Народ про Януковича: пісюк, мудак, коли його пристрелять – а ми ж за нього голосували… ідилія закінчується коли...

Висновок: якщо і далі на виборах протиставляти дует: Тимошенко і Янукович – знову протистояння. На жаль виборці Хама, при всьому негативі до нього, більшим негативним подразником вбачають Тимошенко. І якщо Юлії Володимирівні дорога Україна, вона повинна зрозуміти і змиритися: вона не повинна більше приймати участь у президентських перегонах, можливо тільки у парламентських (голова ВРУ теж непогано). Я свідомо не піднімаю питання кримінального переслідування ЮВТ: наслідки, звільнення – не звільнення тощо, занадто багато сценаріїв розвитку, справа в глибшому. Ми повинні розуміти (в сенсі опозиції), або ми в своїх лавах знаходимо особистість – замінник Юлії Володимирівні, який не має негативно-дискримінаційного шельфу, або ми знову розігруємо протистояння в Україні і даємо більш ніж ймовірні шанси Януковичу і на далі утримувати владу. Надіятися на те, що “противсіхів” стало менше – повна дурість – їх тільки побільшало, зокрема і серед виборців Тимошенко, природа різна – це і усвідомлення політичної діяльності ЮВТ, це і емоційні нашарування, це і програш у президентських перегонах – 2010, навіть у 3% відсотки – це програш. Так перший програш Юлі, але роковий…  Звичайно у політиці все можливо – є шанси і у Юлі стати президентом, але ризикувати державністю і правом українського народу на успіх… я б, особисто не став і Юлії Володимирівні (чи будь кому) не раджу.

 Завдання в пошуку в цілому нових облич (кандидат в лідери опозиції і оточуючої його команди), при умові вкладання означених осіб всіх наявних інтелектуальних і матеріальних ресурсів. Я згоден, що на сьогоднішній день – це повна наївність і ілюзія: перше ж питання: хто буде реалізовувати означене це завдання – лідери топ-опозиції як ті ліниві коти, що обжерлися сметани,  на них надії нуль. Але ми не маємо права опускати руки, ми повинні боротися і шукати адекватні шляхи спротиву. Щоб народ повстав: треба щоб хтось цей народ організував/підняв. Навіть в країнах “арабської весни” народ повстав виключно зусиллями сотень ентузіастів, які спромоглися об’єднатися, зокрема і навколо певних лідерів, про яких на перших етапах революцій, мало хто знав із повстанців, годі вже казати за владу і іноземців.

 Не факт, що вибори президента будуть в 2015 році –  у мене чим далі, тим більша впевненість, що вибори будуть дострокові. І тут дві позиції: менш ймовірніша – зусиллями – опозиції/вулиці; і більш ймовірнішої – зусиллями ображеного олігархата. Бо Янукович не тягне на диктатора, як і не тягне і на лідера авторитарного режиму – це наслідок внутрішнього переляку від самонавіювання. Янукович продукт вдалої політтехнології “Хазяїн; авторитарний господарник”. Він міф. А найбільше паскудство, що це слабка і немудра людина, з усіма вадами баріна, що спостерігалися і у Ющенка. Тільки у ВАЮ була зовсім інша маска-міф.

Джерело: http://politiko.ua/blogpost