З Святом Покрови вітаймося!
14 жовтня православні християни святкують Покрову.
Чудесна подія, на згадку про яку було встановлено свято Покрови, трапилась у 910 році в місті Константинополі. Арабське військо вдерлося в Грецьку імперію і підійшло до міста.
Народ перед лицем такої небезпеки щиро молився до Господа і Пресвятої Богородиці про захист і звільнення від ворогів. І їхня молитва була почута.
Під час всенічного богослужіння святий Андрій Юродивий та його учень святий Єпіфаній побачили в повітрі чудесне з`явлення Пресвятої Діви Богородиці в оточенні ангелів, пророків та апостолів. Уся осяяна неземним світлом. Вона молилася про спасіння світу і покривала християн своїм омофором. Це знаменувало її опіку та захист. Побачивши це чудесне з`явлення, святий Андрій запитав у Єпіфанія: “Чи бачиш, брате, Царицю всіх, яка молиться за весь світ?” – “ Бачу, святий отче, і тремчу,” – відповів йому Єпіфаній. Святі мужі сповістили усім присутнім у храмі про це видіння.
Мешканці Константинополя, почувши про цю подію, зраділи і впевнились, що Бог молитвами Заступниці визволить їх від ворогів. Так і сталося. Невдовзі після чудесного видіння вороже військо було переможене. Тому Церква встановила в цей день – 14 жовтня (за новим стилем) відзначити свято Покрови Пресвятої Богородиці та Пріснодіви Марії.
В Україні свято Покрови поширилося давно, оскільки християнство прийшло до Київської Русі з Константинополя. Перші ікони Богородиці до Києва привезла Анна, дружина Володимира Святославовича. Ці ікони стали чудотворними. В Україні ікона Покрови стала улюбленою. Зображується на ній Матір Божа, що стоїть у повітрі і тримає в руках покрову (тканину), якою вона неначе покриває весь світ, оберігаючи його від нещасть і всіляких бід. Сюжети ікон різні, серед них є ікони із зображенням під покровом Матері Божої Богдана Хмельницького, Івана Мазепи та інших гетьманів, єпископів, церков.
За всіх часів в Україні було збудовано багато церков, що мали ім’я Покрови. Тільки в Києві із сімнадцяти церков, побудованих за часів гетьманства, три були Покровськими.
Образ Покрови був священним для козаків Запорозької Січі. Козацьке військо обрало Пресвяту Діву Марію своєю покровителькою. Звертаючись до неї, вони казали: «Покрий нас чесним своїм покровом і ізбави нас від усякого зла».
Цей день, 14 жовтня, вважається також датою створення Української повстанської армії, скорочено - УПА. Перший бойовий загін УПА був організований у північно-західних землях України. Його створення пристосували до свята Покрови Божої Матері - сподівалися на її допомогу у війні з фашистськими окупантами. Після того, як на Західну Україну прийшла Радянська влада разом з військами НКВД, воїни УПА стали воювати і з нею. Під час Другої світової війни Українська повстанська армія обрала собі свято Покрови як національне свято української армії.
На своїй землі воїни УПА воювали майже двадцять років - останній бій з радянськими міліціонерами відбувся в шістдесят першому році. У ліси тоді пішов кожен другий житель Карпатської України. Спочатку билися з фашистами, потім - з комуністами. Так довго військові формування могли протриматися тільки за підтримкою місцевого населення. Кубинський терорист Эрнесто Че Гевара визнавався - веденню партизанської війни учився на прикладі УПА. Програючи війну Радам, фашисти вирішили використовувати УПА у своїх цілях, і навіть звільнили з в\'язниці тодішнього ідеолога української незалежності Степана Бандеру, розраховуючи на його допомогу. Він же навпаки - спочатку очолив боротьбу проти німців, а коли вони залишили територію України - і проти військ НКВД, що прийшли насаджувати Радянську владу в Карпатах.
Для Радянської влади вояки УПА — вороги. Але УПА не ворог, а захисник українського народу. Народ створив і підтримував цю свою, народну, армію. Тому незрозумілою є позиція сучасної української влади, яка за 20 років свого існування не спромоглася визнати УПА борцями за незалежну Україну і зрівняти їх в правах з ветеранами та учасниками війни. На мій погляд це свідчить лише одне — українська влада за 20 років існування держави ще не стала українською. Саме тому українці, не дочекавшись від держави забезпечення конституційних і законних прав, змушені шикуватися в черги для захисту своїх прав в судах, включно до європейських, пікетувати Верховну Раду, Кабінет Міністрів і Адміністрацію Президента, вимагаючи вже не покращення, а лише збереження досягнутих соціальних гарантій держави.
В зв’язку з наближенням великого українського свята Покрови, за дорученням українських націоналістів міста Канева, як членів партії ВО “Свобода”, так і позапартійних членів ОУН, я, Скорина Олександр, член Проводу Українських Націоналістів, обласний провідник ОУН на Черкащині, поздоровляю відвідувачів сайту, всіх канівців і мешканців Черкащини з Святом Покрови. Бажаю всім нам, Українцям, сили, здоров\'я, мудрості, гідності і мужності в державному будівництві, щасливого і заможнього життя, світлого майбутнього Україні.
Слава Україні!
Героям Слава!
- Перегляди
- 10857
- Подобається
- 7
- Не подобається
- 2
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 72
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
Особливо значущим це свято було для жінок та дівчат. Цього дня кожна жінка покривала образ Матері Божої рушником. Такі рушники, що їх приносили в дар до церкви на образ Матері Божої на Львівщині називалися «обітними».
Перед святом Покрови був гарний звичай на Покутті, Львівщині, Буковині – збиралися чоловіки і молоді хлопці толокою – покривали хату, справляли огорожу вдовиці чи сироті, «аби Матінка Божа їх благословила і покрила доброю долею, здоров’ям».
На Закарпатті жінки дарували сорочину сиротині, бідній каліці в честь свята Покрови, покриваючи немічних та дітей своїм покровом, освяченим молитвою доброчинності.
На Буковині на Покрову зберігся звичай обдаровування хлібом. До Покрови майже закінчувалися роботи біля землі, а щоби врожаю вистачило на зиму та давав він силу й міць, родичі, сусіди обмінювалися хлібом. Хто хотів комусь виказати свою честь і повагу, той старався першим зайти з хлібом до хати, примовляючи: «Бог дав мені, і я вам ділю – на щастя, на здоров’я, на злагоду», і клав на стіл. Господиня подавала свій хліб зі словами: «Хай Вас Господь поблагословить, як Ви нас, грішних, поблагословили».
На Покрову над криницями запалювали свічку і капали воском на воду, зазиваючи Матір Божу: «Матінко Божа, Господиня Царице, – хай буде все зле, що коло цієї водички, вмерле».
З настанням Покрови у селах розпочиналися сватання та весілля. Тому на Покутті дівчата із самого ранку бігли до церкви і ставили празникову свічку, бо вірили: хто перший поставить її, той скоріше заміж вийде. На Полтавщині відданиці молилися: «Свята Мати Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зосталася дівкою». На Поділлі казали: «Свята Мати Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматинку, чи в онучу – най ся дівкою не мучу». А ще на Покрову дівчата ворожили. Увечері вони їли дуже пересолену їжу, а лягаючи спати, просили: «Пресвятая Покрово-Богородице, хай-но дасть мені по милості своїй пити той, хто має мене покрити». Той мав наснитися.
На Буковині була гра-ворожба на рушник. Дівчата вішали рушник на дереві і співали: «Покровочко-Покровочко, покрий мені головочку, заквітчай її в барвінчик, аби борзо мала вінчик». При останньому слові бігли до рушника: яка швидше схопить його та швидше покриє голову – вийде заміж.
Ворожили ще й на долю. Дівчина варила пшеницю на воді з дев’яти криниць, а ввечері, відрахувавши 72 кроки від воріт, висипала ложку каші на землю. Потім старалася взяти в руки, що трапиться: якщо земля – буде суджений хліборобом, тріска, паличка – тесля, якщо папірець – книжник.
На Покрову зранку мати з донькою відчиняли навстіж сінешні двері та ворота – «аби свати заходили». На Полтавщині, центральній Україні на Покрову зранку мати з донькою йшли до комори і перекладали приготовлені рушники для заручин, примовляючи: «На рушнику стати, рушником сватів пов’язати».
Ще дівчата щиро молилися і примовляли до Матері Божої, стаючи на коліна перед іконою святої Покрови. Ніч перед Покровою набувала якоїсь таємничості... і виходили дівчата на поріг хати й закликали: «Свята Покровонько, покрий мою головоньку».
А на ранок ішли до церкви покривати ікону рушником, а на Буковині – вишитою хусткою і приказували: «Як я тебе покриваю, так і мене покрий».
Покрова накривала траву листям, землю – снігом, воду льодом, а дівчат – шлюбним вінцем. Від цього самого дня починалися вечорниці.
Вважалося, що з цього дня починається зима: «На Покрову до обіду – осінь, по обіді – зима». Господарі примічали погоду: якщо вітер віяв з півночі – зима мала бути холодною і з великими снігами, якщо з півдня – теплою. У народі казали: «Свята Покрова землю вкриває де листом, а де сніжком». Відліт журавлів до 14 жовтня віщував ранній холод, пізніше птахи відлітають – зима не квапитиметься.
Від Покрови господарі починали робити загати біля хат, затикували мохом стіни. На Покрову перший раз клали вогонь у печах. Розпалювали тільки дровами з вишні або яблуні, примовляючи: «Свята Покрова, покрий нашу хату теплом, а господаря добром!» Вважалося, що від цього в хаті всю зиму буде тепло.
На Покрову згодовували худобі останній сніп вівса і від цього часу тримали її вдома. Зерном із цього снопа годували курей.
Романа Кобальчинська,
провідний етнограф Державного музею
народної архітектури та побуту України.
Передруковано.
Оригінальну версію шукайте за адресою:
http://golosiyiv.kiev.ua/blitz.php?id=1349
14 жовтня 2011 року у Києві Всеукраїнське об\'єднання "Свобода" проведе Марш Слави УПА із вимогами повернути звання Героїв України Степанові Бандері та Романові Шухевичу, визнати боротьбу ОУН-УПА національно-визвольною боротьбою Української нації та проголосити 14 жовтня – День створення УПА – державним святом.
Гасло Маршу: "За соціальне і національне визволення!".
Початок Маршу – о 16-00 біля пам\'ятника Тарасові Шевченку, де відбудуться віче та збори депутатів місцевих рад від Всеукраїнського об\'єднання "Свобода".
По завершенні маршу – святковий концерт на Михайлівській площі. У ньому візьмуть участь провідні українські рок-гурти: "КОМУ ВНИЗ", "Плач Єремії", "От Vinta", "Тінь сонця", "Рутенія".
Початок концерту – о 18-00.
Над фільмом працювала група чеських фахівців -- істориків і публіцистів. Головними його героями є учасники подій Другої світової війни -- вояки Української повстанської армії, а також багато свідків -- українців, чехів, словаків. Фільм розкриває широку панораму подій -- від перший боїв УПА до рейдів через Словаччину і Чехію й до еміграції окремих формувань на Захід.
На строительство высотной гостиницы, представляющей собой три соединенных башни из стекла и бетона с золотистым шаром наверху, почти каждая деревенская семья отдала по 10 миллионов юаней. В сумме вышло как раз три миллиарда юаней.
Ныне Хуаси, расположенную в паре часов езды от Шанхая, называют деревней миллионеров. До 1960-х она ничем особенно не выделялась, но затем сельский староста У Жэньбао, заручившись поддержкой властей, начал активно претворять в жизнь идею коллективного подряда.
Теперь состояние самой бедной семьи здесь составляет 3 миллиона юаней (471 тысяч), - цитирует автора деревенской реформы У Жэньбао агентство Xinhua. Каждая семья располагает коттеджем площадью 400-600 квадратных метров, как минимум одним легковым автомобилем и акциями корпорации Хуаси стоимостью от 3 до 10 миллионов юаней.
А Вам, тато, дякую за те, що відшукали цей фільм і долучили до теми.
Раджу кожному переглянути і оцінити роботу чужих історикив, які, виходить, проявляють більше турботи про людську пам\'ять надзвичайно важкого періоду в історії нашого народу, ніж це робить наша держава, перебуваючи у внутрішній запеклій суперечці щодо власної історії.
Ніхто краще за мене не знає трагедії життя мого батька, який лише після Хрущовського розвінчування культу особи Сталіна зрозумів, якому режимові він служив.
У батьковому роду всі, хто помирав власною смертю, жили і живуть довго. І батько жив би довго, та поступово “вбив” себе після того прозріння, помер у 60-річному віці у 1962-му році від дистрофії печінки.
Але я пам\'ятаю випадок, який може дати Вам можливість хоч трохи зрозуміти, яким був мій батько. Ще у 1954-му (Хрущов ще мовчав), 7 листопада, коли ми вже тут, у Каневі, повертались з демонстрації, присвяченій черговій річниці революції, батько підійшов без черги до прилавку магазину придбати норму хліба, яка нам належала. Хліб тоді продавався за списками, які були в магазині, до якого канівська сім\'я була “приписана”. Він був святково вдягнений. На грудях орден Леніна, орден Червоного Прапора, медалі, які й давали йому право на позачергове обслуговування. Дома чекали гості: приїхав його рідний брат, та ще й друг юнацьких років з Комарівки, з яким не бачилися близько 30 років — період батькової служби. Але поки його продавець обслуговувала, вдова з черги стиха зажурливо сказала: “Ось ти здоровий, красивий, береш тут хліб поперед мене, а МІЙ там, в чужій землі, лежати залишився Хто хліб принесе мені без черги?...”. Прийшовши додому, батько зірвав з себе ті нагороди і до кінця життя не хотів їх одягати. Лише винесли їх за ним, проводжаючи в останній шлях.
Ні, Костянтине Івановичу, я не думаю, що мої погляди були б відмінними з поглядами мого батька, якби він жив сьогодні. Бо всі завжди стверджували, що не лише зовнішністю і зростом, а й характером, я пішов в нього. Я є його продовженням.
Відповідь затримав до пізньої ночі. Вибачте, відволікався, щоб переглянути по “Інтеру” передачу “Позаочі” з Олегом Тягнибоком. Чудова вийшла передача!
Просто навеяло разные там аналогии... да ты не обращай внимания, есть более актуальные и животрепещущие вещи - про УПА, за УПА... продолжай, дружище.
Да, был.
Стрелять или в своих, или в оккупантов.
Спасибо ему за его выбор.
адже, 50. Я схиляю голову, вшановуючи пам’ять мільйонів героїв попередніх поколінь, що боролися за незалежність моєї Батьківщини.
Впевнений, що ти, друзяко, як щирий українець, цілком і повністю згодний зі мною у цьому…
Але хотілося б, щоб ми продовжували розмову по темі, яка стосується Покрови і Свята УПА. Мій батько вояком УПА не був і проти УПА не боровся.
Але на прикладі життя батька я знаю про численні безвинні жертви в результаті великих обманів народу. Свідомість людей є керованою. Справжні злочинці керують людською свідомістю і роблять одних людей ворогами інших.
Тож щоб нам бути більше захищеними від подібного маніпулювання нашою свідомістю, потрібно мати неупереджений погляд на історію, правильні оцінки того, наскільки наша діяльність сприяє інтересам нації, збереженню та розвитку її території і неповторних самобутніх ознак на своїй землі: здоров\'я народу, мови, традицій, культури, науки, моралі, інших цінностей.
Можливо я занадто наївний, але я вірю в визнання людьми власних світоглядних помилок і таким чином покращення суспільства, повернення його до своїх українських національних цінностей.
Визнання УПА борцями за волю і державність українського народу є кроком на цьому шляху.
Именно в такой последовательности, а не наоборот.
Что же касается УПА - мы о этом говорили много раз, но не помню, чтобы обсуждали вопрос: а какая конечная цель УПА, за что они боролись? Не напомнишь?
Чи вам відомо, хто то є повстанці?
Це ті, що їм немає вороття
До рідних хат; десь у рові, в землянці,
Чи під кущем їх місце для життя.
Ні вдень, ні вніч, ні ввечері, ні вранці
Нема для їх долі забуття,
Бо в домах їх – замість осель руїна,
Й розстріл рідні до п\'ятого коліна.
Жадоба помсти за свій тихий рай
Сплюндрований у їх гартує дух;
До боротьби їх кличе рідний край,
І кожний з них той поклик любо слуха.
Нехай і мало їх, борців, нехай
Покірно інші ждуть, як віл обуха,
Від ката смерти, тільки не вони:
Не страшно їм нерівної війни.
...Наша правда свята, вона сонцем горить
Нам на наших повстанських знаменах,
Лиш для неї клялися до смерти ми жить
І з шляхів цих ніколи не звернем!
Ще відплатим катам, ще по рідних степах
Із піснями пройдем бойовими!
Не розбійники ми, хоч живем по лісах,
Ми повстанці – сини України!
Гумор УПА. Листопад 1943 р.
Я, ПЕРЕЦЬ УКРАЇНСЬКИЙ, ВСІМ ПЕРЦЯМ ПЕРЕЦЬ Й ЗАПОРІЗЬКОГО ПЕРЦЯ СИН, НА ВВЕСЬ СВІТ,
ЯК СПРАВЖНІЙ КОЗАК, ЗАЯВЛЯЮ: Ти, Адольф Гітлер, фюрер тупоголових ґерманців, знаних з історії голодранців, найвибраніших скотів, біля бабської спідниці славних лицарів, немовлят хоробрих душителів, від сала, масла і яєць визволителю, знай:
Не бачити тобі України, як своїх власних дітей. Тікатимеш ти з нашої землі, аж фюреренчатиме. Тебе і твою жовтороту орду до ноги виб\'ємо, по світу розвіємо, бо з діда прадіда вовків бити вміємо. Коштувала наша земля і не такого гною, як твої жирнотілі паскуди разом з тобою. ...Ти, Сталін Йосип, тоді вернешся на Україну, коли у твоїх вуркаганських прихвостнів собачі хвости виростуть, а в тебе самого очі рогом з лоба полізуть. Тебе ми радо привітаємо і обох, разом з твоїм молочним братом Гітлером, на одній гіллячці за шію почіпляємо. Ти думаєш, що ми забули про голод у 33-му році, про Біломор-канали, про Сахалін і білих ведмедів, що там нас живцем їли, про колективи, індустріялізації, стахановщину і "соціяліс-тичні норми", про тюрми, лагери, енкаведистські "заботи" і "заможне", "веселе" наше життя. На суші, в повітрі, на воді і під водою будемо битися, лютий виродок, з тобою. Побачимо, який з тебе хоробрий лицар і чи зумієш ти голим задом українського їжака вбити. ...Ні жалю, ні пощади не ждіть від мене і всього Коша Перчиного, імперіялістичні гади.
Конкретный вопрос - за что боролась УПА?
Дай в двух-трех предложениях цель борьбы УПА.
Надеюсь, даже школьного образования для этого достаточно.
ЗА ЩО МИ,
УКРАЇНСЬКІ РЕВОЛЮЦІОНЕРИ І ПОВСТАНЦІ,
ВЕДЕМО БОРОТЬБУ,
ЯКІ НАШІ ПОЛІТИЧНІ І СОЦІЯЛЬНІ ЦІЛІ?
1. За побудову на українських етнографічних землях української незалежної національної держави із справедливим політичним і суспільно-економічним устроєм.
2. За перебудову сьогоднішнього СССР на принципі незалежних національних держав усіх совєтських народів.
3. За повне переведення в життя ідеї вільних національних держав усіх народів світу, за усунення з міжнароднього життя всякого імперіялізму.
4. За побудову в незалежній українській державі безклясового суспільства, за справжнє знищення в Україні експлуатації людини людиною, за перемогу ідеї безклясового суспільства серед усіх народів, а зокрема – на території сьогоднішнього СССР.
5. За справжню демократію, проти диктатури і тоталітаризму всіх мастей, за свободу слова, друку, зборів, світогляду, за забезпечення за національними меншостями в України всіх національних і громадських прав, проти всесилля поліції, за таку владу в державі, яка найвищим своїм обов\'язком уважатиме служіння інтересам народу, а не своїм імперіялістичним плянам.
Последний наводящий вопрос - почему же при такой широте политических целей деятельность УПА развернулась лишь с приближением советских войск к территориям Буковины и Галичины, в 1943 году, а не двадцатью годами ранее, с образованием СССР?
сумно, що ти про те ніц нє вєм...
Я спросил, почему УПА сформировалась лишь с приближением советской армии к территориям Буковины и Галичины?
Подскажу - территориям, аннексированым СССР по пакту Молотова-Риббентропа.
Мазепу, мамонтов и прочие аксессуары пока оставь в покое, постарайся сконцентрироваться на сути вопроса.
Повторяю - мы говорим об УПА.
Я прийшов з бажанням продовжити розмову з К.І., але Ви своїм коментом о 22год.23хв. це бажання відбили, якщо вважаєте, що правдивих відповідей я не даю.
Тепер вважаю, що сказаного вище досить, бо читають не лише люди з розумінням складностей буремного історичного періоду і трагедії протистояння брата проти брата. Такі читачі готові твою біль ще й образити.
Мій батько, Кока, присягав служити і служив народу, а використаний був режимом, при якому відбулася активна частина його життя. За це у 30-ті роки на Україні мало не попав під жорно репресій. Але вдало "втік" на Далекий Схід добровольцем. Спасло його те, що українською мовою тоді писались особові справи в Україні. І коли його керівник росіянин вичитав в отриманій спецпоштою особовій справі батька, про оголошену райкомом партійну догану, він запитав батька: "Скорина, что это такое "догана"?". На це отримав відповідь:"Это благодарность, товарищ генерал." Генерал повірив, надписав олівцем "благодарность" над "догана". Бо й справді Златопільський райком на Кіровоградщині покарав його доганою, а не "благодарностью", за те що перевищив межі своєї влади і погрожуючи зброєю заставив начальника пожежної частини припинити політзаняття по вивченню доповіді тов. Сталіна на пленумі ЦК і негайно потушити палаючу школу. Нач.пожежників був кумом секретаря райкому. Не хотів він дарувати принижень і пішов в атаку з допомогою партійного кума.
Але на рештi територiї України за час Радянської влади виросло нове поколiння. I бандерiвцi стрiляли в це нове поколiння, а нове поколiння стрiляло в бандерiвцiв.
Тому, дорогенький, для одних УПА завжди буде героями, а для iнших – фашистськими недобитками.
перше – діяльність ОУН-УПА не обмежувалась лише територією Галичини та Буковини… підтвердженням того достатньо заглянути хоча б СЮДИ…
друге – то не перший випадок в українській історії, коли в силу обставин українці були змушені стріляти один в одного, тобто просто використовувались задля чиїхось імперських амбіцій, на відміну від того, щоб разом воювати ворога, добуваючи незалежність… хоча варто зазначити, що в даному випадку УПА вела бойові дії більш з підрозділами НКВД(імперськими собаками), ніж з регулярною Червоною Армією…
ну, і насамкінець – щодо героїв та недобитків думка зовсім нового покоління (див. відео ТУТ)…
так що, як кажуть – час лікує... а це найголовніше!..
УПА - Діяла з весни 1943 року на територіях, які входили до складу Генерал-губернаторства (Галичина — з кінця 1943, Холмщина — з осені 1943), райхскомісаріата Україна (Волинь — з кінця березня 1943), та румунської Трансністрії (Північна Буковина — з літа 1944), які до 1939—1940 років входили у склад Польщі і Румунії.
А если ума хватит, почитай соответствующую статью на других языках.
Что же касается твоего "документа", то достаточно одного взгляда на этот "Уривок iз секретного донесення...Секретна справа Райху".
Меня даже не удивила ошибка 404 - источник не найдено.
Пока набирал, появился комментарий тато.
Похоже, вышел с периода рецессии и снова забыл тему разговора....)
Ну вы тут, ребята, пока поразвлекайтесь, читая хламовые сайты, когда будет что по теме сказать -свиснете.
Відомо, що підрозділи Української Повстанської Армії в Криму діяли в Сімферополі, Євпаторії, Джанкої, Ялті, Українську, Петрівці, Севастополі, Старому Криму, Керчі, Феодосії, Алушті, Михайлівці і багатьох інших населених пунктах, які були поруч з дислокацією похідних груп."
А ты: "на географічному просторі, обмеженому територією Галичини і Буковини."
ОУН - это агентурная сеть. Действовала по всей территории Украины и за пределами, иногда в качестве вооруженных отрядов.
Попробуйте понять разницу между этими понятиями.
"УПА захищала СВОЮ батькiвщину, СВОЇ домiвки, на географiчному просторi, обмеженому територiями Галичини й Буковини. "
"В головних містах криму діяли угрупування УПА..."
Вроде на одну и ту же статью смотрим, уже и выдержку привел:
УПА - Діяла з весни 1943 року на територіях, які входили до складу Генерал-губернаторства (Галичина — з кінця 1943, Холмщина — з осені 1943), райхскомісаріата Україна (Волинь — з кінця березня 1943), та румунської Трансністрії (Північна Буковина — з літа 1944), які до 1939—1940 років входили у склад Польщі і Румунії.
и разницу между агентурой и армией привел...))
ось тому незаперечний доказ -
Структура Української повстанської армії
Територіально УПА ділилася на чотири частини:
УПА-Північ (Волинська, Рівенська і частина Житомирської та Київської областей);
УПА-Захід (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська та частини Закарпатської і Чернівецької областей), з окремою воєнною округою «Сян» (Перемищина, Холмщина, Лемківщина);
УПА-Південь (частини Вінницької і Хмельницької областей).
УПА-Схід (частини Київської і Чернігівської областей), частково сформована, окремого командування для УПА-Схід не створено. На цьому терені діяли лише поодинокі повстанські частини.