Браво, Сергію, так йому, дідьку лисому, і треба!
Почнемо з того, що таких як Бузина на ефір взагалі не слід запрошувати, навіть близько до нього не підпускати - так само як маніяків, гвалтівників, вбивць, педофілів та інших збоченців.
Достатньо про них знати, що є такі неадекватні і все. А якщо й згадувати про них, то в якості нагадування про небезпеку подібних суб\'єктів для суспільства.
Чому нормальні українці мають слухати їхню хворобливу маячню? Уявіть собі в студії виродка, який детально, відповідаючи на запитання ведучого, розповідає, як він гвалтував, катував, вбивав свою жертву; як натягував на неї зашморг, як підвішував її, як душив, як розпинав, як гасив об тіло жертви недопалки чи прикладав гарячу праску до живота чи спини.
І так кожного разу. З передачі в передачу. Не один, а двадцять, тридцять... сто один раз про теж саме. Моторошна картина, чи не так?
Запитаєте, до чого це я?
А до того, що висловлювання подібних персонажей як бузина є тим самим садизмом над українською національною пам\'яттю, історією, культурою, звичаями, традиціями.
Знущання над нашими ціностями доставляє таким бузувірам неприхований кайф. Вони як ті маніяки, катуючи нашу українську душу, відчувають параксизмальні спалахи ні з чим не зрівняного задоволення.
То хіба може бути місце таким мерзотникам на наших українських телеекранах? Ми ж не які-небудь мазохисти, правда? Як же нам можуть подобатися тортури, що чиняться над нами, над нашою українською свідомістю, над нашим національним \"Я\"?
Одначе росіянину Євгену Кисельову на це наплювати. Йому навпаки подобається зіштовхувати українофобів і патріотів України, нацьковувати одних на других і дивитися на те, як українці вимушені захищатися, рвати своє серце, відстоюючи національну ідею від антиукраїнських закидів інозмених і доморощених янучарів. Такі конфлікти лише гріють росіянину душу, тішать його як журналіста. Він пишається собою.
Тому бійка між російськомовним патріотом України, художником Сергієм Поярковим та патологічним україноненависником, псевдописьменником олесем бузиною, яка сталася на минулій \"Великій політиці\", виглядає цілком логічною для сценарію передачі та атмосфери, що зазвичай панує в студії, позаяк її навмсино й старанно створюють такою конфліктогенною.
Тобто подив викликає не виникла штовханина, а те, чому в інших передачах до неї ще не доходило. В даному випадку почалося з обміну думками з приводу творчості Тараса Шевченка. Поступово, слово за слово, суперечка переросла в сутичку.
Але немає худа без добра. Зрозуміло, що вишукувати плюси в цій ситуації важко, але тим не менш вони, на мій погляд, є.
Один з них в тім, що запеклому українофобу, який першим і розпочав бійку, пику натовк не радикальний націоналіст, не якийсь фанат, а поміркований російськомовний громадянин Поярков - представник дуже мирної творчої професії; успішний художник, який відноситься до культурних вершків суспільства, знана людина з мистецького бомонду, котра не проти час від часу потусуватися на модних світських вечірках.
Отже подія набуде свого резонансу, стане предметом обговорення навіть в аполітичніому , часто-густо космопоілітичному середовищі. Це справить на таку публіку куди більший ефект, ніж якби це була бійка між бузиною і кимсь, скажімо, зі \"Свободи\".
І в тих тусовках будуть знати, що їхній колега Поярков на очах всієї країни в прямому телеефірі дав по пиці своєму опоненту в кінцевому рахунку за Україну, за Шевченка! Адже обидва \"бійці\" були чудово в курсі своїх якщо не політичних, то світоглядних позицій, а значить без ідеологічних аспектів тут явно не обійшлося. Якби бузина не був бузиною, а Поярков Поярковим, то мабуть і бесіда склалася зовсім по-іншому й без копняків.
Одначе в результаті інцидент виявився не менш знаковим, ніж марші та мітинги \"Свободи\" або інших націонал-патріотичних сил на вшанування пам\'ятних для української історії дат чи проведення політичних протестних акцій щодо поточних подій! І в цьому - теж позитив та неабиякий повчальний аспект.
Браво, Поярков! А ще, це стало наочним доказом всім, що російськомовний в побуті українець - зовсім не значить противник України і прихильник Росії та всього російського. Це чергова замітка як \"нашим\" - табачникам, колесніченкам, корніловим, богословським, оленамбондаренкам, болдирєвмсотоварищі, так і \"їхнім\" - затуліним, жиріновським, марковим, рогозіним, мітрофановим, гризловим та іншим \"русо-фашисто\".
А ще я згадую з яким натхненням, як влучно і слушно Поярков на одній з \"великих політик\" захищав від паплюження провідника ОУН Степана Бандеру та гетьмана Івана Мазепу.
Вони як були для українців героями, так і залишаться, на відміну від вас, бандитів! - гаряче доводив Сергій Поярков російською мовою своїм біло-блакитним, проросійським опонентам.
Я цитую не дослівно, але суть передаю правильно, дуже близько до тексту.
Вашій банді, мовиви він, ніколи і нізащо не позбавити звання героїв справжніх лицарів духу й борців за незалежність країни!
А ви як були бандою, так нею в народній пам\'яті і залишитесь! - резюмував щирий патріот України Сергій Поярков
- Перегляди
- 8407
- Подобається
- 8
- Не подобається
- 0
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 34
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
Ось гарна картинка з недолугим написом. Але Гриша підписав би її так: "російськомовний патріот України Поярков вчить любити Батьківщину паршиву вівцю - хохлозасранця бузину!"
Поярков Сергій:
"Я думаю, самое главное сегодня – запретить двойные стандарты. Когда вот член моей фракции бьет морду – он молодец, а когда член другой фракции – он гад. Вот это нужно запретить. Должны быть стандарты ко всем одинаковые" ?
http://politika.inter.ua/uk/quotes?author=589
Тебе же нравятся интересующиеся люди?)))
Бачу, бузина тобі симпатичний. Скажи, чим тобі так довподоби були його філософські роздуми про украінців? Не інакше, впізнала свій внутрішній світ?
"Сам Олесь Бузина -- это никто и нигде. Но такой клоун является показателем в нашем еще не сформированном и неокрепшем обществе. Такое бравирующее украинофобством чмо не имело права всплывать в ТВ и печати. Врядли бы в США или Франции выпустили на публику уверенного исламиста, срущего на их гениев и отцов отечества. Однако в Украине всем похуй же. И у Бузины определенно будет своя целевая аудитория, которая представлена маргинальной прослойкой и тусуется на его авторском сайте buzina.org . Если говорить о самом феномене Бузины -- то это выкормыш рода присосавшегося к царскому корыту, привыкшие прислуживать и посасывать за хорошую жизнь. Олесь Бузина -- это столичный бездарь, имевший ресурсы в 90-е, который не представлял себе другой жизни кроме как жизни в известности и легкости. Его убеждения и книги -- это только суммарное количество комплексов и страхов, которые он специально утрировал и приумножил для создания и раскрутки образа скандалиста. Однако этот образ в Украине, к сожалению, таки приносит ему какую-то копейку." (Олесь Бузина: Пиздатель, Лысый, Гандон и Девственник)
І ще – не буває тільки білого або тільки чорного (і в їх думках також), думаю тут ти не зможеш мені заперечити)))
"ОБРАЩЕНИЕ К ОЛЕСЮ БУЗИНЕ.
Пан Олесь, я слышал о тебе давно, немного видел, однако с недавних пор у меня появилось дикое желание, пульсирующее в груди и преобладающее надо мной. Это жаркая интенция полна уверенности и лишена юмора или абстракций. Все очень буквально. Я ХОЧУ ТЕБЕ ДАТЬ ПИ.ДЫ. Давай, старик, в лучших традициях прямого эфира в Украине, твоя лысая рожа и мой белый туфель Lacoste. Давай, гандон, я отделаю тебя как следует на СТБ или у Шустера, если появишься. Я с удовольствием наваляю тебе на глазах у страны, твоей мамы и твоего парня. Нет, мне с тобой делить нечего и мы особо не знались -- просто хочу продолжить добрую украинскую традицию и выразить мнение украинского большинства, которое ты успел за.бать своими книгами и лысиной. Или ты это сделаешь по собственной воле и получишь пи.ды как джентльмен, или ты получишь пи.ды же но внезапно." (все ж оттуда)
Или вот еще: «Предвыборные обещания у нас даются и никогда не выполняются — это и есть украинский общественный договор.». Неужели и с этим ты поспоришь?
Эх хороша политика, хороши политики… Причем что белые, что красные, что оранжевые, что голубые, что белосердечные – разницы нет. Меняются цвета – а лица те же.
Остается только Чернышевский: «Кто виноват и что делать?»
А за сонечко дякую. Воно набагато симпатичніше, ніж те, що ти пишеш.
А про підстави - то вже твої висновки і умозаключенія)))
А ще щось ти винесла для себе зі статей бузини? Все ж таки цікаво, що означає "часто в яблочко"?
Справді, не знаю, що тобі в ньому сподобалось.
Нічого в Бога, як Дніпро
Та наша славная країна...
Тарас Шевченко