ГОДІ СИДІТИ ПО ХУТОРАХ
Ролі виконують студенти-актори 2 курсу унвіерситету театру, кіно та телебачення імені І. Карпенко-Карого (художній керівник Богдан Бенюк).
Як на мене - дуже актуальна п\'єса. І, хоча, місцями можна було б зіграти краще, у актуальності Винниченку не відмовиш. Богдан Бенюк не випадково вибрав для своїх студентів самого цього драматурга.
Цікаво, що скажите ви.
\"Уміркований та \"щирий\".
(Лист чоловіка до жінки)
Оце, Ольго, пишу тобі з самої тюрми. Найшовсь добрий чоловік, що згодився кинути в ящик, минаючи тюремне начальство. Попав-таки на старість. Сидів-сидів у хуторі, двадцять літ не показував на світ носа, раз вирвався, та й то, дякувати землячкам, посадили-таки. Ти не лякайся дуже, начальство наше не дурне ж таки, побачить же воно справді, що з мене соціаліст, як з клоччя батіг. А все-таки продай тих кабанців, що торгував кабанник Ремесло, та їдь до мене, може, скоріше виручиш. Та, гляди, не продай чорного кнурця, що по ліву в сажу, бо то на розплід. Як приїдеш у Полтаву, то йди просто до губернатора і виясни йому все, як я тобі пишу далі. Тільки попереду зайди до секретаря та ткни йому щось в руку,- щоб його за печінки вже ткнуло,- може, з того щось і вийде.
«Свій чоловік, українець... Треба піддержувати національну справу. Годі сидіти по хуторах...» От тепер за це й попосидь у тюрмі. Треба було, як розсердився він у мене в номері і хотів іти, не вдержувати, а я, наче чорт розум одібрав, почав ще умовляти його. А розсердився він, бач, того, що я одяг комірчики з галстуком, а не вишивану сорочку з стьожкою. (Найшов дурного, щоб всяке бачило, що я українець). Насилу виправдався тим, що сказав, ніби забув узяти з собою сорочку. А то вже і «ренегат», і «кацап», і «зневага національної культури». На смерть образився.
Ну, все-таки поїхали разом, їдемо, балакаємо про українські газети, і, не криюсь, приємно-таки було держати в кишені українську газету і не прислухатись, чи не біжать за тобою арештувати. Воно, що й казати, усе приємно, коли воно дозволено, коли написано скромно, не задиркувато і по-українському-таки. Воно й про Недоторканого не можна сказати, щоб він соціалістом був. Гріх це сказать про його, тільки вже надміру любить Україну. А нам, українцям, воно якраз і не до лиця. Нам більше треба політикою брать: там промовчати, там ухилитися, там потанцювати під дудку дужчих. Од того голова чи ноги не одпадуть, гляди, й пощастить у чомусь.
- Перегляди
- 7434
- Подобається
- 3
- Не подобається
- 1
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 18
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
ЦІКАВО, ЧИ НЕ ВЗНАЛА БІЛЬШІСТЬ УКРАЇНЦІВ (СЕБТО КОРИСТУВАЧІВ ЦЬОГО САЙТУ) У ЦИТАТІ З ДРАМИ ВИННИЧЕНКА САМИХ СЕБЕ??
Вважаю логічним більше звертати увагу на СВОЇ „вистави”-реалії
..у Богдана Бенюка тільки так.
Я ж не можу на Винниченка і на його вчинки як політика дивитися як на якусь аксіому. Бо для мене він - суперечлива людина. І чим більше ми зрозуміємо його суперечливості, тим краще для нас.
Тому останні фрази, що повторює тричі актор: "Геть чортова кацапня з наших українських тюрем. Чого поналазили?", - я не зовсім розумію Винниченка, що саме він вкладав сюди. Адже він то був разом з Центральною Радою, то відкрито виступав за Союз України з більшовиками.
Потрібно думати - звідси і істина випливе, нічого поганого тут немає, а не боятися розібратися в суперечностях.
Роман, дивина та й годі – в розмові з тобою пам’ятаю – як Я згадав про Винниченка який розпустив багаточисельну укр. армію... (про те, що це трагедія!!! Тому й Крути.. тому й тільки 300 „спартанців”)
До цього здається мені ти й незадумувався про цей прицендент (бо й незнав)..
Тепер цією інфою ти мене ж і „б’єш”..
Романе – провокація? чи коротка пам’ять?
Достойна полного прочтения - ссылка.
Чего стоит только этот опус:
"Тільки це вже перший і останній раз я їздю з щирими українцями. Дав уже зарок собі: як побачу де якого щирого українця, десятою вулицею обминатиму."
Интересно, наши доморощенные на всю голову стрелянные себя узнают?
Оце сходив за хлєбушком! – думав собі Уміркований… їхав собі тихенько до своїх кабанчиків – аж тут!.. “Вже ж і я сам люблю неньку Україну, кохаюся в рідній мові нашій, шаную батька Тараса, ну, а щоб отако вже тільки й думати про те, то це вже я не можу. Він згодний навіть на те, щоб насильно землю одібрати, аби завести свою самостійну Україну. Ну, а я цього вже не можу. Україна Україною, а земля землею…” так-таки-так, а своя сорочка ближче до тіла!.. “… я чоловік тихий собі. Що Україну люблю? Так хіба ж я кому хоч слово про це говорив де? От тільки там, у книгарні. Ну, так то ж один раз, та й то не дуже. А то ж нікому нічого.”
Та й то ще пів біди, мо й доїхав би собі спокійно до хутора, якби не… – продовжував собі міркувати Уміркований… “ — Это, действительно, какой-то черносотенец, — звертаючись до когось, промовив з усмішкою якийсь невеличкий єврейчик, що стояв коло Недоторканого. Той як почув, та, недовго думаючи, як розмахнеться, та зо всеї сили лясь того по пиці.
— Ось тобі, жидюго, «чорносотенець»! Тут зчинилось щось неможливе. Єврейчик у крик, у сльози; студенти з піною у рота налізають на Недоторканого; Недоторканий махає кулаками, кричить. Господи! А тут якраз станція, ми й не чули, як поїзд став. Крик стоїть, аж у вухах лящить. Коли це зирк: пробирається крізь юрбу жандарм, тихо стало; хтось покликав — мабуть, якийсь сердобольний дурень.”
Як думаєш,SKI, доїхав би Уміркований до свого хутора, якби з натовпу не почулось – ізвінітє, стєсняюсь сказать… ето дєйствітєльно, какой-то?..
як думаєш, га ?..
— Він не має права! — чую, говорить Недоторканий. — По маніфесту усі мови рівноправні. Він повинен розуміти мене.
Нет, не доехал бы Умиркованый до своего хутора.
И не доедет ни при каких обстоятельствах - пока "як побачу де якого щирого українця, десятою вулицею обминатиму."
Українській буржуазії, та й то деякій тільки частині, може, потрібна самостійність України, але українському пролетаріатові вона зовсім не потрібна.
Відокремлюватись цілком від своїх братів руських чи поляків йому зовсім не треба."
Почитай то что ты, к сожалению, с первого раза не понял о чем оно и к чему.
Тогда, конечно, согласен с тобой ты сам разберешься, чем маргиналы отличаются от пролетариата. Это все связано с сословиями, прослойками общества. Просто в один день мы стали "все равны".
Заодно пусть и Тато почитает, может хоть сейчас дойдет, он тогда минусовал ту тему.