міста. Особливо багато наркоманів біля недобудованого будинку по вулиці Шевченка.
Звертаюся до нашого міського голови!
Шановний пане Ніколенко чим ви займаєтеся у своїй міській раді?За що ви отримуєте гроші?
Я вважаю що міського голову доведеться переобирати оскільки він не спраляється зі своми обов\"язками!
Хто зі мною згоден?
Дякую за увагу!
- Перегляди
- 10461
- Подобається
- 4
- Не подобається
- 0
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 161
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
SKI
15 серпня 2012, 18:38 в темі „прийшов час змінювати владу”:
„Потому что паскудная хохляцкая сущность - моя хата скраю, а кило гречки сейчас лучше чем светлое будущее. Светлого будущего может и не быть, а гречка - вот она...”
aspid 13 серпня 2012, 12:35
тема „вибори, вибори,депутати...
„САМОПОЖЕРТВОВАНИЕ: Недостаток уважения, внимания к самому себе, своим интересам, самоотречение.....”
- в тому то й справа, що на недостачу уваги до самого себе і своїх інтересів українці страждати не схильні. А щоб досягти якихось змін в державі, потрібно іноді відмовитися від порції гречки. Іноді поставити державні інтереси вище особистих. Певно, тим, хто продається за гречку не вистачає розуміння, що особистий добробут не відбудеться, якщо не піднімуть голову від власного корита, а політикам не вистачає державного мислення, бо думають лиш як відірватий ласий шмат і затягти в свою нору.
Повертаючись до Олекси Гірника: ця людина зробила крайній відчайдушний крок, але прявила ті риси, недостача яких в нашому народі душить і нищить Україну. Якби „хохли” (не говорю про всіх українців, говорю про національних жлобів) мали бодай невеличку частку духовності, то все було б інакше.
..Світ і природа, що були джерелом усього живого, всієї краси, всієї радости, в очах християнина — се минущі тіні, ілюзії, чортяча мана, джерело зла, гріха та чортячої спокуси. Більшого, повнішого противенства годі собі уявити. Не диво, що вже найдавніші „паґанські” письменники, які мали нагоду стикатися з християнами, були поражені тим противенством і вважали їх або зовсім безумними, як Лукіян, або бездонно-забобонними, як Таціт, або заклятими ворогами всієї людської суспільности"....
...988 рік. Грецька віра в Києві проголошена вірою пануючою, правдивою, православною. Рідна віра України (Руси) в Києві проголошена вірою забороненою, нечистивою, паµанською: "паґанською вірою (від латинського слова раgus — село, раganus — сільський)"...
...Греки у Києві проголошені духовними провідниками України (Руси). Цар Володимир дав грекам право судити і карати душу українця (русича). Греки прибувають до Києва — до града підлеглого судочинству (юрисдикції) константинопольського патріярха. І вони поводяться у Києві як необмежені господарі. Вони голосять, що їм сама "Богородиця веліла жити у Києві". На вулицях Києва чути грецьку мову. Монахи заходять в доми — продають воду йорданську, камінці з гори Афон, хрестики, ікони. І киянин купує, щоб не попасти на список людей "нечистивого язичества", тобто — народної віри...
Український народ "плакав за своїм Богом". Плакав тому, що любив свого Бога. Він (Український народ) плакав за своєю Духовною Незалежністю. Він плакав за правом мати своє розуміння світу, Бога. Він плакав за правом мати свій своєрідний шлях життя. Він плакав, що його святощі на його землі зневажаються. І карається той, хто хоче рідне боронити. Він плакав з горя, з сорому. Плакав, передчуваючи прихід неволі. Народ "плакав за своїм Богом" рідним тому, що був народом шляхетної національної гордости і відданости рідним законам життя. І в цьому й затаєна була сила його первісного священного патріотизму, спадкової національної свідомости, зріднюючої єдности!
Немає значення "який Бог" (хліборобський, мисливський, скотарський (синайський), ніжний чи суворий, окутий золотом чи одягнений у скромне полотняне вбрання, чи, як ікона, на дошці намальований. Головне те, що Він був рідним Богом. У рідному Богові народ уосібнює духовну незалежність свого "Я". Уосібнює свою вдачу, своє розуміння світу і Бога.
Бог Перун пливе по Дніпрі. Кияни за ним "плакахуся". А цар Володимир рече, щоб Бога Перуна "відривали від берега"... Коли Бог Перун пройшов "сквозі Пороги", чорна хмара облягла степи, ударив грім, заіскрилася блискавиця і піднявся вітер. І Бог Перун вийшов "на рінь, я же і до сего дні словет Перуня рінь". І заплакані люди з облегшенням на душі зітхнули: не пішов Бог Перун в Чорне море. Зневажений, заплямлений Він лишився на землі своїх дітей. І в душі народу затаїлася іскра віри, що з рідних святощів відродиться воля — почне випогоднюватися небо Української Духовної Волі.
И еще разобщенность украинцев. И не зря власть то и дело подбрасыват темы для новых раздоров.
Вон есть с одной стороны Лаки, с другой - Олекса. Каджый со своими идеалами, но общим есть желание благополучия, порядка и законности в стране. Именно от этого нужно отталкиваться. Принцыпи и гражданская позиция могут быть разными, но во главу угла надо савить именно основные задачи, идеология хороша до тех пор, пока она не мешает принимать здравые решения.
Иногда компромис может быть тактическим ходом, чтобы потом взять реванш и получить свое сторицей. Идеалистам для этого часто не хватает ума. А люди практичного склада чаще более практичные, приземленные и сволочные. Если с умом, то и при деньгах. И нафииг им эта демократия?