Результаты опроса об отношении к СССР
Наглядные примеры того, чего хочет народ.
Интересно, кто его при демократии будет слушать?
- Перегляди
- 11026
- Подобається
- 4
- Не подобається
- 10
Наглядные примеры того, чего хочет народ.
Интересно, кто его при демократии будет слушать?
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 144
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
24 грудня 2011, 19:44
Вайбе ты мне однажды поставил минусик за слово д.......дятел. Вот здесь два хороших честных человека выясняют отношения более чем 20 летней давности. Ну не д......дятлы они?
Александр Иванович. Не все люди, когда был СССР, занимались ловкачеством, а тем более "лизали зады".
Чего греха таить, были и такие.
Но каждый решал для себя, каким ему быть.
Во времена Сталина не жил, за то время ничего сказать не могу, а в 70-80г. жили и честные люди. Просто каждый жил по своей совести. Так что не надо обобщать.
А принципиальность, которую Вы всегда выпячиваете, простите, но не всегда уместна и не во всем.
Были хорошие начинания - РУХ, который народ поддерживал, потом другие партии, но почему-то массы от них отошли.
А все потому, что "заболтать" можно что угодно.
Нужно дело делать, а для того чтобы его делать нужно уметь вести за собой массы, т.е. быть лидером. А вот его то - народ в упор не видит.
Мої запальні тексти йшли від кинутого Михайловичем "Я Вам не верю!". Я не претендую на чиюсь сліпу віру. Але ж далі було про скалічену мною йому долю, чи спробу її калічити, але завдяки влаштованого мені “шоу” все вирішилося так як треба. Виходить, що був я “шестернею" в приводе бульдозера”, який заважав у тій системі Михайличам жити, як їм хотілося. Що поробиш, моя активна позиція того періоду, як бачиш, має такі наслідки.
Але ж, Усатий, хіба не бажанням досягти кращого за те рабське щастя не лише собі, а всім нам, була моя участь у Русі, який народ, як ти кажеш, підтримував, а не жив ним?
Усатий, а хіба не могла Україна мати Президентом В\'ячеслава Чорновола замість Кравчука і піти іншим шляхом розвитку? І Канів міг мати інших міських голів замість Пантелишина, Коломійця, Ніколенка. Я свідомо не вписав у список Фролова, бо тоді Канів обрав того, кого захотів, а не іншого (у тому числі й не запропонованого Рухом). Недостатньою була підтримка Руху народом і його участь в Русі, щоб наше життя будувалось по іншому.
Стара “шестерня у приводі бульдозера” Скорина завжди займав активну позицію в житті, шукав з іншими активними людьми, як змінити його на краще для нас всіх, ділячи свій час, сили та кошти, які можна було використати для власних благ. Багато чого в цьому не вдалося, тому ми продовжуємо залишатися в тій борні, не зважаючи, що Михайлич мені не вірить. Були б всі активними, то зупинили б не лише оптимізацію шкіл, а, можливо, й марнотратство на гелікоптерні площадки та базарні майдани, наругу над музеєм Шевченка. Та й взалі, ми могли б мати іншу якість життя.
Молодим, правильним, які зроблять нашу роботу краще за нас, ми поступимося. Ковдру на себе не тягнули і не тягнемо. Чекаємо таких наступників, які вміють вести за собою маси в правильному напрямку і бути лідерами.
:-)))))
Слава Україні!
Героям Слава!"
Щодо назви Народного Руху, то вона
за період його існування змінювалася і змінювався сам Рух.
На першому (установчому) з\'їзді в палаці культури КПІ у вересні 1989 року, при моїй особистій присутності, організація була названа "Народний Рух України за перебудову". І це було цілком логічно, відповідало духові того часу і настроям людей, яких зібрала історична зала. Та в 1990 році наступний, 2-й з\'їзд, ту приставку "за перебудову" зняв.
Приблизно третина перших членів НРУ мали в кишенях квитки членів КПРС. Компартія тоді переживала кризу. В ній точилися дискусії, вона дробилася на "платформи". Прогресивно мислячі комуністи боролися за реформацію партії. Значно пізніше вони зрозуміли безглуздість цієї ідеї і масово підтримали вихід з КПРС.
Зламати СРСР і утворити незалежні держави мріяла на початку діяльності Руху незначна меншість рухівців. Більшість тоді ще мріяла про перетворення СРСР в конфедерацію вільних і самоврядних держав.
Щодо Степана Ільковича. Я знаю його особисто. Він, до речі теж рухівець, теж брав участь у створенні Народного Руху, як делегат 1-го, установчого з\'їзду НРУ. То вже пізніше, після його росходжень з позицією Української Республіканської партії він створив УРП-радикальну і очолив її. У нас з Степаном Ільковичем було кілька особистих перемовин при зустрічах. Дві найбільш тривалі розмови називаю: Одна в Каневі на Тарасовій Горі при відзначенні перепоховання Т.Г. Шевченка в травні місяці після звільнення його від політичного арешту і утримання в Лук\'янівському сізо, друга - в Житомирі на 2-й конференції Асоціації Демократичних рад і демблоків в місцевих радах України. Він там був, як народний депутат Верховної Ради, а я як керівник демблока Черкаської облради, депутат облради.
Відносно Вашого питання, де ми були, коли Ви голосували проти висування недостойної кандидатки до українського парламенту. Мабуть у тому залі нас не було, бо подібні зібрання не завжди нам оголошувалися. Навпаки, їх намагалися проводити без нас. Могли й бути та не встигнути відреагувати у Вашу підтримку. Мушу повторити Вам те, що доводилося говорити багато разів. Нас було в тій боротьбі активних мало. Ганебно мало для такої великої нації. І наведений Вами приклад є свідченням, що були ми роз\'єднані. Чому Ви діяли самі по собі, а не з нами?
З свого боку додам, що й мені доводилося неодноразово вести боротьбу за наші спільні національні інтереси наодинці. Наведу лише один приклад, хоч можу називати більше. Після ГКЧП у 1991 році на позачерговій сесії облради у вересні місяці, коли голова облради Костянтин Ястреб прочитав проект порядку денного і запитав присутніх, які будуть пропозиції, я сказав, що маю пропозицію. Після того, коли я її висловив: "Пропоную винести з сесійної зали фігуру Леніна, що стоїть у ніші, як вдохновителя антидержавних переворотів", Ястреб запросив мене: "Виходь на трибуну і будеш бачити, як за твою пропозицію голосують". Я вийшов, він спитав депутатів: "Хто за пропозицію Скорини?" І в залі ніхто не підняв руки, лише я стояв з піднятою рукою за трибуною сесії. А в залі були ще 3 депутата, члени демблоку і серед них два члени Народного Руху. Зал сичав: "Та ми скоріше тебе винесимо разом з трибуною!". Та коли ми в січні зібралися на чергову сесію, фігури Леніна вже в ніші не було і ніхто з завзятих не пожалкував за нею і не спитав, де її діли.
- Меня зовут Олег Петрович, я либерал. Дети, по очереди представляйтесь так же, как и я...
- Меня зовут Маша, я либералка...
- Меня зовут Стёпа, я либерал...
- Меня зовут Вовочка, я сталинист.
- Вовочка, почему ты сталинист?!!
- Моя мама сталинистка, мой папа сталинист, мои друзья сталинисты и я тоже сталинист.
- Вовочка, а если бы твоя мама была проституткой, твой папа — наркоманом, сестра — шлюхой, а друзья — геями, кем бы ты был тогда?!
- Тогда бы я был либералом.
пусть посмеютс над своей политикой и общестовм в котором мы живем!!!
щас 50% молодых девочек в возрасте от 18 и до 25 подпольно работают проститутками! 30% парней наркоманы - вот что значит свобода для идиота!
отже, пропонуємо для вашого перегляду фільм під незатійливою назвою "ГАРАЖ"... дехто з вас навіть і не чув про такий, дехто пригадає, ну а про нашого героя Ллякі - я промовчу...
отож, всім приємного перегляду і з наступаючими святами!.. -
ты что это ж вражеский советский кинематограф!! ты что контра - пропагандируешь русский язык и СССР?)))
Дозволено лишь смотреть либеральные национальные идиотские шедевры)
я вообще чисто памятник Интеллигентности! просто рас уж для нас Европа и Америка родными такими стали то стало быть должно пропасть и местоимение "Вы" со всем прочим)))
Ви як маленька дитина, яка кричить і дриґає ногами, щоби досягти свого і чим далі тим менш цікавіше і більше матюків.
та не! это называется ирония! ирония на поведение всех вас обиженных на СССР, Сталина и тд!!
это я вас проверял))) справились, пять)
ааа кстати водку святить в церкви с каких пор разрешили?? ато историю плохо учил!
с матами там разговор тех за кого тупые бараны щас в Москве митингуют!!!